У рамках цьогорічного європейського фантастичного форуму «Єврокон», відбувалася акція, що про неї просто неможливо не розповісти окремо. Адже її організатором та ідеологом був «відірваний» естет і активний порушник спокою літературно-мистецького болітця, відомий молодий критик Анатолій Ульянов.

Моя власна асоціація «Кінофоруму Україна»: величезна парасоля з написом «Кіно», під якою знайдеться місце кожному, хто так чи інакше причетний до найважливішого з мистецтв. Напевно, це дещо наївно, але ж кіно «по-українськи» досі існує «купками» поза цією уявною парасолею: окремо творчі працівники, окремо прокатники, продюсери також намагаються триматися дещо «особняком». На цьогорічному «Кінофорумі», обіцяють організатори, ніхто з працівників галузі не почуватиметься чужим на святі життя — програма багата на події, прем'єри та презентації, які будуть цікавими кожному послідовнику справи братів Люм’єр.

Виявляється, світ дуже мало змінився. Модний столичний режисер Юрій Одинокий змусив сановите начальство гоголівського «Ревізора» битися на японських шаблях і по-самурайському трощити лобом цеглу. Проте легка заміна декорацій відбулася без претензії на суттєвий перегляд традицій повітового містечка. Суддя й надалі тут бере хабарі цуценятами, не виглядаючи при цьому ретроградом. Пацієнти повітової лікарні з якогось дива й досі частіше вмирають, ніж видужують. Симпатичні голівки гімназисток усе ще переповнені казна-чим. А городничий і тепер не знає, як пояснити ревізору факт зникнення грошей, виділених на будівництво церкви, оскільки жодна із сучасних технологій не дозволяє йому створити храм із нічого. Зрештою, він пропонує сановитому панству (кругленьку суму розділили у тісному колі) в один голос списати все на пожежу, чим і накликав на свою та їхні голови справжнісінького чорта. Тобто з подачі Юрія Одинокого, Хлестаков на сцені Театру імені Шевченка несподівано, але цілком природно з'явився в образі лукавого дідька.

Послідовниця подвигу Насті Овчар урятувала від смерті трьох дітей і двох дорослих у селі Ручаївка Запорізького району, а подарунки згодом «знайшли» Катю в Любимівській загальноосвітній школі № 2 Каховського району. На Херсонщину, до Катрусиної бабусі, багатодітна сім'я погорільців перебралася відразу ж після того жахливого понеділка...

Коли нещодавно Млинівська селищна рада вирішила встановити в районному центрі пам'ятник Тарасу Шевченку, то коштів, як це часто буває, виявилося у бюджеті катма. Тож депутати прийняли рішення продати на аукціоні пам'ятник Леніну, а виручені кошти направити на спорудження монумента Кобзарю. Знятий ще в 1992 році з постаменту на центральній площі райцентру триметровий вождь пролетаріату досі зберігався у господарстві місцевого житлово-комунального підприємства.

Велика вода завдала чималих клопотів сумським рятувальникам. Так, біля села Велика Чернетчина Сумського району вона затопила міст через річку Псел: ще вранці по ньому можна було проїхати на автомобілі, або пройти пішки, а вже через кілька годин переправа зникла під водою. Місцевим мешканцям нічого не лишалося, як переправлятися з одного берега на інший на човнах.

Інформаційний простір Донеччини має свої стійкі особливості — можна, скажімо, швидше побачити зворотний бік Місяця, ніж уздріти українське видання в тутешньому кіоску. Причому, що найбільш парадоксально, така ситуація стала абсолютно нормальним(?) явищем саме в роки незалежності. Хоча на прикладі однієї із найстаріших обласних газет можна переконатися — у переважно російськомовному краю шанувальників українського слова ніколи не бракувало.

Зниженням цін зокрема і поліпшенням рівня життя взагалі в ході виборчих перегонів нікого не здивуєш: що-що, а обіцяти напрочуд «щедрі» кандидати — мастаки. Однак те, що насправді почалося відбуватися в майже півмільйонній Макіївці вже після закінчення виборів, городяни і досі сприймають із певною недовірою. І спантеличено чухати потилиці таки є серйозна причина. Адже міська влада рішуче взялася зменшувати розцінки на житлово-комунальні послуги.

Хоча ВАТ «Краснодонвугілля» контролює один, ну дуже відомий бізнесмен, який подався в політику, зазначена в заголовку «палітра» жодного стосунку до нього не має. Просто за совковою ще традицією вугілля в нас і досі урочисто іменують «чорним золотом», а природний газ — «блакитним паливом». Щоправда, газ метан принаймні позбавлений не тільки кольору, а й запаху. Через що в шахті він часто підкрадається до людей геть непоміченим...

«Помаранчевий» міністр будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Павло Качур ініціює приватизацію більшості пам'яток культурної спадщини. Він вважає це одним із заходів, які узгоджуються з президентською програмою «Десять кроків назустріч людям». Ідеться про збереження пам'яток, зокрема унікальних об'єктів, включених до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, таких як Софійський собор, Києво-Печерська лавра, історичний центр Львова тощо. А також — про Бахчисарайський ханський палац, культурний ландшафт та каньйон Кам'янця-Подільського, які включено до попереднього переліку ЮНЕСКО. Як відомо, на сьогодні приватизацію пам'яток заборонено.