У графіку робочої поїздки Прем'єр-міністра України Юрія Єханурова на Хмельниччину значилося відвідування ХАЕС. Однак через складні метеоумови літак довелося змінити на автомобіль і, відповідно, скоригувати маршрут. Утім, за зізнанням глави уряду, він несподівано отримав нагоду без попередження оглянути виборчі дільниці у глибинці та невимушено й відверто поспілкуватися на трасі з продавцями відомого рибного базару в Летичеві.

Перші три намети з'явилися на Жовтневій (Кастричніцькій) площі Мінська позавчора після сьомої вечора — якраз коли там на мітингу виступав лідер демократичних сил Олександр Мілінкевич. Однак, на відміну від київського Майдану-2004, «малі архітектурні форми» мінського Майдану відразу були конфісковані міліцією. Сховавшись за спинами учасників мітингу, з десяток молодих людей почали тихцем встановлювати ще один намет. Їх прикривали прапорами, щоб не привертати завчасну увагу. І до 21-ї години на площі стояло вже чотири намети, про що оголосив зі сходів Палацу профспілок один з ораторів — В'ячеслав Сівчик. Він закликав опозиційно налаштованих білорусів захистити молодь, що влаштувала табір, від репресій, а міліцію — виявити солідарність із власним народом.

Найдивовижніше і найприємніше нам, українцям, було стати учасниками перетворення величезної демонстрації в Мінську на справжній Майдан — за мірками Лукашенка, це найзухваліша і найбільш «незаконна» акція, яка тільки могла йому примаритися.

Спочатку була «Мумія». Належала вона єгипетському жерцю Імхотепу, і її несподівано потривожили шукачі скарбів. У 1999 році, коли стрічка вийшла на екрани, глядачам сподобалося: у фільмі вдало поєдналися пригоди, вражаючі спецефекти, бійки, гумор і жахи. Тож у 2001 році режисери вирішили повернути мумію на екрани: зловіщий жрець повстає з мертвих, а доля людства знову залежить від сімейки О'Конелл. Світ врятовано, але ідей у головах сценаристів ще є безліч. Тож чом би ще раз не воскресити якийсь кровожерливий труп?

Bони жили щасливо і хоча померли не в один день, але дуже сподівалися, що рано чи пізно знову разом воскреснуть. Так оптимістично починалася ця історія, яка днями надзвичайно трагічно закінчилася. Йдеться про подружжя Мартіно — французьку пару, яка, помираючи, дозволила себе заморозити в надії, що з часом наука сягне далеко, і вчені зможуть їх оживити. Такий заповіт написали Реймонд Мартіно, відомий учений з кріоніки, та його дружина. Спеціальне сховище створив сам доктор Реймонд у власному маєтку. За допомогою сигналізації воно оповіщало доктора про найменші зміни температури і про те, що хтось проникав у «морозильник». Але дива не сталося — незвичайний науковий експеримент підвела техніка.

Історична батьківщина голлівудського Гладіатора знову здобула не тільки шматочок слави Рассела Кроу, а й певну суму його капіталів. Спочатку відомий актор, який давним-давно покинув Австралію, виділив кілька десятків тисяч для будівництва басейну в Новому Південному Уельсі, а тепер вирішив прикупити собі тут трішечки «рухомо-нерухомого» майна. Йдеться про австралійський клуб регбі «саут Сідней», який є одним із найстаріших і найвідоміших у світі в цьому виді спорту.

Іде екскурсія по атомній електростанції. За склом двоє працівників, упаковані в спеціальні протирадіаційні костюми, дуже акуратно тягнуть маленький тюбик. Мужик запитує екскурсовода:
— Вибачте, а що буде, якщо вони впустять цей тюбик?
— У принципі, нічого не буде. У радіусі 115 км.

За кілька днів до парламентських виборів-2006 Президент Віктор Ющенко навідався в гості до голови Центрвиборчкому Ярослава Давидовича. Метою президентського візиту була перевірка рівня готовності до голосування 26 березня та підбиття проміжних підсумків організаційного процесу.

Андрій Окара — російський політолог і політтехнолог, доцент Російської академії державної служби при президентовi РФ, народився в Україні й тісно співпрацює з нашими полiтиками. Окара добре розуміє як українську, так і російську ментальність, йому близькі настанови геополітики євразійства та філософії неоплатонізму. В Росії Андрія вважають прихильником консервативно-революційних стратегій державного розвитку та одним із провідних фахівців з українського питання. Саме тому з ним було цікаво поговорити про українсько-російські стосунки та їх вірогідні перспективи, пов'язані з нашими виборами-2006.

Дуже прикро, але факт: незважаючи на те, що українські лікарі високо цінуються у світі, і наших «світил» час від часу намагаються переманити закордонні клініки, за своїми технологіями Україна на десятки років відстала від багатьох цивілізованих країн. Скажімо, в Японії практично всі лікарні відмовилися від ведення паперової документації (там кожен пацієнт має електронну карту, куди записуються покази термометра, тонометра, кардіографа та інших приладів), а в більшості наших поліклінік лікарі в очі не бачили електронного термометра, у Сполучених Штатах лікують практично все, що тільки можна (були б лише гроші), а у нас люди потерпають від патологій, з якими вітчизняна медицина не може боротися. І не тому, що немає кому (з фахівцями якраз усе в порядку), а тому, що немає на чому... Узяти хоча б фіксатор — елементарна, здавалося б, річ для лікування онкохворих людей, яка дозволяє опромінювати не весь організм, а конкретну маленьку ділянку, на якій, власне, і виросла пухлина. За кордоном фіксатор давно використовують, у нас же тільки нещодавно з'явився перший такий апарат...