Одеський «гумор» на березі Азова
Справжньому уболівальнику навіть така снігова весна, яка прийшла в Україну з початком березня, не стане на заваді, щоб піти на стадіон й побачити «живий» футбол. Тим більше з нашим рівнем телевізійних трансляцій. Адже, скажімо, центральний матч туру в Маріуполі показали так, що зробили безплідними всі дискусії навколо суперечливих моментів цього поєдинку.
УЇК-ЕНД ФУТБОЛЬНОЇ ЄВРОПИ
«Дітей врятувала загартованість»,
Прикро, що історії про матерів-зозуль у нашій країні не рідкість і що дуже часто через байдужiсть i забудькуватiсть батьків гинуть діти. Двом братикам — п'ятирічному Сашку та трирічному Мишку — із Городні, що на Чернігівщині, теж не пощастило з батьками. Але принаймні їм вдалося дивом врятуватися. Сашко і Мишко на довгих три доби стали в'язнями власного будинку. Їхня мати, 25-річна Галина (назвемо її так), пішла до сестри в сусіднє село відзначати свято. За словами жінки, повернутися додому вона збиралася того ж дня, дітей же залишила на свого співмешканця (до речі, будинок належить йому). Чоловік же стверджує, що, в свою чергу, доручив доглянути за хлопчиками рідній сестрі. Як там усе було насправді, ніхто не знає, проте факт залишається фактом — діти майже чотири дні провели в зачиненій холодній хаті без світла, їжі й майже без води. Таке сьогоднi не те що пережити — уявити важко. Жахіття для дітлахів скінчилося, можна сказати, випадково — на будинок прийшов глянути потенційний покупець (співмешканець Галини збирався продати дім) і побачив у вікні двох заплаканих малюків. Кинувся до сусідів, разом викликали міліцію, «швидку». І дітей звільнили.
Згоріла моя хата — нема де ночувати...
НОВИНИ «СОЦІАЛКИ»
Подільська рапсодія
«Усе нове — не більше ніж добросовісно забуте старе». Цей афоризм неодноразово спадав на думку авторові цих рядків під час підготовки матеріалу. Для прикладу досить узяти нинішню «новинку» — альтернативне пальне біологічного походження, про яке останнім часом точиться стільки розмов. Однак навіть на другому плані не виникає яскравий історичний факт: ще 1900 року Рудольф Дизель продемонстрував, як сконструйований ним двигун успішно працює на рослинній олії. Тоді експеримент не набув поширення, бо виробництво мінерального пального було набагато дешевшим.
Після того як перспектива швидкого вичерпання природних енергетичних ресурсів та екологічні реалії кінця сторіччя примусили провідні держави повернутись обличям до біопального (інакше кажучи, до біодизеля), в Україні згадали ще один якщо й не забутий, то надовго відсунутий на задвірки почин. У Європі основною сировиною для виготовлення біодизеля слугує рапсова олія (на відміну від США, де віддають перевагу соєвій олії). На початку минулого століття рапс успішно вирощували в північно-західній половині нашої країни, і площі його розширювались.
Збудований після війни у Вінниці олійножировий комбінат у першу чергу спеціалізувався на переробці насіння рапсу. Та, оскільки на полях цiлком запанував соняшник, практично зайнявши становище олійної монокультури, подільські олійножировики змушені були, починаючи з 1957-го, переробляти лише його насіння. І тільки з початку дев'яностих років, коли рапс повернувся на лани, переробні підприємства згадали про свою первинну спеціалізацію. Вінницький олійножировий разом із Чернівецьким олійножировим комбінатом стали утримувати монополію у виробництві рапсової олії. В окремі роки частка вінничан становила 80—90 відсотків від обсягів національного валового виробництва цього продукту.
Тож коли постала проблема створити вітчизняний біодизель, Вінниця мала всі необхідні предумови для початку проекту, насамперед — технологічні потужності та інженерні кадри. На підприємстві одразу оцінили багатообіцяючі перспективи виробництва цього пального. Отож уважно придивилися до закордонних розробок і як результат — нещодавно в лабораторних умовах отримали перший зразок біодизеля. Оскільки в Україні поки що відсутні стандарти на новий вид пального (профільний науково-дослідний інститут лише розробляє технічні умови), його передали для вивчення та випробування в Німеччину, яка нині є законодавцем моди в цій сфері. На час написання цього матеріалу результати дослідження у Вінницю ще не надійшли, але начальник управління регіонального розвитку та євроінтеграції облдержадміністрації Владислав Мормітко (попередня посада — керівник олійножирового комбінату) не сумнівається в добрих кондиціях пілотної розробки.
Життя не МЕД у СЕСТРИ
Лікарня — не найприємніше місце для проведення часу, особливо якщо пацієнтові цілий день треба ходити на уколи, прогрівання чи перев'язки. Втім перебування на лікарняному ліжку може викликати й позитивні емоції — якщо тобі дійсно пощастить із медсестрою, і в неї будуть веселий характер і «легка» рука. Вона не заходить, а залітає до палати, щиро цікавиться самопочуттям кожного пацієнта, весело щебече у відповідь, і за цими розмовами ти навіть не помічаєш, як тоненька голочка проколює шкіру і ліки починають перетікати зі шприца у твоє тіло. Навіть болючий вітамінний укол (той, кому кололи групу В1, В6 і В12, чудово розуміє, про що я) дивовижним чином не викликає бажання заритися головою у подушку і розридатися від болю.
Бульбашки з грибком
Любителі гідромасажу разом із задоволенням від водної процедури можуть «підчепити» нову хворобу. Такого висновку дійшла мікробіолог з Техаського університету Рита Мойєс після аналізу 43 проб води, взятих із приватних та громадських джакузі, передають «Медновини». За словами дослідниці, у всіх перевірених джакузі бурхливо розмножувалися ті чи інші види мікробів, причому їх концентрація була набагато більшою, ніж у звичайній воді з водогону. Американська вода з-під крана містить до 138 бактерій у чайній ложці, а деякі зразки взагалі є стерильними, пояснила пані Мойєс. А в чайній ложці води, взятої з джакузі, жило більше двох мільйонів бактерій. При цьому майже в кожній пробі, яку відправили на мікробіологічний аналіз, учені знайшли кишкові бактерії, у 81 відсотку випадків — хвороботворні грибки, а в третині джакузі спокійнісінько плавали стафілококи — бактерії, які становлять потенційну загрозу для здоров'я людини, що вирішила насолодитися ванною з бульбашками. За словами Мойєс, мікроби, які можуть викликати інфекції сечостатевих шляхів, шкіри та легенів, становлять найбільшу небезпеку для людей з ослабленим імунітетом, а також для дітей і людей похилого віку.
Щоб вуха не боліли
Учені з Університету Градец Кралове розробили вакцину проти середніх отитів, призначену для захисту малят від цієї інфекції, інформує Медум на сайті. Захворювання, широко розповсюджене у дітей першого року життя, найчастіше виникає як ускладнення застудних захворювань. Отити характеризуються сильними болями у вухах, підвищенням температури тіла, в деяких випадках захворювання може спричинити зниження слуху.