93-я «Велика петля» закінчилася перемогою американця Флойда Лендіса з команди «Діскавері ченнел». Саме він став спадкоємцем слави свого великого співвітчизника Ленса Армстронга, котрий перед цим вигравав «Тур де Франс» сім разів поспіль.
Маріуполь, якому загалом i так не бракує спортивних подій з різних видів спорту, збагатився ще одним професіональним спортивним видовищем. Міжнародний турнір із пляжного волейболу Azovstal Beach Volley Cup-2006 тепер обіцяє стати традиційним. Проведення змагань між 32 чоловічими та 11 жіночими парами у розпал курортного сезону, як і очікувалося, гарантувало турніру-дебютанту стабільну підтримку публіки. Тим більше що на пісчаному березі Приазов'я гра у волейбол «у колі» й так завжди була однією з основних розваг. Вплив великого спорту на «маси» вдалося побачити цього разу в «реалі», коли вже на другий день змагань побільшало бажаючих спробувати свої сили у професіональному біч-волеї — фірмовим м'ячем та з відповідною сіткою.
Понад два роки тому ці суперники вже зустрічалися в єврокубковому турнірі — тоді це була 1/16 Кубка УЄФА і, нагадаємо, загальну перемогу святкували французи завдяки єдиному м'ячу з сумнівного пенальті, який реалізував лідер збірної Кот-д'Івуар Дідьє Дрогба, нині — гравець лондонського «Челсі». Цього разу доля звела «Олімпік» і «Дніпро» лише на підступах до Кубка УЄФА — в завершальному раунді Кубка Інтертото.
Дива не сталося — розкішна перлинно-діамантова корона вартістю 250 тисяч доларів поїде не до України. Адже «Міс Всесвіт», яка отримала це дорогоцінне диво у тимчасову власність — на рік, по завершенні якого має передати діадему своїй наступниці, — стала не наша Інна Цимбалюк, а пуерторiканська красуня Зулейка Рівера. Що поробиш — диктат латиноамериканських вродливиць на подібних конкурсах іще ніхто не скасовував. І справа не лише у їхній справді визначній вроді і, можливо, справді непересічних інтелектуальних, громадсько-активних та інших необхідних для сучасної дівчини якостях, а й у політичних розкладах, без яких жоден конкурс краси на світовому рівні, як відомо, не обходиться.
Можна напевне стверджувати, що вчора вранці щонайменше зо два десятки народних депутатів (а якщо по-чесному, то й значно більше), записаних у фракцію Блоку Тимошенко, зеленою заздрістю заздрили своєму колезі Володимиру Зубику, який іще раніше, підписавшись за вступ до «антикризової коаліції», фактично спалив за собою всі БЮТівські мости. І, хоча й досі значиться у фракції БЮТ, тепер чинити за її внутрішніми законами не зобов'язаний. Тож поки всі 125 нардепів-«тимошенківців» учора дружно писали заяви про вихід із фракції, що нібито має потягти за собою складення народнодепутатського мандата, пан Зубик спокійно собі займався, чим хотів. А разом із ним і послідовники-перебіжчики: колеги Олександр Борзих, Володимир Толстенко та Михайло Зубець.
— Польща, попри все, обіцяє і надалі відстоювати українські інтереси в Європі. Але інколи виникає враження, що Польща більше відкрита до такої співпраці, ніж Україна?
— Різне трапляється. На рівні декларацій українська влада зажди цінувала польські старання щодо промоції України та підтримки її євроінтеграційних устремлінь. Натомість якщо йдеться про виконання рішень адміністративними службами, ситуація виглядає значно гірше. Рівень декларацій приємний і легкий; можна виступити перед ЗМІ, кажучи про масштабні проекти. Але при їх реалізації починаються труднощі. От ведуться розмови про реалізацію проекту «Одеса—Броди—Плоцьк—Гданськ». Згадаймо, відколи про це говориться? А проект досі пробуксовує! Навіть не йдеться про те, аби нарешті нафта потекла, але бодай зібрати групу уповноважених осіб і на десять років наперед визначити, звідки і куди та нафта постачатиметься.
Жив на світі лікар. Ще з медінституту підробляв фельдшером в одній із лікарень, а після закінчення ВНЗ працював невропатологом, хірургом, терапевтом, начмедом, нарешті головним лікарем «районки». Завдяки його активним діям в одному з райцентрів Вінниччини було збудовано поліклініку. Але на цьому типовість біографії досить успішного медика закінчилася. Що ж сталося? Лікуючи хворих упродовж багатьох років, Олександр Філатович дійшов висновку, що сучасна медицина не може вилікувати жодного хронічного захворювання. З довгих списків обліку «хроніки» зазвичай зникають або у зв'язку зі смертю, або після переїзду на нове місце проживання. З цим лікар не хотів миритися.
Старт сезону в Україні — завжди свято для уболівальника. І хай нещодавно завершився чемпіонат світу, під час якого ми «наїлися» футболом і задовольнили свої амбіції щодо збірної, та все одно в кожного з нас є своя, рідна команда, — чи то у вищій лізі, чи в першості колективів фізкультури. На старті 16-го чемпіонату для фанатів від Львова до Луганська притаманне загострене почуття «місцевого футбольного патріотизму», а песимізм у такі дні не властивий нікому — така вже природа цієї частини суспільства.
