«Революція не закінчується» — таким був лейтмотив учорашньої прес-конференції лідерів партії «Пора» — тієї самої, яка була одним із рушіїв Помаранчевої революції, а за рік після того програла парламентські вибори. Тепер ці хлопці оголошують «про початок організованого опору проти комуністів, зрадників та сепаратистів у Верховній Раді України у вигляді акцій громадської непокори, які здійснюватимуться у спосіб ненасильного та безперервного пікетування парламенту аж до відновлення народовладдя в Україні».

Поведінці Мороза дехто просто дивується, дехто обурюється, а в декого негативні емоції наскільки зашкалюють, та так, що ці свідомі громадяни вдаються до рішучих дій, навіть незаконних, аби висловити своє «фе».

Учора у Верховній Раді фракції блоків Юлії Тимошенко та «Нашої України» вперше з часу виборів приміряли на себе лати парламентської опозиції. І відтепер можна говорити саме так, бо на вівторковому засіданні Голова ВР Олександр Мороз оголосив про розпуск попередньої, «помаранчевої», більшості і створення нової — комуністів, Партії регіонів і соціалістів, або ж скорочено — КПРС. Сама ж коаліційна ротація проходила у бурхливій атмосфері: в запалі депутати вчинили кілька бійок, добряче поштовхалися і витягли зі сховків сирени, які колись сильно набридли Литвину, а відтепер ще й діставатимуть Мороза.

«Ми спостерігали за тим, як «помаранчева» коаліція майже загинула в минулу п'ятницю і зараз здійснюються кроки з формування нової коаліції за участі партії пана Януковича, — сказав заступник голови Партії європейських соціалістів, депутат Європарламенту Як Марінус Вірсма в інтерв'ю українським журналістам у Брюсселі. — Я дуже шкодую за тим, що «помаранчеву» коаліцію не вдалося відновити».

Українські демократи об'єднуються за три хвилини до розстрілу — це загальновідомо. Тісне об'єднання зусиль фракцій «Наша Україна» та БЮТ у Верховній Раді почалося від понеділка. Сценарій, який розігрують два блоки з розваленої «помаранчевої» коаліції задля недопущення до влади Януковича, — розпуск парламенту та дострокові вибори.

Таку назву мала кореспонденція, надрукована в «Україні молодій» 6 липня ц. р.
Публікація мала на меті привернути увагу громадськості до резонансної суспільної проблеми. В ній ішлося про те, що в Бабиному Яру — спільній могилі жертв нацизму в Києві, замість створювати на відзнаку 65-річчя трагедії Державний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» планують приватне будівництво.

Учора міністр оборони Росії, він же віце-прем'єр уряду Сергій Іванов, відмінивши планову поїздку на Урал, полетів до Інгушетії, щоб особисто засвідчити смерть останнього з лідерів бунтівної Ічкерії — Шаміля Басаєва. «Сумніві немає — російського бен Ладена вбито», — цитує ІТАР-ТАРС міністра.

Здається, статус російської мови в Україні турбує тільки тих, «кому ліньки», — ліньки вчити українську, ліньки думати, що запропонувати своїм виборцям, ліньки читати хартії, на які самі вони посилаються.
Варто поставити крапки над «i» та риски над «т» (як кажуть англійці) щодо статусу російської мови в Україні. А заодно й донести реальні положення Європейської хартії регіональних мов і мов меншин до тих, хто так любить нею прикриватися й проголошувати російську регіональною мовою у своїх регіонах.

Є в Миколи Гоголя повість «Вечір напередодні Івана Купала» — «бувальщина, розказана дячком ***ської церкви». Після народних гулянь минулого тижня цю історію на новий лад можуть розповідати кілька тисяч мешканців Полтавщини, здебільшого — Шишацького району й села Гоголеве (колишня Яновщина), де народився великий письменник. Адже саме тут відбулися вже 19-тi Купальські ігри, які цього разу набули неймовірного розмаху й мали перерости у фестиваль під назвою «Етноліто».

Спочатку прийнято говорити про статистику, але підраховуючи наприкінці кількість відвідувачів та колективів, які побували минулими вихідними на Співочому полі у Києві, точної цифри не назве ніхто. Можливостей відпочити, послухати, подивитися, покуштувати, поліпити, потанцювати і багато чого ще зробити було стільки, що люд роззосередився, мігруючи у часі (з 15-ї до 22-ї) та просторі (між десятьма фестивальними об'єктами). Парадоксально, що народних строїв цього року було менше, ніж торік, а загальна атмосфера була не такою піднесеною. Сьогодні фестиваль утвердився, має дуже позитивне реноме та багато прихильників, утім цьогорічна «Країна мрій» не вирізнялася чимось вражаючим.