Учора в Росії був день трауру по загиблих в авіакатастрофі в аеропорту міста Іркутськ, і учора ж було знайдені тіла ще двох жертв катастрофи аеробуса А-310, повідомили в Управлінні інформації та громадських зв'язків МінНС Росії. Представник міністерства заявив: «На цей час виявлено 124 тіла, всі вони знаходяться в моргах іркутських лікарень». За його словами, в лікарнях перебувають 52 особи. Всього на борту літака, як уточнили в МінНС, перебували 203 особи, доля чотирьох із яких наразі залишається нез'ясованою, повідомляє РІА «Новости». Вже після катастрофи МінНС встановило, що на борту літака перебували вісім членів екіпажу, 193 «офіційнi» пасажири та двоє «нелегалів», які не значилися у списках пасажирів. Представник авіакомпанії «Сибір», якій належить літак, пояснив: «На борту літака перебували авіаційні фахівці, які виконували службове завдання у складі екіпажу».

Театральний сезон, що завершився, наштовхує щонайменше на два висновки: 1. Класика доводить свою універсальність і повертається. 2. Українські режисери дружно капітулюють перед Шекспіром, часто залишаючи творчість колег пана Вільяма поза зоною своєї творчої уваги. П'ять «Ромео і Джульєтт», що з'явилися в репертуарах київських театрів цього року, взагалі провокують на саркастичні запитання на кшталт: «Чому ж інші драматурги зазнають такої дискримінації від українського театру?» Але тут доводиться визнати, що ці питання резонно залишати при собі. Зрештою, режисери вільні ставити те, що вважають за потрібне. І не нам з партеру кричати їм, що Ромео і Джульєтт для Києва вже більш ніж достатньо. Ми лише для себе можемо визначити, чи варта чергова оповідка авторства Шекспіра нашої уваги.

Із часу заснування міжнародного «Українського журналу» (літо 2005 року) вийшло 10 його номерів. Цей культурологічно-політичний місячник для українців Чехії, Польщі і Словаччини можна придбати і в Києві (у книгарні Києво-Могилянської академії) та Львові (в Мистецькому центрі «Дзига»). «До 1990 року ніхто й не замислювався, ким ми є насправді. Ми знали, що українці, але, безперечно, спершу русини, — згадує дитинство головна редакторка «Українського журналу» Ленка Кнап. — Так, як жителі Волині знають, що вони — волиняни». Навчаючись у Празі, Ленка спілкувалася з осередком старої діаспори і відчула, що потрапила до чужого середовища. Культурне й громадське життя тут значно відрізнялося від знайомого їй з Пряшівщини. Молода інтелектуалка поринула в українську діяльність — різноманітні акції, співпрацю з журналом «Пороги». З часу заснування перших українських організацій та часописів тут майже нічого не змінилося. У виданнях використовується графіка друку початку 1990-х, а то й 50-х років або ж незмінний «стиль плачів». Ленка Кнап з колегами відчули, що прагнуть чогось іншого, нового.

Досить оригінально вирішили відзначити язичницьке свято Івана Купала в містечку Українка Обухівського району на Київщині. Це той випадок, коли місцеві мешканці одержали «хліба і видовищ». Щоправда, до «випікання» першого зроблено лише дебютний крок. Кілька років мешканці Українки спостерігали, як розвалюється недобудований Трипільською ТЕС фізкультурно-оздоровчий комплекс (ФОК). І ось мерія взяла справу до своїх рук, оголосивши Конкурс проектів для будівництва двох спортивних споруд — міського стадіону та ФОКу. Художників-аматорів та професійних архітекторів, які представили свої ескізи та макети, привітав мер міста 28-річний Павло Козирєв. На міськiй набережній уперше відбулося грандіозне видовище — міжнародні спортивні змагання за програмою «Богатирських ігор» — «Українківські силачі».

Давню мрію літати людина намагається реалізувати різними засобами: хтось усередині літака понад хмарами, а хтось на власних, ну хіба що трохи штучних, крилах. Саме так роблять парапланеристи, які для більшого «драйву» на своїх вітрилах не просто літають, а ще й змагаються один з одним.

На трав'яних кортах третього за ліком турніру серії «Великого шолому» в Лондоні наступає пора вирішальних матчів. На нову висоту підняла досягнення українців на Уїмблдоні наша пара у складі Юліани Федак і Тетяни Перебийніс. Позавчора 23-річні тенісистки з Нової Каховки й Харкова перемогою завершили свою чвертьфінальну дуель проти німкені Гренефельд й американки Шонессі, сіяних в Англії під п'ятим номером. Зустріч цих дуетів розпочалася ще в середу, але через дощ була перенесена. Наступного дня українки зуміли відігратися після програного першого сету й вирвати перемогу в третьому — 6:7, 6:4, 6:4. Причому наші дівчата продемонстрували неймовірну силу волі, адже у вирішальній партії поступалися — 1:4 — й зуміли взяти п'ять геймів поспіль.

Як приємно на порозі свого 33-річчя — а саме стільки у вересні виповниться кінозірці Гвінет Пелтроу — озирнутися назад і підрахувати власнi успіхи. Як талановита актриса Гвінет відбулася — доказом цьому є «Оскар» за роль у «Закоханому Шекспірі». Як кохана жінка теж — чоловік Кріс Мартін, соліст популярного гурту «Колдплей», за дружиною душі не чує. А в материнському «доробку» білявки двоє дітей — дворічна донька Еппл та двомісячний син Мойсей. Словом, порядок на всіх «фронтах».

У кожного актора є дві заповітні мрії: отримати «Оскара» або ж іменну зірку на Голлівудській алеї слави. А ще краще — коли й те, й інше. Саме таке щастя незабаром звалиться на новоспеченого батька Метта Деймона: «золотий чоловічок» в актора вже є, тепер до пари буде ще й персональна мідна «бляшанка» на тротуарі.

У цьому світі зовсім не обов'язково треба бути еталоном краси, щоб заслужити всенародне визнання, засвітитися на телеекрані та стати прикрасою центральної шпальти якогось англомовного видання. Життя засвідчує: для цього цілком достатньо бути неповторним зразком собачої огидності, бажано породи китайська чубата. Адже представник саме цієї породи на кличку Сем три роки поспіль завойовував титул найпотворнішого пса, а цього року на традиційному конкурсі в Каліфорнії перемогу здобув Семів «побратим» Арчі.