Розпаковуючи речі після тижневої поїздки до Закарпаття, я буквально завалила холодильник півлітровими пляшечками мінеральної води «Поляна Купель». «Ти що, не могла інших сувенірів набрати? — спантеличено подивилася на мене подружка. — Такої води і в Києві повно...» — «У тому-то й річ, що не такої, — відповіла я, вивантажуючи з рюкзака чергову пляшку. — Водичка, яку розлили на заводі за сто метрів від джерела, смакує зовсім не так, як відвезена в цистерні за сотні кілометрів на інший завод». Води, звісно, вистачило ненадовго. А от вражень від мандрівки до чудового селища Поляна, де цілюща вода по трубопроводах тече мало не до кожного санаторію й готелю, — більше, ніж може вмістити ця шпальта. Особливо якщо згадати екскурсії до колишнього замку графа Шенборна та винних погребів у селищі Середнє. Завдяки гостинності директора комплексу відпочинку «Квеле Поляна» Владислава Безика я переконалася, що на Закарпатті можна гарно відпочити, навіть якщо снігу немає зовсім. Отже, сьогодні я розповім про туристичні приваби регіону, а наступного тижня на шпальті «Здоров'я» ви зможете прочитати про особливості бальнеологічного курорту в селищі Поляна.

Чи могла я уявити, що шалена ідея вдарити об землю лихом-журбою, мандруючи світом, раптом змінить усе моє життя? Несподівані, а часом просто фантастичні пропозиції посипалися на мене звідусіль, і залишилося лише сторчголовою кидатися у вир пригод. І жодного разу я не пошкодувала, що, махнувши рукою на здоровий глузд, відкладала всі невідкладні справи й вирушала у чергові мандри. За півроку мені пощастило вдарити лихом-журбою об новенький сосновий причал на березі прозорої річки Козинки. Мої лихо-журба розбивалися об гранітні береги Неви, бруківку старовинного Вроцлава й кам'яні плити Генуезької фортеці у Криму. Де відпочивати, дізайтеся тут більше інформаціі. І ось серед каламутної безсніжної київської зими раптом випала нагода розвіяти оте осоружне лихо й невідступну громадсько-політичну журбу серед неозорих пісків пустелі.

Шановний Вікторе Федоровичу!
Звернутися до Вас як до глави уряду змушує критична ситуація, в якій опинилося наше Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство «Біостимулятор» внаслідок спроб рейдерського захоплення з боку структур, за якими стоїть народний депутат України від Партії регіонів Леонід Климов. Вступивши у змову з посадовими особами Мінохорони здоров'я, рейдери намагаються знищити наше підприємство. Приваблюють їх, на наше переконання, не стільки виробничі корпуси й технологічне устаткування, як земельні ділянки в центрі Одеси і на березі моря загальною площею 1,3 гектара.

До 2004 року політики не звертали особливої уваги на українські підручники з історії. Лише комуністи безуспішно воювали зі шкільними текстами. «Помаранчеві» події показали, що в Україні підросло покоління, вільне від стереотипу пiдлеглостi Москвi. Звідки з'явилися ці молоді патріоти, які майже не читають українських газет, журналів і книжок (бо їх втричі менше, ніж російських), слухають ФМ-радіо, просякнуте тюремною романтикою, дивляться в кінотеатрах дубльовані російською фільми і ходять у переважно постсовкові школи? Студенти й школярі в час небезпеки стіною стали на підтримку свободи у своїй країні. А сталося це, на моє глибоке переконання, завдяки нинішньому українському підручнику з історії. Це чудово збагнули «по той бік барикад». І тепер за сприяння віце-президента Дмитра Табачника розгорнули шалену кампанію з дискредитації тієї сфери культури, де Україна за 15 років досягла відчутного успіху.

Перша вагітність у 44-річному віці — це для жінки, погодьтеся, подвиг, навіть якщо вона така свіжа й красива, як зірка телесеріалу «Відчайдушні домогосподарки» Марша Кросс. Щоправда, сама актриса переконана, що все у неї буде добре, і в квітні вони з чоловіком, біржовим брокером Томом Махоні, вже колисатимуть двох здоровеньких малят. До речі, про стать майбутніх нащадків подружжя Кросс-Махоні наразі нічого не повідомляється.

Поп-зірка Брітні Спірз і спадкоємиця готельної імперії Періс Хілтон, як відомо, віднедавна — подружки нерозлийвода. І п'ють разом, і гуляють, і бешкетують, і на газетних шпальтах — у замітках про всі ці неподобства, та ще й із пікантними фотографіями — теж разом. Тож немає нічого дивного в тому, що саме цю «солодку парочку» відомий американський дизайнер і критик містер Блеквелл вкупі поставив на перше місце у своєму щорічному рейтингу зірок, які найгірше одягаються й найменше наділені почуттям смаку.

Із порад випивохам. До дружини, як і до тварини, треба підходити з підвітряного боку.

У нас давно вже виробився певний трафарет, за яким відзначають письменницькі ювілеї. І часом мені починає здаватися, що у безкінечних ювілейних промовах, статтях, передачах діє один і той самий ідеальний герой. Відрізняється лише ім'я, прізвище й кількість премій та нагород.
Зараз, пишучи про Євгена Гуцала, я згадую, як неймовірно його дратувало оте бажання перетворити живу людину з її помилками, творчими невдачами й слабкостями, на бронзовий пам'ятник. І, звичайно, найменше він хотів, аби на той бронзовий пам'ятник перетворювали його.

Відкриттям першого кола української чоловічої суперліги без тіні сумніву можна назвати команду «Черкаськi мавпи». Клуб із Черкас у міжсезоння серйозно посилився й має намір поміняти минулорічне четверте місце принаймні на якийсь комплект нагород національної першості. А то й замахнутися на чемпіонство. Чому б і ні, адже «Мавпи» вже впевнено обіграли кращу команду країни — маріупольський «Азовмаш», та ще й на його майданчику.

Поки у нас надворі панує невизначена пора року, яку в цей час прийнято називати зимою, у Південній півкулі у розпалі літо. Саме Австралія приймає перший із чотирьох турнірів серії «Великого шолому-2007». На відкритий чемпіонат Зеленого континенту заявилося аж десятеро представників України. Утім ще у відбіркових матчах половина з них зійшла з дистанції.