Дві новини з розряду неймовірних. Харківська обласна прокуратура закрила кримінальну справу, порушену за статтею 294 після горезвісного побоїща на вулиці Клочківській. А суд визнав невинним начальника управління квартирного обліку міськради Геннадія Бакаляра, який підозрювався в отриманні хабара майже на 40 тисяч гривень. В обох випадках зібрані оперативниками матеріали були підкріплені досить переконливим відео. Демонстрація останнього місцевими телеканалами зібрала велику глядацьку аудиторію. Можливо, саме тому харків'яни були переконані, що ці дві гучні справи вже точно не вдасться спустити на гальма. Але, виходить, вже вкотре помилилися.

Святошинський психоневрологічний інтернат — далеко не санаторій. Цей лікувальний заклад призначений для психічно хворих людей, які не можуть самостійно доглядати за собою і від яких відмовилися рідні та близькі. Він найбільший у Європі, а тому увага правозахисників до Святошинського інтернату особлива. Днями цей медичний заклад знову почали згадувати в пресі. Санітарка столичного інтернату Олена Сторожук побила тамтешню пацієнтку — саме це повідомлення, озвучене відомим правозахисником Едуардом Багіровим, шокувало багатьох. Пан Багiров очолює Міжнародну Лігу захисту прав громадян і запевняє, що звернення зi Святошинського психоневрологічного інтернату зі скаргами на персонал до нього надходять не вперше. За його словами, здебільшого йдеться про неналежне утримання пацієнтів і агресивність до них з боку санітарів. «Протягом останніх двох років я отримую від родичів скарги на умови утримання пацієнтів у цій лікарні. Незважаючи на те, що триває це вже не перший рік, що лікарню перевіряли відповідні органи, свавілля досі процвітає», — розповідає «УМ» Едуард Багіров.

Скандальна історія про те, як у Черкаській міській середній школі №22 першокласники гуртом обплювали свого однокласника, отримала продовження. «УМ» нещодавно розповідала про те, як 67-річна вчителька Валентина Шевчук із «виховною метою» наказала першокласникам «дати здачі» шестирічному Мишкові за те, що він, за скаргами дітей, на них плював. Педагог поставила в коло всіх постраждалих малюків і наказала хлопчикові підходити до кожного з них — так усі по черзі мали плюнути.

Подорожуючи Європою, я намагаюся відвідувати якомога більше музеїв. Наприклад, приїхавши в Париж, звичайно — в Лувр. Дві години екскурсії-пробіжки по музею за 17 євро з туристичною групою створили візію «я бачив Мону Лізу», але приємного піднесення, яке зазвичай з'являється після відвідин «прекрасного», не залишили. Втім відвідувачів у найвідомішому музеї світу стільки, що цілий день у неймовірній штовханині навіть найзатятіший мистецвознавець не витримає. З другого боку, на музей Ван Гога в Амстердамі (10 євро) більше двох годин і не потрібно — полотна генія тут займають лише два з половиною поверхи. А в будинку-музеї Моцарта в австрійському Зальцбургу, крім самого факту існування будівлі, де народився композитор, експонатів yсередині майже немає. Таке ж враження у мене склалося після відвідин будинку, де народився Бетховен — у Бонні. Але дивлячись щоразу на звивисті черги — в даному випадку біля кожного з перелічених музеїв — я щиро дивуюся. Йдеться, звичайно, про вміння європейців із мінімуму експонатів зробити цукерку в привабливому фантику.

Від «зеленого» туриста, який утік подалі від міського смогу, не завджи долітають аромати селянської хати, свіжоспеченого хліба та парного молока. Часом його руки пахнуть свіжою рибою, сосновими гілками та димом згаслого багаття. Такий мандрівник захоплено розповідає про «ось таке-е-енну рибину», яку власноруч виловив у гірському ставку, про смак улову, пропеченого на мангалі, та про надзвичайну красу закарпатських лісів, серед яких розкинулося гостинне форелеве господарство.

Коли недосвідчений український турист вирушає до Єгипту, він має бути готовим до різних несподіванок. По-перше, розкішний готель, який вам показували у туристичній фірмі на фотографіях, може виявитися маленькою обшарпаною халупкою, обіцяний пляж із золотим піском — вузенькою смужкою твердого кам'янистого грунту, а шведський стіл нагадуватиме сніданок у піонерському таборі. Тому, відриваючи від серця чесно зароблені 300 доларів (саме стільки коштує найдешевша путівка до омріяної теплої країни), їдьте лише в той готель, який вам рекомендували друзі чи знайомі.

Стьобний дует вінницького гурту «ТІК» та білорусів «Ляпіс Трубєцкой» «Олені» з'явився у ротації радіостанцій ще наприкінці вересня минулого року, а відеоряд до неї — на початку листопада. От уже протягом кількох місяців про «небритих і неголених» тварюк говорять на інтернет-форумах, закачують хіт на мобільні телефони та плеєри, пісня не зникає з ефірів музичних каналів і навіть таких радіостанцій, як «Шансон» та «Наше радио».

Незважаючи на розмаїття можливостей у громадян Європейського Союзу, на різноплановість їхніх музичних смаків, творчість виконавців Східної Європи до останнього часу тут була представлено скупо. Все ж, панове присяжні, крига скресає і розмови про те, що хтось зi слов'ян співпрацює із західними лейблами, почастішали. Припустімо, про співпрацю з німцями заявляли Руслана, «Мед Хедс» та «Гайдамаки». Перебуваючи в Німеччині, кореспондент «УМ» зв'язалася з одним із засновників EastBlockMusic — створеного у 2004 році музичного видавництва, яке випускає колективи зі Східної Європи для німецькомовного ринку — Олександром Каспаровим. Дебютною платівкою для EastBlockMusic стали «Пісні Помаранчевої революції», а минулого року Україну «представив» гурт «Гайдамаки». Завдяки співпраці з цим музичним видавництвом із 30 січня починаються чергові гастролі гурту містами Німеччини та Австрії.

Суперсенсація, що вимальовувалася після першого дня змагань у чоловіків, коли на чолі турнірної таблиці опинився чех Томаш Вернер, не відбулася. У довільній програмі француз Брайан Жубер поставив усе на свої місця, хоча й виступив не найкращим для себе чином. Утім, за відсутності чемпіона світу Стефана Ламб'єля, Брайан міг собі це дозволити — його загальна перевага над суперниками більш ніж відчутна.

У четвер на гандбольному «мундіалі» визначився перший чвертьфіналіст. Упевнено перемігши угорців, вихід до «плей-оф» достроково оформили олімпійські чемпіони хорвати. Цілком логічно, адже балканці здобували нагороди двох попередніх світових форумів: у 2003-му — «золото», у 2005-му — «срібло».