Рибне місце

27.01.2007
Рибне місце

Ловись, рибко, велика й мала! (Фото Андрія ВАСИЛЕВСЬКОГО.)

      Від «зеленого» туриста, який утік подалі від міського смогу, не завджи долітають аромати селянської хати, свіжоспеченого хліба та парного молока. Часом його руки пахнуть свіжою рибою, сосновими гілками та димом згаслого багаття. Такий мандрівник захоплено розповідає про «ось таке-е-енну рибину», яку власноруч виловив у гірському ставку, про смак улову, пропеченого на мангалі, та про надзвичайну красу закарпатських лісів, серед яких розкинулося гостинне форелеве господарство.

      Мені випало побувати в одному з таких куточків Свалявщини, де будь-якого туриста «на раз» навчать насаджувати наживку на гачок, закидати вудлище, підсікати та вчасно витягувати рибку з води, не заплутавшись при цьому в волосінні і не зачепивши гачком сусідів-рибалок. За десять кілометрів від Сваляви (або ж за 16 — 18 кілометрів від селища Поляна), в урочищі Вовчий, вас не тільки забезпечать усім необхідним для «полювання на форельку», а й просмажать улов на мангалі й подадуть на стіл.

      Уся риба, яка живе у штучно створених на потічку ставках, ручна до нестями. Їстиме все, що ти кинеш у воду: байдуже, чер-в'яка, печиво чи шматочок хліба. Форель (спеціально не годована, аби ловилася краще) «ведеться» навіть на камінчик, аби лиш закинути вдало... Можливо, для затятого рибалки місцина не надто вражаюча, але для аматорів різного віку і статі, які вперше вибралися на рибну ловлю, створені всі умови для швидкого лову.

      Як стверджує заступник голови Свалявської райдержадміністрації Володимир Станкович, подружжя, яке тримає форелеве господарство, робить усе, аби збільшувати кількість туристів, які приїжджають на Свалявщину будь-якої пори року. Але, на жаль, у районі не так уже й багато господ, які можуть так само прийняти «зелених» туристів і створити для перебування людей усі умови...

      «В Австрії я бачив ціле велике селище поблизу гірськолижного курорту, в якому кожна хата займається лише прийомом іноземців, — розповідає пан Станкович. — Уявіть, там абсолютно немає примисловості. Люди живуть тільки за рахунок туризму. Але що той турист хоче, те він і отримує. Якби нам наблизитися до цього, то Свалявський район міг би гідно жити за рахунок туристів — була б така собі маленька Швейцарія. І перспективи є — до нас їдуть люди, які мають гроші, і багато хто з них хоче отримати і домашнє яйце, і парне молоко, і свіжий хліб із печі. Мешканці району можуть надавати такі послуги, але займаються цим одиниці. Чому? Багато залежить від влади, яка хоче стягувати податок із цього бізнесу. Але ж це нонсенс! Ну не піду я звітувати про кількість прийнятих туристів! Я прийняв людину в себе вдома, створив усі необхідні умови, отримав за це гроші, а потім добровільно віддам гроші державі? Я думаю, якщо ми нормальні люди, то треба дати цим господарям можливість спокійно працювати. Нехай розвиваються, а коли цей бізнес набуде великих розмірів, тоді нехай держава стягує податок».

  • Святе мiсце порожнiм не буває

    Перше, що вражає того, кому пощастить поспiлкуватися з панi Есрою Шакар — її пристойне володiння українською мовою. Усе стане зрозумiлим, якщо скажу, що панi Шакар вiсiм рокiв працювала в посольствi Туреччини в Українi i офiцiйна її посада — аташе з питань культури, туризму та iнформацiї посольства Турецької Республiки в Українi. >>

  • Підкорення Сванетії

    Туризм поєднує в собі і пізнання світу, і спорт, і відпочинок. Отже, може задовольнити смаки й уподобання кожного небайдужого до мандрів. Зважаючи на ветеранський вік більшості учасників нашої подорожі-керівнику групи Володимиру Дімітрюку майже 63, дещо менше Володимиру Грипасю й Олегу Дубині, і лише Михайла Квартюка та Ольгу Давидову можна вважати молодими, — ми мали б обрати останнє. >>

  • Від руїн — до візитки

    Мандрівники, які найбільше цікавляться давніми фортецями та палацами, серед найпривабливіших для себе регіонів однозначно назвуть Тернопілля. Адже за кількістю старовинних замків ця область займає перше місце в державі (тут зосереджено більше третини всіх українських оборонних споруд або їх руїн — 34). >>

  • «У нас таких «туристів» пів-Донбасу!»

    Відомий російський мандрівник, засновник туристичного «Форуму Вінського» Сергій Вінський отримав відмову при спробі в’їхати в Україну. Скандал? Не без того. Формальною причиною видворення Вінського одразу по прибуттю із Москви в аеропорт «Жуляни» стала «не підтверджена мета перебування на території України». >>

  • «Wizz Air Україна» пішла не остаточно?

    Після того, як припинила роботу авіакомпанія «Wizz Air Україна», у наших мандрівників помітно звузилося поле для маневру — вже не так просто знайти дешеві варіанти мандрівок у Європу. Доводиться або платити більше, або пересідати на автобуси, або шукати точки вильоту в сусідніх країнах — Польщі, Словаччині, Молдові тощо. Але, як виявилося, припинення діяльності «Wizz Air Україна» не є остаточним. >>

  • «Олл інклюзив» для терориста

    Красиво жити хочуть терористи не лише «ДНР». У другому за кількістю населення місті Іраку — Мосул, яке торік перейшло під контроль джихадистів із терористичного угруповання «Ісламська держава Іраку та Леванту», на початку травня відкрився після реконструкції розкішний готель Waritheen (стара назва — Ninawa International Hotel). >>