БЛОКада Берліна

      Незважаючи на розмаїття можливостей у громадян Європейського Союзу, на різноплановість їхніх музичних смаків, творчість виконавців Східної Європи до останнього часу тут була представлено скупо. Все ж, панове присяжні, крига скресає і розмови про те, що хтось зi слов'ян співпрацює із західними лейблами, почастішали. Припустімо, про співпрацю з німцями заявляли Руслана, «Мед Хедс» та «Гайдамаки». Перебуваючи в Німеччині, кореспондент «УМ» зв'язалася з одним із засновників EastBlockMusic — створеного у 2004 році музичного видавництва, яке випускає колективи зі Східної Європи для німецькомовного ринку — Олександром Каспаровим. Дебютною платівкою для EastBlockMusic стали «Пісні Помаранчевої революції», а минулого року Україну «представив» гурт «Гайдамаки». Завдяки співпраці з цим музичним видавництвом із 30 січня починаються чергові гастролі гурту містами Німеччини та Австрії.

      — Олександре, чому ви вирішили займатися виконавцями зі Східної Європи?    

      — У музичному бізнесі я працюю все життя: був програмним директором радіо «Максимум» у Москві, представником всесвітньо відомого рекордингу ЕМІ в Польщі та Британії. В ЕМІ ми займалися в основному тим, що намагалися «продати західну музику Східній Європі»: Литві, Україні, Хорватії, Угорщині тощо. З часом ми зауважили, як багато чудових виконавців, не помічених на Заході, в цих країнах. Так виникла ідея створити фірму і займатися артистами-вихідцями з пострадянських країн. Причому жанр, у якому працюють ці виконавці, не важливий. Основні критерії: музика повинна бути цікавою, зрозумілою людям не зі Східної Європи, і автентичною — зрозуміло, англомовні виконавці нас не цікавлять. Видавництво базується в Берліні — це дуже важливе місто для Східної Європи: зручне транспортне сполучення, тут перехрещується вплив Заходу і Сходу, у столиці проходять найрізноманітніші вечірки, паті, концерти.

      — Чому ви вирішили почати свою діяльність саме «Піснями Помаранчевої революції»

      — Це була така собі візитка сучасної України: на цій платівці зібрані різноманітні виконавці різних жанрів — від Олександра Пономарьова і Руслани до хіп-хопу від ТНМК i року вiд ВВ. Ідея випуску такого компакту нам видалася цікавою ще й тому, що до цього часу у світі не було схожого релізу: щоб музика країни була зібрана під однією обкладинкою.

      Увесь наклад «Пісень Помаранчевої революції» уже проданий. І ми думаємо, можливо, треба випустити другий наклад, чи починати схожий проект з іншими українськими виконавцями. Після цього інтерес до української музики в EastBlockMusic зовсім не зменшився, навпаки — і одним з наших наступних проектів став гурт «Гайдамаки» з їхнім останнім альбомом «Україна кличе» (в європейському варіанті Ukraine calling). На мою думку, хлопці на сьогоднішній день — найкраща група країни, тому що так оригінально можуть синтезувати фольклор у його найрізноманітніших проявах — а ви знаєте, що українська народна музика неймовірно багата і різностороння: музика Карпат не подібна на музику Запоріжжя — з сучасною музикою!

      —  Якими були враження німецької преси, слухачів на реліз альбому і на турне гурту?

      — Тільки позитивними. Як приклад можу навести наступний факт. Існує дуже авторитетна асоціація Womex, яка займається так званою World Music. Щороку вона організовує музичний фестиваль і вибирає 20 кращих альбомів року. А цього року вони вирішили змінити свою схему і вибрати 20 кращих фірм, які займаються рекордингом. Власне кажучи, ми не займаємося тільки музикою світу, радше навпаки. Але для нас стало приємним сюрпризом, що ми в цю двадцятку потрапили, і, як зазначила Womex, в першу чергу — завдяки «Гайдамакам».

      Стосовно турне гурту, яке ми запланували на кінець січня — початок лютого, то, по-перше, музиканти саме працюють над новим проектом, в тому числі є ідея задіяти під час виступу бандуру. А по-друге, «Гайдамаки» належать до тих груп, чий виступ переконує в їхній професійності навіть найбільших скептиків. Я бував на концертах у Німеччині українських виконавців: ВВ, Руслани, «Гайдамаків» — просто чудово! До речі, на всіх трьох концертах мова взагалі не сприймалася як бар'єр. Ми живемо в епоху глобалізації, і комунікативна функція англійської, з одного боку, зростає, а, з іншого, зокрема в музиці, — зменшується. Споживачу все частіше хочеться слухати пісні мовою оригіналу. Подивіться на ту ж саму Шакіру чи Ману Чао.

      — Чи плануєте співпрацю з іншими українськими гуртами?

      — Звичайно, ми знайомі з музикою «Океану Ельзи», «Перкалаби» та інших чудових українських виконавців. Але ми — невелика фірма, і просто фізично не можемо випускати більше 5—6 альбомів у рік. Крім того є багато цікавої музики в інших країнах. Зокрема, нашим наступним проектом стане угорська група «Маленька корова», чий альбом випускаємо в січні.

      — У технологічно розвиненій Німеччині останнім часом почастішали дискусії з приводу музики в Інтернеті. Все більше користувачів скачують музику на MP3 — це швидше, дешевше і зручніше. Що з цього приводу думають продуценти традиційних компактів?

      — Так. Інтернет наступає семимильними кроками. І так виглядає, ми сьогодні займаємося донкіхотством. Багато хто говорить, що корабель йде на дно і ніхто його вже не врятує. Інтернет — це джин, якого випустили з пляшки. Виконували б ми ту роботу, яку робимо зараз, десять років тому, наші прибутки були б у разів 10 більші. Люди не тільки перестали купувати компакти. Раніше хорошим подарунком на Різдво вважався CD... Тепер музику почали закачувати через Інтернет: за безцінь чи взагалі безкоштовно. Нам пощастило в тому, що ми — не великий мейджер, а займаємося нішевим продуктом. Хоча тепер часто буває, що випуск альбому — це радше піар, а не творчий продукт. Це промо-можливість, щоб підвищити гонорари, зібрати більше людей на концерти, розмістити свою музику в рекламі чи фільмі.

      — До речі, в Україні — це і є ті з небагатьох можливості, щоб заробити своєю творчістю. Відсотки з продажу альбомів у нас отримує мало хто, плюс піратство.

      — Так, на теренах пострадянських країн це поширене явище. Тут потрiбнi адміністративні заходи на рівні держави — без її втручання проблему не вирішити. Далі — реклама і поголос у ЗМІ. Треба роз'яснити споживачам, що, купуючи піратські диски, вони фактично крадуть у всіх: музикантів, рекордингових компаній, і тим самим збагачують злочинців. Тому що ті, хто займається піратством, напряму пов'язані зі злочинним світом. Відомі факти, коли прибутки від продажу піратських дисків потім йшли на фінансування терористичних організацій. І ці кошти часто перевищують прибутки від наркоторгівлі. З іншого боку, я, наприклад, розумію, що в Україні та інших країнах Східної Європи рівень життя дещо нижчий, ніж на Заході, і не всі можуть собі дозволити купувати якісні, але дорожчі ліцензійні диски. Тому рекордингові компанії повинні пропонувати якісний і легальний продукт, але не з завищеною ціною.

      — Рекордингові компанії говорять, що знизити ціну на CD i DVD не можуть.

      — Не правда. В Росії, думаю, що в Україні теж, існують так звані кириличні видання. Маються на увазі релізи закордонних виконавців у наших країнах. Але вони не мають буклетів і всієї мішури, як у дорогих виданнях за 15—20 у. о. Немає грошей — купуєш за 3-4 у. о., але з двома сторінками вкладки і без «наворотів».