Успішна кар'єра чи материнство і затишок у домі — перед цією дилемою в сучасному світі постає більшість жінок. І лише одиницям вдається без проблем поєднувати зайнятість у бізнесі з веденням домашнього господарства. Не є винятком і зіркові мами, які часто скаржаться на те, що через постійні гастролі або зйомки рідко бачать своїх дітей і чоловіків.

Про те, що на молоці роблять горілку, завдяки рекламі вже знають усі. А от «молочне» пиво — це таки щось нове. Скуштувати дивовижу поки що можна тільки в Японії — з 1 лютого напій продають у крамницях міста Накасібецу, що на острові Хоккайдо. Вартість пляшечки об'ємом 0,33 л поки що становить 380 єн (якщо перевести на українські гроші — майже 16 гривень). А якщо новинка виявиться комерційно вигідною, то незабаром, не виключено, «білк» дійде й до українських магазинів.

— Товаришу Янукович, тут є кілька зауважень до закону про Кабмін...
— Ізюмський вовк тобі товариш!

Група інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-Центр» розгорнула свою діяльність з продажу житла у 2004 році, увірвавшись до спеціалізованих ЗМІ з агресивною рекламною кампанією. Пропонуючи квартири за трохи нижчою ціною, ніж її конкуренти, станом на початок 2006 року «Еліта-Центр» продавала помешкання в будинках за сімома адресами в Києві: вул. Будівельників 18-а; вул. Героїв Сталінграда, 7-б; вул. Курнатовського, 7-б; вул. Петра Запорожця, 15-у, вул. О. Шмідта, 34-42; вул. О. Шмідта, 26; вул. Лабораторна, 12. При цьому єдиним об’єктом, на якому велося будівництво, був будинок за адресою Шмідта, 34-42 (на Татарці, через паркан від офісу «Нового каналу»). Там у двох секціях до початку лютого 2006-го зведели по чотири поверхи, а в третій — заклали фундамент.

Учора — рівно через рік після краху будівельної «піраміди» «Еліта-Центр» — відбулося перше судове засідання за обвинуваченням одного з організаторів афери. Уранці в Шевченківському районному суді столиці проведено попередній розгляд у справі Ігоря Циганка, обвинуваченого у скоєнні злочинів за статтями 191 і 358 Кримінального кодексу.

Самого обвинуваченого на цьому етапі до зали суду не викликали (Циганок, якого вже не раз випускали з-за грат і «запускали» назад, перебуває у Київському СІЗО, хоча і вчора адвокати скаржилися на «незаконне утримання під вартою»). Наразі від Ігоря Леонідовича були представлені аж четверо адвокатів і троє захисників із числа родичів: брат, дружина й мати. Вони не заперечували, аби суд почався по суті.

Скандальний закон «його величності Прем'єра» таки опубліковано — його текст з'явився в п'ятничних номерах парламентської газети «Голос України» та газети центральних органів виконавчої влади «Урядовий кур'єр». «Антикризовики» натякають, що відтак закон про Кабінет Міністрів офіційно набув чинності, на Банковій, навпаки, не визнають його легітимність i вже підготували подання до Конституційного Суду зі статусом першочергового щодо законності цього закону. Цікаво, що вперше за роки незалежності закон було опубліковано без підпису Президента. Втім свій автограф, як це передбачено законодавством, не поставив у 2007 році й Голова Верховної Ради Олександр Мороз. I «Голос України», i «Урядовий кур'єр» подають прізвище Мороза наприкінці документа тільки у прив'язці до іншої дати — 21 грудня 2006 року. Цей підпис спікер поставив ще тоді, коли закон вперше подавався на розгляд Президенту й був згодом заветований. Вдруге Мороз так i не розписався, щоб не брати на себе відповідальність за ймовірне визнання закону неконституційним.

«Дорожня карта» може бути створена не тільки для стратегічного спілкування з ЄС чи з Росією. Це стало очевидним після візиту до Києва президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва, який завершився учора. З Казахстаном, якого Президент Віктор Ющенко назвав «нашим ключовим партнером у Центральній Азії», було підписано план дій на найближчі два роки. На прес-конференції в Маріїнському палаці глави двох країн відзначили виконання схожого плану дій Україна—Казахстан на 2005—2006 роки і назвали нинішній план міждержавної співпраці «дорожньою картою». Дав таку назву документові Віктор Ющенко.

Попри заявлену в заголовку тему почну з іншого: депутати Верховної Ради Іван Бокий (фракція СПУ), Юрій Мірошниченко та Михайло Чечетов (обидва — від фракції «Регіонів«) зареєстрували 29 січня проект закону про «Внесення змін до закону України про Конституційний Суд». В чому його суть? Звичайно ж, в урізанні юрисдикції КС і, зокрема, у вилученні з повноважень конституційних суддів права трактувати закони України та її Конституцію. Попри незрозумілість того, що ж тоді входитиме в компетенцію КС, автори законопроекту таки мають рацію: навіщо щось тлумачити в суді, коли є органи та посадові особи, які, відтягнувши на себе ковдру, залюбки роз'яснять будь-яку ситуацію, причому зроблять це так, як цього вимагає та чи інша політична сила, а не закон. Хто замовляє музику — той і отримує коментарі. Візьмемо для прикладу ситуацію з законом про Кабмін: як уже знають наші читачі, ще у вівторок Міністерство юстиції внесло цей акт до Єдиного державного реєстру — попри те, що закон цей не був належним чином оприлюднений, а відтак і не набрав чинності. Нонсенс? Керівник Мін'юсту Олександр Лавринович так не вважає — адже в коментарях для газети «Коммерсант-Украина» він зазначив наступне: той факт, що закон не оприлюднений офіційно, не є проблемою, оскільки підставою для внесення в реєстр є не публікація акта, а лист, що підтверджує його відповідність нормам Конституції. І все ж досі вважалося, що закон запускає в дію факт його друку в офіційних виданнях — «Голосі України» та «Урядовому кур'єрі», а відтак вже існуючий — а не віртуальний! — закон вносять до Державного реєстру. Проте коли дуже треба, можна вочевидь і поперед батька в пекло...

1 лютого на Хортиці розпочалися зйомки фільму, якому пророкують всесвітню славу. «Тарас Бульба» — моя давня мрія, — зізнався на прес-конференції режисер-постановник Володимир Бортко, творець таких відомих кінозагалу шедеврів, як, скажімо, «Майстер і Маргарита», «Собаче серце», «Ідіот» чи «Бандитський Петербург». — У нас були чудові предки, які показували нам приклад ставлення до життя: як треба кохати, любити Батьківщину. Про це важливо сказати нині і в Україні, і в Росії... Тарас Бульба не такий простий, як дехто вважає. Це не тільки шаровари і сало! У нього є власне бачення того, як має поводитися порядна людина...».