Хоча в українській скарбничці й зберігається безсмертна «Енеїда» Котляревського, алегорій у нашій літературі (майже) немає.

Цей поетичний образ — «живе життя» — з доби 20-х років минулого століття. Особливої доби. І так само з його особливого міста — Києва.

«Чим більше спливає часу, тим більше розумієш, яку добру справу роблять Тетяна та Юрій Логуші. Сімнадцять років уже...

Спогади Марії Савчин, які 15 червня презентували в Історичному музеї, називають «українською Анжелікою». Повстанка емоційно та захопливо описала, як їй жилося в бункері з чоловіками, чи вдавалося знайти баланс між підпільною боротьбою за незалежність України тощо.

Згадуючи слова класика про "немиту Росію", Путін припустив "у багатьох людей в Україні можуть виникнути питання гігієнічного характеру" через низькі зарплати.

Масова свідомість українського електорату відверто шизофренічна. З одного боку, усі вірять в теорію змови й паранормальні явища, а з іншого — сахаються метафізики, як чорт ладану.

Коли читаєш цю збірку, то з гострішим, ніж досі, болем починаєш розуміти, як багато зараз на мирній частині України порожньої піни.

Цьогоріч письменникові Євгену Гуцалу виповнилося б 80. Але його раптово не стало влітку 1995-го. У школі за програмою п’ятикласники знайомляться зi щемливим оповіданням «Лось» Євгена Пилиповича. Але то лише дещиця.

Під дивною, навіть химерною, схожою чи то на паліндром, чи то на криптограму назвою нової книжки Світлани Антонишин — «Свіча-До-Ля» (Київ, «Український пріоритет», 2017 р.) — лише одне слово: «Поезія».

Письменник Ігор Павлюк стоїть окремішньо в нашій літературі. Позаяк ні на кого не схожий, ні яко поет, ні яко прозаїк, ні яко людина.