Лихо на Харківщині почалося з банальної пожежі. За однією інформацією високопосадовців, позавчора близько 15.00 спалахнув ліс, наближений до складів із боєприпасами 61–го арсеналу Південного оперативного командування Сухопутних військ України. За іншою — пересушена спекотним сонцем трава, що росте неподалік від тієї ж військової частини. Але як би там не було, вогонь миттєво перекинувся на два склади з боєприпасами, після чого пролунали перші вибухи.

У Києві на рейдера ще можна знайти яку–не–яку управу: можна звернутись до суду, можна організувати пікети та протести, можна навіть (хоч і це не вихід) власноруч знести будівельний паркан та сміливо лягти під треки бульдозерів чи екскаваторів. У Криму (а точніше, на тих територіях, де дислокується Чорноморський флот Російської Федерації), такий номер не пройде. Якщо ЧФ РФ накине на щось оком — земельну ділянку охоронятимуть солдати з автоматами, тож на «свою» землю вони не пустять нікого. Коріння таких проблем — у далекому 1997 році, коли уряди України та Росії підписали угоди щодо базування ЧФ у Криму, які не охоплюють масу питань. Тепер це дається взнаки.

На вулицях Вільнюса сьогодні нічого не свідчить, що вже за півтора місяця, 12 жовтня, у країні відбудуться парламентські вибори. Не мозолять очі бігборди чи інша реклама з «політичним навантаженням». Це заборонено законом. Неприпустимі в Литві також концерти на підтримку політичних сил чи щось на кшталт роздачі гречки чи іншої «гуманітарки» перед виборами. Законом про вибори передбачені лише публікації програмних партійних засад, оприлюднення їх на телебаченні у визначений час та ще можливість узяти участь у теледебатах. Відтак на вулицях литовської столиці майже ідилічна атмосфера, розмірений ритм життя.
Уже чотири роки це — Євросоюз і НАТО. Країна, яка входить до клубу найрозвиненіших країн світу. Ці чотири роки Литва пройшла з президентом Валдасом Адамкусом. Учасник антирадянського збройного спротиву, емігрант і «поверненець», пан Адамкус швидко завоював довіру співвітчизників своєю «західністю»: прагматизмом, безкомпромісністю в боротьбі з корупцією і твердістю у відстоюванні національних інтересів. Для України Литва Адамкуса — одна з найпослідовніших країн ЄС і НАТО, які відстоюють наше право приєднатися до цих організацій, «маленька» на перший погляд країна, з якою у нас величезні обсяги торгівлі, народ і культура, з якими нас пов’язують віки спільної історії.
Своїм баченням українсько–литовських стосунків, подій у світі та в регіоні Валдас Адамкус люб’язно поділився в ексклюзивному інтерв’ю «Україні молодій».

За сумарними показниками, бюджетне фінансування української науки цього року вперше перевищило 1 млрд. доларів. Сума ніби вражає. Проте, за словами заступника міністра освіти і науки Максима Стріхи, на Заході мільярд доларів — це бюджет максимум декількох добрих університетів. Нещодавно Міністерство фінансів «зарубало» розроблений Міносвіти проект побудови службового житла для дев’яти тисяч молодих науковців: на це потрібен був мільярд гривень. «Я цікавився на своєму рідному радіофізичному факультеті співвідношенням талановитої молоді, і майже 80 відсотків із них — це не кияни», — каже Максим Стріха. Саме через неможливість отримати житло молодь іде з науки в інші сфери або ж емігрує. Про проблеми сучасної науки «УМ» розповідає заступник міністра освіти і науки, доктор фізико–математичних наук Максим Стріха.

Гасло «Бандитам — тюрми!» не годиться для організаторів смертельного голоду в «житниці Європи». Тих злочинців уже немає на світі. Когось із них «прибрали» у 1937 — 38 роках. Утім переважно вони померли в орденах, при грошах і славі. Дехто — з пам’ятником при житті. Деякі з тих пам’ятників бовваніють у вільній Україні. Селяни залишаються пограбованими (жодному розкуркуленому не повернули відібраної землі й компенсації за майно), у багатьох українських школах і районних краєзнавчих музеях досі переконують, що в 1932—33 роках в Україні «була посуха». Утім Київ, перед яким діаспора все активніше розвіює туман невизначеності, дедалі більше розуміє: засудження задавненого злочину відкриє дорогу для покращення сьогодення. Для цього і потрібні виставки, освітні програми, музей і міжнародний судовий процес, про які розповів «УМ» голова Міжнародного координаційного комітету Світового комітету українців Стефан Романів.

Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко вчора звинуватила Президента в розвалі демократичної коаліції. Коментуючи заяву народного депутата Ігоря Кріля про неефективність більшості, Тимошенко відзначила: «Це не будь–який депутат «НУНС» заявив, а цілий Кріль. Це серйозна заява. Кріль — не просто Кріль, а глашатай Віктора Івановича Балоги і Президента. І сьогодні нарешті оприлюднено чітку позицію, що «НУНС» на чолі з Президентом готується створювати коаліцію з Партією регіонів». Слід відзначити, що тон останніх заяв Тимошенко не менше нищить коаліцію.

Керівництво Китаю вдається до нових заходів із метою зупинити роз’їдання країни корупцією. Члени родини, зокрема й діти, і таємні коханки корумпованих офіційних осіб невдовзі підлягатимуть кримінальному переслідуванню. Так передбачає сьома поправка до Кримінального кодексу Китаю, повідомила вчора китайська англомовна газета «Чайна Дейлі». Жінки, які мають інтимні зв’язки з офіційними особами, підлягатимуть ув’язненню терміном на сім і більше років. Це якщо суд визнає їх винними в отриманні матеріальної вигоди — грошей, квартир тощо.

Президент України Віктор Ющенко заявив, що наша держава не підтримує рішення Росії про визнання незалежності Південної Осетії та Абхазії і наголошує на непорушності міжнародного принципу збереження територіальної цілісності Грузії. «Ми жалкуємо у зв’язку з прийняттям такого рішення. Для України воно неприйнятне, і тому ми не можемо підтримати цю позицію», — сказав Ющенко в інтерв’ю агенції «Рейтер». Глава держави констатував, що такий крок Росії формує загострення, яке може відбитися на багатьох частинах світу. «Найголовніше — воно несе великий імпульс взаємної недовіри, коли фундаментальні домовленості, принципи довіри, яка здобута такими дорогими зусиллями, можуть бути втрачені через непродумані кроки — коли дипломатія, політика мирного врегулювання замінюється політикою сили», — сказав Президент.

Відкриваючи вчора засідання уряду, Прем’єр–міністр сказала, що на даний момент головною проблемою залишаються відновні роботи в постраждалих від повені регіонах. «Інфраструктура відновлюється, ми контролюємо цей процес, але є багато невирішених питань. Зокрема таких, як відбудова навчальних закладів», — констатувала Юлія Володимирівна. Вона зазначила, що тут із 1 вересня всі ВНЗ, школи і дитячі садочки розпочнуть роботу, а для уряду процес відновних робіт закладів освіти стане другим пріоритетом після відновлення житлових будинків для постраждалих від повені. Капітальний ремонт шкіл продовжать і після 1 вересня. Тимошенко також пообіцяла, що кошти на це в держави є, їх усі отримають повною мірою.