Найбільшою хорватською сенсацією на світових подіумах моди називають 25–річну Адріяну Деянович. Вона входить до списку 75 провідних топ–моделей світу за липневою версією порталу мод thefashionspot.com («П’ятачок моди»). Адріяна походить із курортного міста Шибенік на узбережжі Адріатичного моря. Ще в шкільні роки вона посіла третє місце в конкурсі «Супермодель світу», який щороку організовує американський автомобільний концерн «Форд», отримавши грошову винагороду 7500 доларів та контракт на роботу в модельному бізнесі.

Скажете, негарних жінок не буває? А ось мер Маунт–Іза, гірничого містечка на північному заході Австралії Джон Молочні, закликав «бридких» жінок з усієї країни приїздити до цієї місцевості, щоб вирішити тутешню проблему хронічної нестачі жіночої статі.

Хоча пожежу на військових складах біля станції Лозова в Харківській області погасити не вдалося, експерти заспокоїли місцевих мешканців: як з’ясувалося, всі ракети «Луна» і системи зал­пового вогню «Град» розміщені в центральних павільйонах, які зовсім не постраждали під час пожежі на харківському ринку «Барабашово».

Першого вересня подвір’я Тернівської середньої школи традиційно сколихне дитячий сміх і радісний щебет однокласників. Діти ділитимуться тим, хто як провів канікули, які цікаві книжки прочитав за літо, вчителі обговорюватимуть навчальні плани, а батьки «першачків» благословлятимуть дітей на перше побачення з класом. І, як завжди, хвилюватиметься Тамара Павлівна Дардан, навіть попри те, що керує цим навчальним закладом уже понад 37 років. У 1953 році вона прийшла вчителювати в село Тернівку Смілянського району Черкаської області і працює там дотепер. Свого часу жінка дійшла до самого Леоніда Брежнєва, аби отримати кошти на зведення нової школи. І нині заслужений працівник освіти України Тамара Дардан каже, що без школи не може жити. Тому й працює так довго. Вона чи не найстарша директорка в Україні: 27 вересня їй виповниться 79 років.

Напередодні 1 вересня Дарницька райдержадміністрація дійшла консенсусу з Економіко–правовим технікумом (ЕПТ), що при Міжрегіональній академії управління персоналом і, схоже, вже восени її студенти розпочнуть навчання за партами, а не на вулиці. Як повідомляла «УМ» у травні, навчальний заклад, який чотири роки орендував приміщення на базі школи № 266 у Дарницькому районі столиці, опинився перед загрозою виселення. У грудні минулого року постало питання про продовження оренди приміщення, та коли керівництво технікуму звернулося до заступника голови Дарницької РДА з гуманітарних питань Віктора Тарана, то отримало відмову. Таким чином, вже до 30 червня цього року, кінцевого терміну оренди, студенти, які складали сесію, ризикували опинитися на вулиці.

На презентації виставки, яка відкрилася до Дня міста, дорогих автівок не було. Але був мер Михайло Добкін, якого досить незвично було споглядати на такому заході. Та й сам Михайло Маркович почувався якось незатишно, хоча двох розкручених митців до Харкова запросив саме він.

«Звідкіля це ти узявся? Де ти досі пропадав?..». На тлі перманентного пошуку національної ідеї та інших «китів» у розвитку суспільства ця фраза з відомого діалогу Одарки й Карася ось уже близько півтора століття залишається переконливим символом української родини. У ній «зашифровані» палке кохання і вміння прощати, готовність підтримати й при потребі «відсипати» своїй половині добру порцію стусанів — для її ж блага... І хоча Театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв», анонсуючи цю виставу за Гулаком–Артемовським, заявила, що свідомо нашпигувала її новими персонажами та героїкою, найяскравішими в опері залишилися герої Богдана Бенюка (Карась) та Наталі Сумської (Одарка).

На тлі «розмаїття» конвеєрних розважальних продуктів (ніде правди діти, наших, українських) гастрольна моновистава російського прем’єра Олега Меншикова «1900» — раритет і водночас клейнод. Цією двогодинною роботою актор (він же — режисер) не так розповідає про незвичайного піаніста, як запрошує до роздумів. Делікатно, цнотливо й неодмінно адресно спонукає кожного замислитися, де ж воно — оте, створене лише для нього (байдуже — знаного політика, спроможного дозволити собі недешевий квиток, чи скромного мистецтвознавця, якого до театру веде професійний обов’язок), місце під сонцем? Виявляється, його (місце) не завжди треба шукати — достатньо прийняти подароване Небом. Власне, оте єдине місце, де ти з Божої волі народився, прийняти й почати йому служити!