На тлі «розмаїття» конвеєрних розважальних продуктів (ніде правди діти, наших, українських) гастрольна моновистава російського прем’єра Олега Меншикова «1900» — раритет і водночас клейнод. Цією двогодинною роботою актор (він же — режисер) не так розповідає про незвичайного піаніста, як запрошує до роздумів. Делікатно, цнотливо й неодмінно адресно спонукає кожного замислитися, де ж воно — оте, створене лише для нього (байдуже — знаного політика, спроможного дозволити собі недешевий квиток, чи скромного мистецтвознавця, якого до театру веде професійний обов’язок), місце під сонцем? Виявляється, його (місце) не завжди треба шукати — достатньо прийняти подароване Небом. Власне, оте єдине місце, де ти з Божої волі народився, прийняти й почати йому служити!

4 вересня в Українському домі розпочне свою роботу Антикварний салон. Організатори дійства обіцяють велику програму, масу естетичних потрясінь, але конкретику поки що тримають у секреті. Галерея «Боско» занонсувала п’ять робіт Сальвадора Далі, Марка Шагала та Андре Лота.

Відомий одеський письменник Георгій Голубенко у вступному слові до нової книжки «Рыжий город» (Одесса: Полиграф, 2007) дякує Ісааку Бабелю, «придумавшему когда–то для своей замечательной книги название «Одесские рассказы», что за истекшие годы стало, по моему глубокому убеждению, уже даже и не названием, а целым жанром литературы, в котором все мы, пишущие об Одессе, в меру своих скромных сил и пытаемся работать». Таки так: жанр «одеська література» пора узаконити в літературній теорії.

Напередодні Дня шахтаря, що традиційно відзначається в останню неділю серпня, гірники Донбасу виявилися, що називається, нарозхват. Намір приїхати до Донецька і привітати гірників із професійним святом та вручити їм державні нагороди попередньо чітко озвучив Президент України Віктор Ющенко. На цю ініціативу по–своєму відреагували в Кабміні. Тому на одній із зустрічей з гірниками сусідньої Луганщини народний депутат від БЮТ Наталія Королевська запевнила, що відзначення Дня шахтаря на державному рівні цьогорік відбудеться таки не в Донецьку, а в Луганську, куди приїде Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко. Мовляв, вугільний Донбас — це не тільки Донецьк, де щороку відбувається всеукраїнське відзначення шахтарського свята, а тому нині буде відновлено справедливість на користь Луганська...

Не так давно київський зоопарк проводив «день ведмедя». А сьогодні там, до речі, — «день слона». Цікаво, коли влада міста організує «день столичного споживача»? Адже всі ми ризикуємо вимерти як вид, не дочекавшись субсидій та світлого майбутнього. У попередньому номері «УМ» вже писала про продаж акцій підприємств «Київводоканал» та «Київгаз» і окреслювала ймовірні фінансові втрати пересічного городянина внаслідок переходу їх до приватних господарів. Сьогодні ми можемо повідомити деякі подробиці цього рішення.

Чи готові до 1 вересня школи, пошкоджені нещодавньою повінню? Представники місцевої й столичної влади переконують — усі діти регіону зможуть розпочати навчання вчасно. Але схоже на те, що в деяких регіонах процес відновлення інфраструктури затягується. Ніби й коштів виділено достатньо, але їх освоєння відбувається надто повільно.

Вона написала твори, після яких, за висловом письменниці і літературознавця Консуели Кампос, нині «бразильська література ділиться на те, що було до Кларисе (як до Різдва Христового), і те, що є після неї». Її письмо порівнювали з Джойсовим і стилем Вірджинії Вулф, а сама вона сказала в одному інтерв’ю: «Ви п’єте воду, щоб не померти. Так і я: пишу, щоб жити».

Сьогодні в Україні 100 тисяч дітей живуть в інтернатах і дитячих будинках. Сто тисяч обділених ласкою та ніжністю душ, незважаючи ні на що, з дня на день, щохвилини продовжують вірити і сподіватись на диво. І мріють про те, що в одну прекрасну мить зможуть міцно пригорнутися до найріднішої істоти на землі — мами. Мабуть, щось не так у нашому суспільстві, якщо невмолима статистика просто волає 100–тисячними цифрами. Кажуть, на Заході такої проблеми не існує взагалі. Чому ж тоді в нас це явище процвітає навіть сьогодні, коли проголошено стільки державних програм, коли мамам обіцяно фінансову підтримку після народження дитини?
Здавалося б, немає у світі такої сили, яка б змогла відірвати дитину від матері. Тільки маленьке дитяче серце здатне на таку велич і такий безмір любові. Ще немає оцінок, не робляться порівняння, не вишукується користь, біль і образи не затримуються в душі. А є просто мама і віра в те, що навіть це одне слово спроможне захистити маленьку людину від усього зла на землі.
Але трапляється ж у природі страшний генетичний збій, коли в тої, яка дала світу нове життя, раптом всередині з’являється пустка — ні тривоги, ні обов’язку, ані почуттів — лише холодна байдужість...