Ні для кого не секрет, що під нашими містами закладена міна уповільненої дії у вигляді систем каналізації, які, будувалися ще за радянських часів, і більшість із них відпрацювала свій ресурс. Та й були вони розраховані на інші об’єми. Тому природно, що з’явилася потреба або в нових комунікаціях, або в заміні старих.
Створення першої на Кіровоградщині соціальної аптеки, за словами голови облдержадміністрації Володимира Мовчана, довелося починати практично з нуля, адже ще в 2004 році всі державні аптеки області (а це 167 закладів) перейшли до власності приватної фармацевтичної компанії. Першу державну соціальну аптеку створили за ініціативою облдержадміністрації та обласної ради на базі комунального підприємства «Кіровоградфармація» — єдиного в області, яке реалізує наркотичні та психотропні препарати на законних підставах.
Таких «убитих» доріг у столиці, як цієї весни, вже давно не пам’ятають київські автомобілісти. Майже для мільйона столичних водіїв пересування міськими шляхами — як прохід смугою перешкод: щодня вони відчайдушно маневрують між ямами та котлованами. На автомобільних форумах в інтернеті працює ціла система попередження, водії сповіщають один одного про найбільш пошкоджені відрізки дороги, а часом і про втрати, яких зазнали, проїжджаючи ними. Комунальники ж розводять руками: латаємо, як можемо. До травня, мовляв, відремонтуємо те, на що вистачить коштів.
Столичного полку вуличних скульптур прибуло: біля Бессарабського ринку днями оселився кіт, якого кияни вже встигли охрестити «березневим». Сам же автор композиції, відомий столичний скульптор–«неформал» Володимир Білоконь каже, що це просто вуличний кіт невідомої породи, який злякався власного відображення у вітрині. Ішов собі, мовляв, у пошуках кішки, зиркнув у вітрину, обімлів — і «увічнився».
У 1996 році він придбав будинок біля Луцька у селі Гаразджа по вулиці Вишневій, 68. Хату оформили на дружину. І ось у 2006 році він цілком випадково дізнається, що на його будинок об’явився ще один претендент. Ба навіть власник!
11 березня на передачі «Я так думаю» Г. Герман, виправдовуючи призначення українофоба Д. Табачника міністром освіти, заявила про те, що вони мають намір навчити цього інтелектуала (за її твердженням) любити Україну...
Пройшли вибори. Президентом України обрано ставленика Москви. Ще не позбулися українці почуття малороса. Читаю в різних газетах, як і далі поливають брудом Віктора Ющенка. Він у всьому винуватий... І забувають громадяни України, що й досі Москва та її поплічники вважають зрадниками Мазепу, Петлюру, Коновальця за те, що вони боролися за визволення України з рабства. Бандеру звинуватили у співпраці з Німеччиною, тоді як він був в’язнем німецького концтабору, а двох його братів у концтаборі вбили...
У нашому суспільстві досі існує стереотип: сліпа людина — безпомічна. Але незрячим людям жалість не потрібна — лише належні умови для повноцінного життя. Сліпі українці працюють викладачами, програмістами, перекладачами. Вони об’єднуються у громадські спілки, ходять у туристичні походи, збирають кошти на книжки для незрячих дітей. Якщо пощастить, то незабаром світ побачить видання «Гаррі Поттера» українською, шрифтом Брайля.
Мокрі стіни, дірявий клейончастий дах, двір, схожий на поле військових маневрів, єдиною «окрасою» якого є присипаний снігом трактор — такі наслідки реставраційних робіт у Жовківському замку — колись одному з найпишніших палаців України.
За останні п’ятнадцять років Україна посіла перше місце у Європі за рівнем захворюваності на туберкульоз. Важка недуга не жаліє нікого: вражає і старих, і малих. Жахливий випадок стався в Одесі, де маленькі діти ледь не стали жертвами недбальства дорослих. Одного дня на батьківських зборах завідуюча дитячим садочком №271 повідомила батькам, що всім дітям варто пройти курс терапії від туберкульозу. Виявилося, що два тижні у дитсадку працювала няня з відкритою формою цієї хвороби. Мати одного з малюків, який контактував із хворою нянею, зізнається, що мало не посивіла, почувши новину. «Ми з сином оббігали багато медичних установ, здали безліч аналізів, поки не переконалися, що туберкульоз нас оминув, — скаржиться Марія на одному з форумів. — Якби у сина виявили сухоти, тоді всій нашій родині, разом із найменшою, півторарічною, дитиною, довелося б пройти складний курс лікування...»
