Через двадцять п’ять днів «безголів’я» — після звільнення голови Черкаської облдержадміністрації Олександра Черевка — Президент Янукович прислав в область нового очільника — Героя України, колишнього «вугільного» міністра та екс–голову «Енергоатому» Сергія Тулуба. Прогнози «далекоглядних» місцевих аналітиків про те, що Черкащину очолить тільки представник обласної еліти, не справдилися.
Телеканал «Інтер» із початку березня тішить прихильників екстриму — учасники «БУМу» в аргентинській багнюці змагаються за звання найкращого українського міста. Боротьба ця досить уніфікована: усі команди мають навіть однакову форму. Капітанів — здебільшого публічних людей, які тут, в основному, не говорять, як у світських програмах (що дуже втішає), а випробовують свої сили — глядачі знають в обличчя. Про рядових учасників вітчизняного проекту, знятого за форматом Wipeout (тобто «Повне знищення»), якщо прогавили коментар ведучих, — інформації обмаль. Тому ми вирішили поспілкуватися з одним із таких бійців, чиї вміння дають змогу здобувати перемогу в телепроекті, — Олександром Клівенковим, учасником команди Сум, що перемогла Донецьк та Хмельницький і вийшла у півфінал.
Для телеканалу СТБ показ радянської кінокласики уже кілька років поспіль — правило: то «Золота колекція «Мосфільму», то «Ленфільму», то проект «Невідома версія», в якому після показу «Кавказької полонянки», «Королеви бензоколонки» чи комедії «За двома зайцями» демонструють пізнавальні фільми про фільми. Новий етап — показ із наступного тижня «Кольорових версій». У рамках цього проекту чотири суботи поспіль на СТБ можна буде переглянути прем’єрні для українського ТБ — відреставровані й кольоризовані — довоєнні комедії «Волга–Волга» і «Веселі хлоп’ята», казку «Попелюшка» та картину «У бій ідуть одні старики», яку на День Перемоги минулого року показав канал «Україна».
Особисто в мене збереглося два чіткі дитячі спогади про нетерпляче очікування. Я не могла ніяк «дотерпіти» до моменту, коли мама дозволить налити у склянку газованої води з вуличного автомата (неодмінно з сиропом!). І коли ж у поштовій скриньці я нарешті знову знайду журнал «Малятко». Минуло чимало років, газовані автомати відправили на смітник історії, змінилося ціле покоління. Але дещо таки лишилося вічним. Тепер уже моя маленька донечка «патрулює» поштову скриньку й щоразу запитує, коли вже прийде ЇЇ «Малятко». Але він досі однаково лишився і «моїм» журналом: той самий собачка з конвертиком, саморобка з жовтою «сорочкою», той самий «дзвіночок» і знайомі з дитинства віршики... Тільки я трохи «підросла». А моєму журналу вже 50 років...
Якщо ви одного прекрасного дня, повернувшись додому, побачите на робочому столі свого комп’ютера замість звичної заставки усміхнену мордочку вужа Ониська, можете не сумніватися — ваша дитина уже встигла познайомитися з новими мультимедійними аудіокнигами, які пропонує юним читачам вінницьке видавництво «Теза». А це значить, що відтепер вам потрібно буде докладати удвічі більше зусиль, щоб відвоювати у нащадків комп’ютер, бо крім цікавого тексту, професійно начитаного й аранжованого, тут є ще цікаві ігри, мозаїки, розмальовки та інші цікавинки, відірвати від яких дитину дуже складно. Або навпаки: ваш синочок чи донечка удвічі швидше прибиратиме у квартирі чи вчитиме уроки в обмін на дозвіл погратися з диском за мотивами творів Сашка Дерманського, Лесі Ворониної чи Галини Малик. Причому диски дозволяють одночасно і гратися, і слухати твір.
А таки недарма призи найкращим спортсменам року в нас вручають навесні наступного. Враховуючи, що практично всі переможці вже четвертої церемонії «Герої спортивного року» є представниками літніх видів, у яких сезон уже в розпалі, таке визнання є непоганим поштовхом до нових звершень. Позавчора позитивний імпульс отримала нова група атлетів, які більше за інших виблискували у 2009–му.
«У футбол грають 22 чоловіки, а перемагають завжди німці», — сказав якось відомий англійський форвард 1980–х Гарі Лінекер, засмучений поразкою. Роки минають, а ця максима часто–густо втілюється в реальність. І річ не в тім, що хтось вважає «бюргерів» не гідними великих перемог. А в тому, яким чином вони досягаються. Впертість, агресивність, бажання битися до останньої хвилини — ці риси властиві не лише збірній Німеччини, а й клубним командам цієї країни. І легіонери, котрі приїжджають до бундесліги, пристосовуються до такого стилю гри, інакше в них небагато шансів відстояти місце під футбольним сонцем.
