Серед усіх змагань серії «Великого шолома» турнір на траві в Лондоні завжди відзначався сталим порядком — традиції в Британії поважають. Скажімо, тут неодмінно дотримуються обов’язкового дрес–коду для гравців — вбрання винятково білого кольору. Глядачам на трибунах подають порції частування рівно з десяти полуниць — нехай і за фантастичну як для нас ціну. Ідеально підстрижений газон на 20 кортах готують спеціально до Уїмблдонського турніру, і, аби траву не видзьобали голуби, організатори наймають спеціальних яструбів. А щоб відлякувати лисиць, корти обгородили колючим дротом.

Учора на чемпіонаті світу вже стали відомими дві пари 1/8 фіналу — відбулися матчі третього туру в групах А і В. Але закінчилися вони після підписання цього номера «УМ» до друку, тож відкладемо аналіз французьких невдач і аргентинських успіхів до завтра. А наразі розглянемо детальніше позавчорашні вечірні матчі.

Бігцем чи велосипедом, краще не по прямій, але головне — якнайшвидше. Такий зміст мають традиційні пригодницькі змагання Gorgany Race, або «Ґорґанські перегони», що відбулися днями в районі масиву Ґорґани на межі Прикарпаття і Закарпаття. Мега–екстремальні перегони зібрали цьогоріч рекордну кількість учасників — 66 команд (158 осіб), які представляли майже всі регіони України. Команда «Дезорієнт» із Польщі стала першою іноземною, що змагалася на «Рейсі».

Навряд чи більшість шанувальників спорту зможе відповісти на таке запитання: що об’єднує призерів Пекінської олімпіади Василя Ломаченка, Наталю Добринську, Ольгу Коробку та Василя Федоришина? Однак відповідь проста. Всі перелічені зірки українського спорту є членами фізкультурно–спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України. Минулої суботи в Будинку профспілок це поважне товариство підбивало підсумки минулої п’ятирічки.

Нинішнє літо, за прогнозами синоптиків, буде найпекучішим за останні 73 роки. Тож куховаркам–любителькам варто запастися не лише вентиляторами, а й книжечкою рецептів «страв для спеки». Сьогодні пропонуємо вам на вибір перші страви, які їдять лише холодними в різних куточках світу. З патріотизму, та й за звичаєвим правом, вивчати цей кухонний інтернаціонал почнемо з нашого борщу, тільки пісного: він більше смакує саме холодним, з цибулею вприкуску.

Смажене морозиво? Так, воно справді існує. Віднедавна ним можна посмакувати в деяких ресторанах Києва. саме існування такої страви викликає шок. І чому ж морозиво не розтане, як це може бути?! Може, секрет у тому, що кульки морозива заморожують при дуже низькій температурі, та ще й обкутують їх захисним шаром пластівців і тіста. Втім екстремали від кулінарії переконують: такий незвичний десерт можна запросто приготувати навіть у домашніх умовах.

П’єса «Буря» в контексті беззаперечних шекспірівських хітів — «Отелло», «Сон літньої ночі», «Ромео і Джульєтта» etc — виглядає такою собі нелюбою падчеркою. Театри пускали її на свої сцени дуже неохоче, режисери, здавалося, бралися за цей твір лише в крайньому випадку... За 400 років свого існування «Буря» зажила слави якоїсь нетеатральної п’єси, власне, саме такою вона вийшла з–під пера Вільяма Шекспіра: для цієї кількості тексту дії, за законами жанру, катастрофічно не вистачає. Шекспірознавці навіть зауважили, що в «Бурі» дуже ретельно витриманий принцип єдності місця і часу, який апріорі ускладнює роботу режисера. Сергій Маслобойщиков усі ці умовності проігнорував і, маючи вже певний досвід стосунків із шекспірівською драматургією — в Угорщині режисер поставив «Сон літньої ночі» та «Приборкання норовливої» — вирішив, що його контакт із «Бурею» буде успішним. Таке рішення не було миттєвим, як зізнався сам Маслобойщиков: поставити одну з останніх п’єс Шекспіра він планував давно. Для реалізації цієї мрії Театр Франка надав режисерові не лише власний сценічний простір, а й найкращих акторів — Олексія Богдановича, Богдана Бенюка, Василя Башу, Василя Мазура, Олега Стальчука ... Музично та художньо спектакль оформлював також Сергій Маслобойщиков — до речі, фаховий художник, учень Данила Лідера.