Якщо ти не скуштував страв національної кухні країни, якою подорожуєш, — ти не бачив цієї країни. Не знаю, хто і коли це сказав, але важко не погодитися. Неможливо в усій повноті пізнати Німеччину без пива і ковбасок, Італію — без піци і пасти, Україну — без борщу і вареників, а Угорщину — без страв iз паприкою.

Аналізуючи перший роман польської письменниці Ольги Токарчук, який з’явився на українському ринку («Правік та інші часи». — Л.: Кальварія, 2004), я дійшов висновку, що її «фірмовою» темою є дослідження сутності Часу та здатності людини вести з цією грізною субстанцією свою Гру. Останній переклад О.Токарчук («Веди свій плуг понад кістками мертвих». — Л.: Урбіно, 2011) лише потвердив цей здогад. А оскільки опанування такою проблематикою по силі тільки Майстрові (в сучасній українській прозі, наприклад, це вдається хіба Валерієві Шевчуку), справджується й інше припущення: польська авторка увійшла до еліти європейського письменства.

За радянських часів чимало перекладалося з угорської — авжеж, то була «братська соціалістична республіка». Але скласти собі ієрархічне уявлення про тамту літературу було важко, оскільки насамперед у нас друкували авторів, безмежно відданих «лінії партії та уряду» й соцреалізмові. Знати ж опозиційних літераторів (не лише угорських, а й чеських, польських, східнонімецьких etc.) нашому читачеві було «не положено». Та саме серед тих письменників–опозиціонерів, як видно з часом, — найбільше майстрів вищого класу. Саме так було і з Тібором Дері (1894—1977). Його ранню прозу, коли був комуністом, охоче перекладали, а коли вийшов з партії та ще й став натхненником революції 1956–го, придушеної радянськими танками, про Дері «забули». З комуністичної точки зору — цілком правильно, бо навіщо щасливій людині Країни Рад замислюватися над такими, приміром, сентенціями: «Якщо нам судилося бути лакеєм, то витерпіти себе самого в такому випадку можна, лише полюбивши накладені на нас пута»?

Цікава ситуація склалася в українській прем’єр–лізі за чотири тури до завершення турніру. Уже наступна неділя може принести «Шахтареві» звання чемпіона країни, причому команда Мірчі Луческу може зробити це на полі свого заклятого суперника — київського «Динамо». Ушосте найсильнішими в Україні «гірники» стануть за умови, якщо здобудуть на полі «біло–синіх» бодай очко.

Гастрольний графік оперної співачки Анни Нетребко розписаний до 2015 року. Після тріумфу в усіх найбільших театрах Європи та Америки західна преса назвала її оперною дівою нового покоління, Росія присудила звання народної артистки, а музичні критики засипали захопленими відгуками. Зараз 37–річна Анна мешкає переважно в Австрії і з 2006 року є її громадянкою (залишаючись при цьому й громадянкою Росії). Хоча має українське походження — народилася й виросла в сім’ї, що походить із кубанських козаків.

Досягнути таких вершин красного письменства, як Вільям Шекспір, мріють мільйони літераторів по всьому світу. Однак перейняти хоч дещицю майстерності англійського класика, який творив у XVI—XVIІ ст., вдається небагатьом. А ось китайський письменник Чжан Ії вирішив піти іншим шляхом — щоб бути схожим на автора «Гамлета», він планує... зробити кілька операцій на обличчі.

— Алло, Колян! Приїжджай, тут такі дівчата, і горілку привозь... Алло, Серього! Приїжджай, тут стільки горілки, і привозь дівчат!

Уже більше тижня лікується після гіпертонічного кризу в приватній клініці «Медіком» колишній глава Шевченківського району Києва Віктор Пилипишин. Минулого четверга до нього в палату ввірвалося кілька десятків бійців ГУБОЗ МВС разом зі слідчими, які й висунули Пилипишину обвинувачення в рамках порушеної проти нього кримінальної справи. Як повідомили «УМ» у прес–службі прокуратури Києва, пана Пилипишина обвинувачують у перевищенні влади і службових повноважень. Згідно з ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу, екс–главі району, який мав амбіції стати столичним мером, «світить» до десяти років позбавлення волі. Йому закидають незаконну передачу комерсантам будівлі на проспекті Перемоги, 8, що завдало збитки громаді столиці на суму близько 15 млн. гривень.