На початку лютого 1944 року темної–претемної ночi через наше село вiдступали нiмцi. Велике село наче вимерло, нiде нi вогника, нi собачого гавкання. Багнюка несусвiтня, нiби трясовина. Минуло кiлька десяткiв рокiв пiсля вiйни, i менi випала нагода побувати ще раз на вулицi мого дитинства. Що ж тут змiнилося за цей час? Хатки вкритi вже не соломою, висять дроти електропередачi, стирчать телеантени. Та залишилася та грязюка по самi вуха часiв нiмецького драпмаршу.
Хто такi дiти вiйни i як вони прожили i зараз живуть, уже писано–переписано. Я просто хочу нагадати. Ми — дiти вiйни — не знали, що таке дитинство. Хiба можна назвати щасливим дитинством роки окупацiї або голоднi 46—47–й роки? Я донинi не забув, як у 1947 роцi нас, 9—10–рiчних дiтлахiв, гнав iз колгоспного саду верхи на конi старший сторож, як мене наздогнав i вдарив по спинi батогом так, що й полотняна сорочка трiснула. А ми ж пiшли в сад, бо голоднi були. Що ми тодi їли, то й подумати страшно...
Верховна Рада відхилила законопроект М. Кульчинського про скасування привілеїв у пенсійному забезпеченні, за нього не дали жодного голосу коаліціанти, що займають владні посади, в тому числі й комуністи, які давно вже думають не про трудящих, а лише про себе. Переважна більшість українців вважає несправедливим розмір пенсій привілейованих високопосадовців, які у 40—50 разів перевищують мінімальні. Оголошений намір уряду обмежити їх, швидше за все, матиме той самий результат, що й законопроект Кульчинського, бо намір є піаром, спробою підсолодити гірку пігулку підвищення пенсійного віку.
«У сучасній історії Білорусі було дві біди — Чорнобиль і Лукашенко», — гірко жартують знайомі білоруси. Цими днями, коли увесь світ із жахом згадує катастрофу на Чорнобильській АЕС, обидві іпостасі білоруської трагедії особливо гостро злилися воєдино. На 25–ті роковини чорнобильської трагедії опозиції не дозволили провести в Мінську традиційний «Чорнобильський шлях» — жалобну ходу в пам’ять про загиблих і постраждалих від вибуху 4–го енергоблоку ЧАЕС. Аби уникнути сутичок із міліцією, організатори погодилися замінити звичну акцію мітингом у парку Дружби народів. Поряд із зображеннями знака «обережно, радіація» учасники тримали плакати в стилі «обережно, Лукашенко» — закрутивши всі можливі гайки незгодним із тим, що він — «бацька всія Білорусі», президент остаточно прирівняв себе до катастрофи.
У Мінську розпочався судовий процес у кримінальній справі екс–кандидата в президенти Білорусі Андрія Санникова. На початку засідання суд відхилив клопотання адвокатів підсудного про зміну запобіжного заходу, залишивши його під вартою. Санников — перший iз колишніх кандидатів у президенти Білорусі, щодо якого розпочато судові слухання. Йому інкримінують злочин, передбачений ч. 1 ст. 293 КК (організація масових безладів). Максимальне покарання за цією статтею — позбавлення волі строком до 15 років.
Пересування в межах Шенгенської зони може стати значно менш вільним, ніж досі. На зустрічі в Римі, присвяченій цьому питанню, президент Франції Ніколя Саркозі та прем’єр–міністр Італії Сильвіо Берлусконі дійшли згоди щодо потреби змінити умови Шенгенської угоди, щоб у разі потреби легше відновлювати прикордонний контроль у межах Євросоюзу. Спільний лист із відповідними пропозиціями Франція та Італія вже надіслали до Єврокомісії, яку просять «розглянути можливість тимчасового відновлення контролю на внутрішніх кордонах Шенгенської зони». Якщо Брюссель пристане на ці пропозиції, це означатиме внесення змін до ще кількох європейських угод та відкат назад у принципі вільного пересування громадян Євросоюзу територіями всіх 27 країн–членів, а також Норвегії та Швейцарії, які не входять до ЄС, але підписали Шенгенську угоду.
Уже рівно рік Бельгія живе без уряду — це абсолютний світовий рекорд. Проте більшість бельгійців мало цим переймається, адже на їхньому матеріальному становищі нестача повноцінної виконавчої влади якщо й позначається, то, швидше, позитивно.
У світі й далі неспокійно: в США спекулюють бензином, основні й резервні світові валюти лихоманить, а провідні, на перший погляд, держави опустилися до надмірного дефіциту. Ці тривожні тенденції вчергове схвилювали українського Прем’єр–міністра Миколу Азарова, який вирішив погодитися з висновками західних економістів: друга хвиля кризи у світі таки можлива. І констатувавши безсилля Барака Обами навести лад iз використанням адміністративних важелів Білого дому, вирішив діяти сам. Причому рішуче!
Для цього на вчорашнє засідання Кабміну Микола Янович запросив керівників областей, відомств і державних служб. Аби, влаштувавши потужний мозковий штурм за участю елітних керівних кадрів нинішньої влади, разом врятувати людей від економічних негараздів та інших прикрих напастей.
