Наприкінці весни та влітку, коли ранок благословляється на світ, Мирослава зазвичай встає о п’ятій годині. І відразу — до своїх улюблених солом’яних образів або модерно тканих гобеленів. Треба ж встигнути за дві найдорогоцінніші в добі години зробити щось для душі. Потім автобус повезе до Коломиї. Там — офіційна робота в музеї. Від рідної Ковалівки, заснованої, за переказами, ковалем, який колись давно втік від пана аж з–під Умані в передгір’я Карпат, — півтора десятка кілометрів.

Увечері, коли повертається з міста додому, дається взнаки тягар пережитих за день клопотів і «підсідає» гострота зору, без якої не варто й братися за цю делікатну справу. «Найкраще працюється саме вдосвіта, — стверджує молода майстриня. — Тоді народжується новий день, а з ним — якесь непоясниме піднесення. Крім того, робота з соломою потребує природного освітлення. Часто зроблене «під лампочку» доводиться переробляти вранці. І дивитися на образи з соломи краще теж у світлій залі. Там вони виблискують, як золото, хоча лаком та іншими ефектними хімічними сумішами їх не покриваю, аби стебла не втрачали тепла землі».

Цього тижня на Новому каналі ранок для телеглядачів розпочався справді по–новому: замість трійці Фреймут — Педан — Притула ведучими «Підйому» стали Ольга Цибульська, Роман Скрипін та Андрій Шабанов. Зміна ведучих ранкового проекту на будь–якому іншому каналі — подія не надто значуща. Але «Підйом» — виняток. Бо за майже три роки роботи тріо Ольги Фреймут, Сашка Педана та Сергія Притули стало майже іконою стилю ранкового ефіру. Комусь вони подобались, хтось на них не хотів дивитися, а особливо — слухати, але це була команда, що працювала злагоджено і яскраво. Трохи більшу чи приблизно таку енергетику безпосередності, невимушеності й позитиву несли хіба що їхні попередники — Юрій Горбунов та Маша Єфросиніна.

За статистикою, на вітчизняних телеекранах показують лише 8 відсотків програм для дітей. Для порівняння, у розвинутих країнах цей показник — не менше 15 відсотків. До того ж наші телемовники часто намагаються замінити повноцінні дитячі передачі серіалами та мультфільмами іноземного виробництва не найкращого змісту. У цивілізованому світі є дитячі канали, виробництво телепроектів заохочується державою. У нас на окремих «кнопках» для дітей або немає нічого, або показують такі передачі переважно з 4–ї до 7–ї ранку. Хто з дітей дивиться у цей час телевізор?! Є, щоправда, єдиний україномовний канал «Малятко ТV». Але ніяких преференцій з боку держави він не має. І не всі глядачі мають до нього доступ, бо канал супутниковий.

Овочі з євросоюзівською пропискою в Україні тепер перебувають під великою підозрою. Так рішуче відреагував Прем’єр–міністр Микола Азаров на «огірковий скандал», що виник між Іспанією та Німеччиною. Нагадаємо, що лише за один день — між 31 травня і 1 червня — у ФРН понад 1500 людей отримали зараження гострою кишковою інфекцією, причому з летальними наслідками. Жертвами хвороби вже стали 17 осіб. Причиною нібито стали огірки, які неналежним чином вирощували на двох іспанських фермах. Постраждалі від інфекції вже є в Австрії, Данії, Нідерландах, Норвегії, Швеції, Швейцарії та Великобританії. А також Іспанії. Але найцікавіше, що заразу на батьківщину підозрілих огірків люди привезли... з Німеччини.

Представники одеських опозиційних ЗМІ сподіваються на допомогу партії «Наша Україна»: учора під час «круглого столу» з головою її політради Валентином Наливайченком та членом політради Данилом Лубківським вони розповіли про утиски, яких зазнають від місцевої влади. Символічно захід проходив у редакції обласної громадсько–політичної газети «Чорноморські новини», яка вже рік і два місяці бореться з відкритим чи прихованим економічним тиском з боку голови Одеської облдержадміністрації Едуарда Матвійчука.

Протест прокурора на рішення про заборону вивішувати червонi прапори, ухвалене депутатами міськради, зазнав фіаско. Нагадаємо, у квітневій ухвалі йшлося про «заборону використання символіки СРСР, комуністичної та нацистської символіки на території міста Львова». Львівська прокуратура вимагала привести цю ухвалу у відповідність до недавнього закону України, котрим Верховна Рада легалізувала червоний прапор.

Днями Голова комісії Київради з питань культури і туризму Олександр Бригинець озвучив інформацію про те, що майстерня, в якій зараз працює художник–кераміст Сергій Спасьонов, незабаром матиме іншого господаря. Враховуючи реалії останніх років, можна навіть не сумніватися в тому, що це точно буде не представник творчої професії. Як розповів депутат Київради, до нього звернулися члени Національної спілки майстрів народної творчості і розповіли, що це приміщення за адресою вулиця Костянтинівська, 44 А, яке Спілка орендує вже багато років, продали на таємному аукціоні. Майстри отримали лист від комунального підприємства «Оренда» (Подільська райдержадміністрація Києва), в якому повідомляли про зміну власника. До цього ні про який аукціон iз продажу цього приміщення художники не чули, відповідно, він відбувся без нинішнього орендаря. Що, звісно, суперечить законодавчим нормам.

У місті над Дніпром впроваджується унікальний проект: тут зводять, як її вже жартiвливо назвали, велику черкаську стіну — «FaceWall «Ми — Черкаси». У квадратні рамки 30–метрової фотостіни, аналогів якій немає в жодному українському місті, вмонтують чотири тисячі фотоплиток — вiдбиткiв фотографій городян. FaceWall зведено у Долині Троянд, улюбленому місцi відпочинку черкащан, а урочисте її вiдкриття вiдбудеться цiєї суботи — до 725–ї рiчницi мiста.