Природоохоронна прокуратура оцінила попередньо збитки від виливу нафти в море у районі порту Іллічівськ у 300 тисяч доларів. Остаточні збитки ще підраховують, повідомляє прес–служба Міністерства екології та природних ресурсів України. За інформацією прес–служби, було зібрано 914,5 кг нафтопродуктів, які хвилями викидало на берег. Нагадаємо, що НП сталася 28 травня в нейтральних водах неподалік порта Іллічівськ, що на Одещині. Проте пляма так швидко розтеклася по поверхні моря, що наступного дня нафту виявили на 30—50 кiлометрiв північніше місця НП — на пляжах Одеси, Кароліно–Бугаза, Затоки, тобто навіть у курортних селищах, які готуються днями зустріти відпочивальників.

Учора в Маріуполі підтвердили діагноз «холера» і госпіталізували ще одного, вже п’ятого постраждалого. Як повідомила «УМ» із місця подій завідуюча відділом особливо небезпечних інфекцій Донецької обласної санітарно–епідеміологічної станції Галина Коломійцева, причиною зараження знову стала риба — постраждалий незадовго до цього рибалив, а потім з’їв свій улов.

Тіло В’ячеслава Чорновола, який загинув у ДТП 16 років тому, піддали ексгумації. Прокуратура зважилася розкопати могилу екс–голови Народного руху, який спочиває на Байковому кладовищі в Києві. Домовину дістали вчора на світанку, коли місто і його головний цвинтар ще спали.

Переповнений зал столичного кінотеатру «Кінопалац», щільний ряд телекамер перед першим рядом, все знайомі обличчя журналістів та кінознавців (серед них — Володимир Войтенко, Лариса Брюховецька, Андрій Халпахчі, Ірина Гордійчук), лист–вітання від міністра культури Франції Фредеріка Міттерана, який зачитала радник із питань культури та співробітництва посольства Франції Анн Дюрюфле, — так у середу ввечері в Києві зустрічали лауреатку 64–го Каннського кінофестивалю Марину Вроду. Впоравшись із бюрократичними питаннями (у Франції режисерка загубила паспорт), Марина після повернення в Україну відразу дала прес–конференцію — як люфт у її власному кросі по міжнародних кінофестивалях, оскільки вже 4–го червня вона має бути в Сочі, де представляє свою короткометражку у конкурсній програмі «Кінотавра».

Нещодавно 38–річний тезка літературного героя Островського отримав «червоний» диплом в одному з херсонських вишів як один iз найкращих студентів. А прийняли його до університету як виняток після кількох років наполегливих прохань Павки Корчагіна не губити на корені його прагнення до знань. Спеціальність «Комп’ютерні системи та мережі» хлопець вибрав не випадково: саме сучасні інформаційні технології, на його думку, дозволять сліпим людям змінити своє життя на краще. Ніхто не вірив, що незрячий студент «потягне» досить складну навчальну програму університету. А він не просто став кращим, а ще й розробив свої, авторські, версії комп’ютерних програм для навчання незрячих та слабкозорих! Павло Корчагін розповів, що мріє полегшити життя всім українцям, які втратили зір. Адже досі вважалося, що втрата зору в нашій країні — це фактично вирок. Таких, як Павло, «прилаштовують» у будинки для престарілих, незважаючи на вік. Мовляв, усе одно ні до якої роботи не придатний. А Корчагін узяв і довів, що, навіть втративши зір, людина може жити повноцінним життям!

Визнаю, що провести інтерв’ю з відомою оперною співачкою, заслуженою артисткою України видавалося досить складно — адже я не музичний критик, а меломан–аматор. Уява малювала образ недосяжної діви, життя якої повністю присвячене стражданням Чіо–Чіо–сан і Віолетти. Проте до кав’ярні на Подолі ввійшла елегантно вдягнена, напрочуд гарна жінка, котра підкорила нас своєю усмішкою і щирістю. Чашечка кави, затишний присмак київського вечора... і розмова потекла так, начебто ми щотижня зустрічаємось у різних столичних кафе і ділимося своїми враженнями про все, що нас оточує. Навіть про те, що омріяне чи здійснене...

Миколу Павлова, без перебільшень, слід називати тренером–довгожителем українського футболу. Уже 20 років — тобто відколи ще вітчизняний «спорт номер один» відправився в самостійне плавання — Микола Петрович на помітних, провідних ролях у тренерському цеху. Почавши плідну роботу біля керма визнаних грандів — «Дніпра» та «Динамо», цей фахівець згодом перейшов на роботу з командами, які не входили до вітчизняної еліти. Але ось цього сезону колоритний спец знову вивів у єврокубки полтавську «Ворсклу», з якою працює з 2007 року.

Про зміну орієнтирів, роботу в різних клубах та ще багато цікавого Микола Павлов розповів «УМ».

На жаль, проект пенсiйної реформи не передбачає полiпшення пенсiйного забезпечення найзнедоленiшого населення — селян, колишнiх колгоспникiв, пенсiї в них мiзернi, набагато меншi, нiж у робiтникiв i службовцiв. Працю колгоспника оцiнювали трудоднями, якi майже не виплачували, бо держава доводила колгоспам непосильнi плани хлiбозаготiвель. На трудоднi майже нiчого не залишалося. У народi ходила така приповідка: «Горох, жито, пшеницю завезем за границю, просо, гречку, ячмiнь i овес забере МТС, а одна квасоля пишається, що в колгоспi лишається». Ще селянин мусив платити податок на прибуток, здати 40 кг м’яса, 200 л молока, 200 яєць, 200 кг картоплi, заплатити за дерева i кущi на присадибнiй дiлянцi.