Майкл Мур: Американський бунтар

Майкл Мур: Американський бунтар

Кінодокументалістика не має тієї ваги, що художнє кіно. Глядачі загалом віддають перевагу барвистому світу екранних ілюзій, а не реальному життю, перенесеному на екран. Документальні фільми — рідкісні гості в кінотеатрах. Щоб бути номінованою на «Оскар» у категорії «Кращий документальний фільм», стрічка повинна бути хоч раз показана по телебаченню в будь-якій країні світу, але навіть цю більш ніж скромну умову творцям документального кіно вдається виконати не завжди. Утім кожне правило має свої винятки. В документальному кіно такими винятками є фільми американського режисера-документаліста Майкла Мура, якому минулої неділі виповнилося 52 роки.
Не лише у США, а й у решті світу його знають як людину, котра має чітку власну позицію і відверто говорить уголос те, що думає. Він відомий своїм гостро критичним ставленням до глобалізації, великих корпорацій та уряду Джорджа Буша. Для «республіканського» Білого дому Майкл перетворився на справжній жах. >>

«Юля, Юлечка»

Після того, як восени минулого року Антоніна Миколаївна Ульяхіна очолила дніпропетровську обласну організацію Всеукраїнського об'єднання «Партія «Батьківщина», у місцевому політикумі вона стала особою помітною. Надто ж після минулих виборів. Тверда друга позиція на Дніпропетровщині, як і в Україні в цілому, Блоку Юлії Тимошенко, уособлюваного саме «Батьківщиною», змусила багатьох впевнитися, що з цією політичною силою треба рахуватися.
Однак, попри неймовірну завантаженість під час передвиборчих перегонів, Антоніна Миколаївна привернула до себе увагу ще й письменницьким хистом, презентувавши книгу «Юля, Юлечка». Проте в ній про політику йдеться найменше. Як пояснює Антоніна Миколаївна, ця книга призначена для сімейного, домашнього читання. Бо вона насамперед ставила за мету розповісти про дитинство та юність найяскравішої представниці їхньої дружної родини. Щоправда, сама Ульяхіна тiткою в широкому розумінні цього слова вважатися не може — за свою племінницю вона старша всього-на-всього на 11 років. З іншого ж боку, Антоніна Миколаївна, як ніхто інший, є близькою людиною Юлії Тимошенко, бо постійно з нею спілкувалася буквально з пелюшок. >>

Край Адамів і Єв, медиків та... спекулянтів

...Радянська влада хотешівців недолюблювала. За їхнє прагнення бути незалежними від колгоспного рабства, за вміння заробляти пристойну копійку на сезонах і жити не так, як усі, тобто бути рівними, хай навіть у бідності. Навіть за те, що тут, на Поліссі, куди й дороги більш-менш пристойної не було і до 1975 року продукти привозили бездоріжжям машинами-амфібіями, селянські хати через одну виблискували на сонці бляхою. На цій блясі не один хотешівець заробив, кажучи сучасною термінологією, пристойний стартовий капітал. Бо тільки підприємливі люди з цього села, єдині, напевне, не лише у Камінь-Каширському районі, а й на всій Волині, проторували шляхи у Прибалтику і поставили цей бізнес на промислову основу. Бляху, куплену в Ризі, доставляли до Хотешова... гелiкоптерами і скидали дiжками. Для тамтешніх «спекулянтів» нічого не вартувало зафрахтувати військовий гелікоптер, бо перед певною сумою не в доларах, а в твердих радянських льотчики теж не могли встояти. І це в ті часи, радянські! Подейкують, що хотешівці замахнулися були навіть на будівництво свого сільського аеродрому. >>

Андрій Чебикін: У мене завжди є нагальна потреба малювати

Поговорити з ректором Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, президентом Академії мистецтв України, народним художником України і далі за списком регалій — Андрієм Володимировичем Чебикіним назбиралося багато приводів. Недавно він відзначив 60-річчя виставкою в Національному художньому музеї, до прикладу. Сьогодні очолювана ним Академія мистецтв України, до якої входить 98 найтитулованіших вітчизняних культурних діячів, проведе X ювілейну звітно-виборчу сесію загальних зборів Академії мистецтв України в новому, власному приміщенні на Воровського, 20. «Тепер я сидітиму в двох кріслах одразу», — жартує пан Чебикін. >>

Володимир Литвин: Чутки про моє самогубство після виборів виявилися значно перебільшеними

Сонечко світить, пташечки співають, із Дніпра повіває легенький весняний вітерець — у такий день особливо хочеться радіти життю і не думати про сумне. Цим настроєм, схоже, перейнялися й народні депутати Верховної Ради четвертого скликання. Навіть у тих, хто 26 квітня прощався з парламентським кріслом щонайменше на п'ять найближчих років, незважаючи на трагічність дати 20-ї річниці вибуху на Чорнобильській АЕС і ще ближчої «до тіла» драми прощання з ВР, на вустах блукала меланхолійна усмішка. У повітрі перед законодавчим будинком на Грушевського, 5, де народні обранці вже минулого «призову» зібралися на прощальне фотографування, витала зажура. Увага фотокамер прикута до ще спікера Володимира Литвина. Володимир Михайлович намагається триматися бодрячком (в очах — глибокий сум) і навіть тут не зраджує своєму амплуа миротворця: з'єднує руки «синьо-білої» Раїси Богатирьової і «помаранчевої» Віри Ульянченко. На виборах миротворчий імідж себе не виправдав, але це вже проблема суспільства: «Я випередив час», — скромно пояснює поразку Литвин на завершальній прес-конференції. Мовляв, суспільство радикалізоване, до миру в українському політикумі не готове, тож доведеться чекати, поки «доросте».
А переобрані й непереобрані парламентарії та журналісти, очевидно, вже доросли. Позаяк засипали сивого Голову ВР компліментами. Виявляється, у наступному парламенті всім найбільше не вистачатиме саме Литвина. Таке приємно чути кожній людині, а тій, яка не оминає жодної нагоди наголосити на визначній ролі парламенту під своїм керівництвом в історії — тим паче.
Володимир Литвин на прощальній прес-конференції сподвигся на цілу низку одкровень. >>

Не чекайте подяк

Незважаючи на ті «непрості умови», в яких опинилася Україна з початку року (набуття чинності політичною реформою, виборча кампанія тощо) уряду в першому кварталі вдалося зберегти стабільність і навіть отримати ознаки соціально-економічного зростання. Так каже Прем'єр-міністр Юрій Єхануров, який поділився цією інформацією з міністрами й журналістами, відкриваючи засідання Кабміну, присвячене обговоренню підсумків соціально-економічного розвитку України за цей період. За словами Прем'єра, виконано квартальний план надходжень до загального фонду державного бюджету та забезпечено фінансування загальнодержавних витрат у запланованих обсягах, загальна сума приросту місцевих бюджетів сягнула понад 11 мільярдів гривень, показники інфляції утримуються в межах, передбачених бюджетом тощо. >>

Битий «шлях»

Результатом традиційної мінської акції «Чорнобильський шлях» (яка за роки правління Олександра Лукашенка отримала не лише «чорнобильське» звучання, а й стала політичним майданчиком для невдоволених режимом білорусів) цього разу стали арешти опозиційних діячів. 26 квітня, відразу після «Шляху», який, до речі, зібрав, за різними оцінками, від 7 до 10 тисяч людей, невідомі в цивільному заарештували лідера БНФ Вінцука Вячорку. А вчора ранком ЗМОП накинув наручники на лідера білоруської Партії комуністів (альтернатива іншим, пролукашенківським, комуністам) Сергія Калякіна, керівника Партії праці Олександра Бухвостова. Екс-кандидата у президенти від об'єднаної опозиції Олександра Мілінкевича теж затримали вчора. Як повідомило радіо «Свобода», йому пред'явлено звинувачення в організації несанкціонованого маршу від вулиці Янкі Купали до Академії наук. Наразі подальші дії «силовиків» щодо Мілінкевича невідомі. >>

Непосидючі революціонери

Для трьох українців відзначення чорнобильської річниці завершилося в райвідділку міліції. Адже кілька активістів «Студентського братства» вирішили вшанувати пам'ять жертв катастрофи на білоруській території, яка також серйозно постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС. Приїхавши у Мінськ двома групами через Росію (аби оминути пильну увагу білоруських прикордонників на українсько-білоруському кордоні), братчики взяли участь у «Чорнобильському шляху». Правоохоронців чомусь збентежили українські прапори, які тримали «незвані гості», і після акції трьох громадян України та координатора новоутвореного руху ветеранів мінського Майдану «Разам» затримали і повезли у невідомому напрямку. >>

Лукашенко програв вибори,

Анонімні офіцери білоруського КГБ повідомили у відкритому листі до опозиції, що Олександр Лукашенко під час березневих президентських виборів набрав не 83 відсотки голосів виборців, як було офіційно оголошено ЦВК, а неповні 50. Про це повідомила вчора польська «Газета виборча». Про наявність такого листа газету сповістили представники білоруської опозиції. >>

Софія НАТОвна

Учора та сьогодні у столиці Болгарії проходить зустріч міністрів закордонних справ країн-членів НАТО та партнерів. Український міністр Борис Тарасюк летів «до НАТО» з Риги — він приєднався до учасників засідання після переговорів у латвійській столиці, куди ще вчора вранці прибув у складі офіційної делегації у рамках візиту Президента Віктора Ющенка. Утім, як відомо, під час нинішнього засідання високопосадовців країн-членів НАТО про можливість приєднання нашої держави до Плану дій щодо членства в Північноатлантичному альянсі навряд чи йтиметься. >>

З росіянами простіше

Щоб потрапити до «тещі на млинці» у сусіднє село, мешканцям прикордонних з Росією районів тепер не доведеться узгоджувати купу формальностей через те, що сусіднє село знаходиться всього за декілька кілометрів, але вже в іншій країні. Про спрощений порядок перетину для мешканців прикордоння Україна й Росія вже домовились. Відповідну угоду днями підписали український міністр закордонних справ Борис Тарасюк і його російський колега Сергій Лавров. >>

Третій пішов...

Tільки-но міліція затримала двох організаторів вибухів у харківських супермаркетах «Сільпо» та ЮСІ, як вони одразу визнали свою вину i почали давати свідчення. Це допомогло співробітникам МВС i СБУ затримати позавчора ще й третього підозрюваного терориста. Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко каже, що ця третя особа теж визнає свою причетність до вибухів, і, швидше за все, ним коло підозрюваних обмежується. Принаймні поки що в міліції немає жодної інформації, яка б свідчила, що до резонансних злочинів причетні інші особи. >>

Повернення перевертня

Йдеться про Леоніда Михайленка, колишнього майора міліції, одного з головних фігурантів знаменитої справи «перевертнів», близького товариша і колегу ватажка банди ментів Ігоря Гончарова по службі в УБОЗ Київської області. В Україну Михайленка доправили на борту літака зi США i в супроводі співробітників спецслужб доставили до столичного СІЗО. Того самого, де у 2003 році при загадкових обставинах помер Гончаров. Правоохоронці сподіваються, що Михайленко проллє світло на окремі деталі «справи Гонгадзе». >>

Росія думає 100 років

Екс-голову Верховної Ради спонукали до цього «службові обставини» — Володимир Литвин був запрошений на урочистості в Санкт-Петербург російськими колегами-парламентаріями. 100-річчя Думи росіяни перетворили на міжнародне святкування, запросивши на урочистості політиків, здебільшого представників країн пострадянського простору. >>

Брудний «Хюндай»

Генеральна прокуратура Південної Кореї вчора заявила про намір заарештувати голову корпорації «Хюндай моторс» Чона Мон Гу за звинуваченнями в привласненні 106 млн. доларів із бюджету цього провідного корейського автовиробника, повідомляє агенція «Франс пресс». 68-річний Чон Мон Гу використав ці гроші для створення нелегального фонду, з якого виплачував хабарі членам уряду, провідним політикам та банкірам, говориться у заяві прокуратури. Слідчі встановили, що з каси концерну «Хюндай моторс» загалом зникли 300 млрд. вонів (318 млн. доларів). Ордер на арешт керівника «Хюндай» має видати суд у Сеулі сьогодні. Вже заарештовано двох лобістів, але прокуратура не повідомляє, кому вони передавали хабарі. Тобто, не виключені подальші арешти серед фінансистів, політиків та урядовців. >>

Повернення блудного Роббі

Роббі Уїльямс розчулився. І вирішив-таки приєднатися до своїх колишніх колег із суперпопулярного в 90-х роках минулого століття хлопчачого гурту Take That. А розчулив співака, очевидно, перший виступ возз'єднаної групи у рамках концертного турне, який відбувся 23 квітня в англійському місті Ньюкасл. Річ у тім, що «тейкзетівці», яким не вдалося вмовити Роббі (запишався він, одначе) приєднатися до них, без нього виступати все одно не захотіли і вирішили залучити до участі в концерті... голографічне зображення Уїльямса. >>

Анекдоти

Хороша новина: автобус iз депутатами упав в урвище. Ніхто не вижив.
Погана новина: в автобусі було три порожні сидіння. >>

«Небезпечне» мистецтво,

«В усьому світі, ще з часів стародавнього Китаю i до сьогодні, піротехніка вважається мистецтвом, — емоційно розповідає мені президент Асоціації піротехнiків України Сергій Вишневецький. — Тоді як в Україні рідні правоохоронці ставлять нашу справу ледь не на третє місце після торгівлі зброєю i проституції. Але ж залпи салютів i постріли петард — не одне й теж саме, що залпи артилерії чи автоматні черги!»
У цьому питанні кожен може й погодитися, й заперечити. Головне полягає в іншому — сучасного українця, особливо з великого міста, вже важко здивувати яскравим салютом чи петардою під ногами. Бо сприйняття людським морем яскравої краси «драконових хвостів» чи «пелюсток хризантем», що шиплять і сипляться на землю, та небезпечнi iгри школяра, який лякає петардою вчительку або ветерана, як кажуть в Одесі, — двi великi різниці. Бо піротехніка вже міцно ввійшла в наше життя, стала обов'язковим атрибутом масових гулянь навіть у райцентрах. Та й окремі громадяни, якщо в кишені завалялася «зайва копійка», цілком здатні влаштувати непоганий феєрверк за 200-400 гривень на день народження когось із близьких, а подвоївши-потроївши цю суму — справжнє свято на корпоративній вечірці. Що вже казати про переддень новорічних свят, коли люди розгрібають з прилавків петарди, хлопавки, салюти, ракети i феєрверки ледь не мішками. Щоб було із чим на двір після дванадцятої вийти. Здавалося б, у торгівців піротехнікою за таких умов саме життя має бути схожим на свято. Наскільки це так, спробувала з'ясувати «УМ». >>

Сімпсони вчать дітей

Уже давненько на музичному телеканалі «М1» з'явилася сімейка непосидючих Сімпсонів. Вони настільки смішні, що, дивлячись на них, хочеться з'їсти півтонни лимонів, а потім ще й запити текілою. Вони такі придуркуваті, що так і хочеться гайнути до Америки й сказати їм про це. Хоча стосовно Ліси Сімпсон це було б грубо. Адже вона найрозумніша учениця всієї спрінфілдської школи. Та й Марч Сімпсон не обов'язково таке казати: вона була, є і буде нехай і не найрозумнішою у Спрінфілді, але однією з найрозумніших. Меггі — ще немовля, тому хтозна, якою вона виросте. А от Гомера і Барта не гріх назвати не лише придурками. Вони, вибачте за грубе слово, «імбіцили». Скажімо, Гомер тільки те й робить, що тонни з'їденого м'яса запиває колою. А на фабриці Берндза його робота полягає в тому, щоб тиснути по клавішах «yes» і «no». Ото і все. А про Барта я скажу так: «Яка хата, такий тин, який батько, такий син». >>

Старт нового хіт-параду

Раніше День солідарності всіх трудящих відзначали демонстраціями. Зараз — піснями. Що значно приємніше і природніше для атмосфери здорового весняного свята. Тому цілком закономірно, що перша поява в ефірі «1+1» українського національного хіт-параду «Висока нота» відбудеться саме 1 травня. У новому музичному проекті «1+1» взяли участь двадцять вітчизняних груп і виконавців, зокрема «Океан Ельзи», «ВВ», ТНМК, Ані Лорак, Руслана, Тіна Кароль, Наталя Могилевська, Олена Вінницька, а також бадьорий «молодняк» — Віталій Козловський, Наталя Валевська та «Авіатор». >>

ICTV будують українську «фабрику краси»

Пам'ятаєте славетну цитату «інженера людських душ» Леся Подерв'янського про те, що людям найбільше на світі подобається споглядати три речі: «уродів, насіліє і власний кал»? Напевне, саме тому щосуботи о 20.00 тисячі українців збираються біля телевізорів і уважно «втикають», як американські пластичні хірурги разом із іншими чарівниками підводять людей з заниженою самооцінкою до омріяного американського стандарту краси. «Тут обріжемо, там відпиляємо, он там-о підкачаємо жирку... Який розмір грудей бажаєте? Та-ак, чудовенько!» Далі гидке (а часто-густо цілком навіть стерпне) каченя на дванадцять годин лягає під скальпель, і його починають ретельно «рихтувати». Видовище хоч і досить своєрідне, але, напевно, в усіх країнах світу не бракує людей, охочих цією процедурою посмакувати. >>

МЗС Росії проти Нацради України

Як повідомляє інтернет-агенція ОБКОМ, міністерство закордонних справ Росії сприйняло рішення Нацради України з питань телебачення та радіомовлення щодо видалення телеканалу «РТР-Планета» з соціального пакета київської кабельної телекомпанії «Воля» як спробу створити перепони російському телемовленню. >>

Зіркові ігри: Періс завдає імперії чергового удару

Гроші, як відомо, людей розбещують. А якщо цих грошей — сила-силенна, і дісталися вони «з нуля», себто без жодних зусиль із твого боку, то й казати нічого. Яскравий приклад поганого впливу «зелененьких» на розвиток особистості — спадкоємиця багатомільйонної імперії Хілтонів Періс. Здається, ця дамочка зіпсована вже настільки, що далі нікуди, але 25-річна «світська левиця» щоразу вигадує новий спосіб розтринькати дідусеві мільйони на свої дурні забавки. Тепер, наприклад, Періс захопилася азартними іграми. І вже примудрилася процвиндрити в карти стільки, скільки нам із вами не заробити й за п'ятсот років. >>

А у нас — знову «Росукренерго»

Жований-пережований бренд «Росукренерго», який уже було відійшов на задній план і мав усі шанси пробути там принаймні доти, доки Юлія Тимошенко не стане Прем'єр-міністром, знову входить в активний лексикон українських споживачів інформації. А все завдяки російській газеті «Известия», яка взяла та й з доброго дива оприлюднила прізвища й частки бенефеціаріїв «РУЕ» з українського боку. Нагадаємо, засновниками зареєстрованого у швейцарському кантоні Цуг концерну «Росукренерго» є «Газпром», якому належить 50% компанії, — від Росії та фірма Raiffeisen Investment AG. Саме за цією назвою, як уже повідомляла «УМ», «Известия» «розкопали» не раз згаданого всує під час «газової війни» Дмитра Фірташа, якому, виявляється, таки справді належить 90% холдингу Centragas — реального власника неросійської половини «РУЕ», та Івана Фурсіна — власника 10-відсоткової частки холдингу (ця інформація наведена в аудиторському звіті компанії PricewaterhouseCoopers). Raiffeisen Zentralbank «при згоді довірителів» дані про Фірташа і Фурсіна підтвердив. >>

Термінатор проти Бєшеного

«Найближчим часом ми будемо мати затримання людей, які під прикриттям ідей, близьких до цього блоку, робили різні, у тому числі й кримінальні, діяння. Ви почуєте перші сигнали того, що я мав рацію, коли говорив, що Наталя Вітренко під своїми прапорами й гаслами хоче провести до влади організоване політичне угруповання Макса Бєшеного», — так міністр внутрішніх справ Юрiй Луценко повідомив пресі про намір МВС арештувати кількох підозрюваних у скоєнні злочинів з оточення лідерки. >>

Лінгвісти-популісти

Російська мова впевнено крокує державою: вже три місцеві ради — Харківська міська, Луганська обласна і Севастопольська — прийняли рішення про надання «вєлікому i могучему» статусу регіональної мови. Подібні рішення зріють і в інших регіонах, де на виборах перемогла Партія регіонів. Тим часом представники найвищої влади дають оцінку подібним крокам. Зокрема, віце-прем'єр-міністр із соціальних та гуманітарних питань В'ячеслав Кириленко назвав рішення про надання російській мові статусу регіональної «незаконними і спекулятивними». «Із правового погляду ці рішення незаконні, оскільки стаття 92 Конституції визначає, що порядок застосування мов визначається виключно законами України», — цитує віце-прем'єра його прес-служба. Кириленко висловив переконання, що «прокуратура, а в разі потреби — і суд, допоможуть новообраним депутатам поважати норми Конституції, законів України та рішення Конституційного суду від 1999 року щодо застосування мов в Україні». >>

Розлучення по-харківському

Одна з найвідоміших телекомпаній Харкова —медіа-група «Об'єктив» — більше не виходитиме в ефірі каналу «Сімон». Журналісти також тимчасово призупинили випуск однойменної газети і припинили трансляцію новин на радіохвилі. >>

Молодий та Довгий

На сьогодні запланована друга сесія Київської міської ради. Як повідомив «УМ» в. о. прес-секретаря нового мера Юрій Хавич, про це йдеться в розпорядженні Леоніда Черновецького. >>

Немає згоди — не буде й сесії?

Реконструйована сесійна зала Рівненської обласної ради готова до прийому нових обранців. Відтепер у ній замість 60 — аж 80 зручних депутатських робочих місць. Одне з них зарезервоване за міністром-соціалістом Юрієм Луценком, якого в Рівному, як запевняє голова обласної територіальної виборчої комісії Едуард Дроздик, чекає виписане тервиборчкомом посвідчення народного обранця. І хоча вибір між Київською міською та Рівненською обласною радами Юрій Луценко вже зробив (на користь столиці), але, перебуваючи на початку тижня у Рівному, все ж повідомив, що в статусі депутата має намір виступити з промовою з трибуни облради на першій її сесії 29 квітня. І тільки тоді офіційно складе з себе повноваження обласного депа. >>

За гамбурзьким рахунком

Кожна велика подія в сучасному світі вимагає від її творців серйозного організаційного підходу. Передувати заходу має широка рекламна кампанія, щоб зацікавити якомога більшу кількість людей. Здавалося б, такі масштабні події, як чемпіонат світу з футболу, не потребують особливої «розкрутки», адже ажіотаж навколо них і так шалений. Але місто Гамбург вирішило привернути до себе додаткову увагу й запросило на екскурсію понад 500 (!) журналістів із різних країн. Серед запрошених опинилися й десять представників мас-медіа з України, у тому числі — кореспондент «УМ». >>

Нулі на табло, але не на полі

Востаннє «Барселона» грала у фіналі Кубка європейських чемпіонів 12 років тому. Тоді, у 1994-му, каталонці поступилися «Мілану» — 0:4, а тепер взяли своєрідний реванш.
Цікаво, що обидва учасники фінального поєдинку, який відбудеться 17 травня в Парижі, свій передостанній крок до почесного трофея зробили за схожим сценарієм — мінімально виграли в першому матчі і відстояли нулі на табло у повторних поєдинках. На цьому схожість завершується, бо «Барса» вдома не могла так відверто грати на утримання проти «Мілана», як це робив «Арсенал» у зустрічі з «Вільяреалом». >>

Суперництво богатирів

Чимало киян, які в другій половині пасхального дня вибралися на променад, були неабияк здивовані децибелами, які доносилися з боку стадіону «Динамо». Футболу цього дня не було, як і концерту на Європейській площі. Епіцентром уваги святкового натовпу стала арка Дружби народів, під якою відкривали свій домашній сезон вітчизняні богатирі у суперництві з атлетами ще з дев'яти країн. За подіями на спеціалізованому майданчику постійно спостерігало щонайменше 10 тисяч глядачів. Враховуючи ротацію публіки, адже видовище тривало вісім годин, подію відвідала цілком «футбольна» аудиторія — до 30 тисяч осіб. >>

Олімпійський чемпіон знову на коні

Востаннє перед розпадом СРСР збірна Союзу виступила на чемпіонаті Європи з кінного спорту у 1991 році і посіла там друге місце. Тоді троє з чотирьох кінників представляли Україну. Серед них був і олімпійський чемпіон Олег Ковшов, який цей епізод на прес-конференції в агенції «Укрінформ» згадав не випадково. Ми справді мали в недалекому минулому гарні позиції на міжнародній арені й приносили левову частку слави союзному кінному спорту. За роки незалежності відбувся очевидний спад, оскільки вид спорту потребує значного фінансування, не приносячи ніяких дивідендів. І ось останнім часом ситуація ніби змінюється у позитивний бік. І зараз упевнено почувається в сідлі Ковшов, який сьогодні й наступні два дні братиме участь у представницькому міжнародному турнірі з виїздки для спортсменів східноєвропейських країн. >>