Нулі на табло, але не на полі

      Востаннє «Барселона» грала у фіналі Кубка європейських чемпіонів 12 років тому. Тоді, у 1994-му, каталонці поступилися «Мілану» — 0:4, а тепер взяли своєрідний реванш.

      Цікаво, що обидва учасники фінального поєдинку, який відбудеться 17 травня в Парижі, свій передостанній крок до почесного трофея зробили за схожим сценарієм — мінімально виграли в першому матчі і відстояли нулі на табло у повторних поєдинках. На цьому схожість завершується, бо «Барса» вдома не могла так відверто грати на утримання проти «Мілана», як це робив «Арсенал» у зустрічі з «Вільяреалом».

      Та й наставник «синьо-гранатових» Франк Райкаард обіцяв, що його команда не відсиджуватиметься в обороні. І початок зустрічі це підтвердив. На сольний прохід Кака з неточним завершальним ударом за хвилину відповів камерунський форвард господарів Ето'О, який вийшов віч-на-віч із Діда і пробив просто в голкіпера. Утім, попри візуальне бажання суперників створити щось в атаці, до справді небезпечних моментів майже не доходило. У барселонців була дальня «пристрілка» у виконанні Роналдіньйо та Деку, а в гостей запам'ятався лише Андрій Шевченко, який із близької відстані і гострого кута пробив у сітку із зовнішнього боку воріт.

      У другому таймі український форвард таки зміг відправити м'яч у ворота Віктора Вальдеса, але німецький арбітр Маркус Мерк цей гол не зарахував. На 69-й хвилині Шева виграв позицію в Карлоса Пуйоля й ударом головою красиво відправив м'яч повз голкіпера. Рефері прийняв суперечливе рішення, мовляв, «міланіст» штовхав захисника. Таких незафіксованих поштовхів за матч набираються десятки, тож можна сказати, що німець вкрав у нашого футболіста шанс стати героєм півфіналу.

      До речі, якби «Мілан» вийшов у фінал і здобув почесний приз, то в історію могла б увійти ще одна знакова постать «россо-неррі» — голландець Кларенс Зеєдорф, який уже тричі вигравав цей трофей з «Аяксом», «Реалом» та нинішнім своїм клубом, а його четвертий успіх став би повторенням досягнення легенди «Ліверпуля» Філа Ніла та легенди «Мілана» Паоло Мальдіні. Не судилося, хоча сам Зеєдорф зробив для цього все можливе.

      Об'єктивно ж підопічні Карло Анчелотті створили недостатньо нагод, щоб відіграти гол Жюлі на «Сан-Сіро» тиждень тому. Був ще один момент у Шевченка, коли він на початку другого тайму підрізав м'яч у ворота ударом головою, але в тій ситуації правильну позицію обрав Вальдес.

      «Барселона» могла неодноразово зняти напругу в протистоянні заздалегідь. І тоді, коли захисник каталонців Беллетті не влучив по м'ячу, який летів уздовж воротарського майданчика, і коли Хендрік Ларссон, вийшовши на заміну, після навісу Ето'О пробивав головою практично упритул і випадково влучив у Діда.

      Під завісу матчу у втомленого «вікового» італійського клубу не вистачило сил на вирішальний штурм. Тож, мабуть, «Барса» вийшла у фінал справедливо...

ТАБЛО

Ліга чемпіонів. 1/2 фіналу.

Повторний матч (результат середи):

«Барселона» — «Мілан» — 0:0 (перший матч — 1:0).

      Стадіон «Камп Ноу». 98 000 глядачів

      Арбітр — Маркус Мерк (Німеччина)

      «Барселона»: Віктор Вальдес, Беллетті, Маркес, Пуйоль, ван Бронкхорст, Едмілсон, Роналдіньйо, Деку, Іньєста, Жюлі (Ларссон, 68), Ето’О (ван Боммель, 88)

      «Мілан»: Діда, Каладзе, Костакурта (Кафу, 61), Стам, Гаттузо (Руй Кошта, 68), Зеєдорф, Пірло, Кака, Сержиньйо, Шевченко, Індзагі (Джилардіно, 79)

      Попередження: Едмілсон, 90 — Костакурта, 44