Погода для Софії

Тисячоліття «найсвятішого зі всіх найсвятіших» храмів Русі — собору Софії Київської — Україна відзначає не 4 листопада, коли, за найновішими висновками науковців, було закладено перший камінь у будівництво храму, а цими днями, наприкінці вересня. Пік офіційних урочистостей — піднесена до найвищого державного рівня сцена на Софійській площі, з якої цієї суботи виступить Президент Янукович у супроводі художнiх колективів та церковних хористів. Чому вирішено святкувати тисячоліття наввипередки історії? Причина тривіальна. Через погоду, пояснюють у Національному заповіднику «Софія Київська», адже в листопаді може бути холодно і мокро, а під дахом заповідника не вміститься таке велелюдне зібрання.

Софія Київська, найвизначніша з християнських святинь Русі, і досі має свої таємниці та загрози. Її приклад свідчить, що сакральній пам’ятці на наших теренах треба прожити років з тисячу, щоб отримати увагу і суттєву підтримку держави. >>

На годиннику літо. Цілий рік

В останню неділю жовтня ось уже впродовж багатьох років ми переводили стрілки годинників назад. І викроювали таким чином собі одну зайву годинку ранкового сну. Проте з нинішнього жовтня поспати довше не вдасться: учора парламент ухвалив проект постанови «Про зміну порядку обчислення часу на території України». Тож відтепер ми припиняємо маніпуляції зі стрілками і залишаємося жити за лiтнiм часом.

Слід зазначити, що на вчорашній розгляд Верховної Ради було винесено одразу два «часових» законопроекти. Один — від екс–БЮТівця Олега Надоші, інший — від «регіонала» Вадима Колесніченка. Між ними є одна принципова різниця: Надоша пропонував залишитися на літньому часі, тобто всій країні жити на годину вперед від звичного природного часу, а Колесніченко пропонував перевестися в жовтні на зимовий час і постійно жити за ним. Проте до розгляду останнього черга взагалі не дійшла — депутати 266 голосами ухвалили проект Надоші. >>

«Афганський» наступ

Влада нажила собі сильного ворога. Вчора під стінами парламенту зібралося близько п’яти тисяч осіб, переважно — ветеранів війни в Афганістані. Ці чоловіки наганяли страх на депутатів Верховної Ради і на міліціонерів, яких мобілізували охороняти будівлю законодавчого органу. Свого часу вони пройшли горнило війни, знають ціну життю, вміють постояти за себе, солідарні з товаришами. Сильні не лише духом, а й фізично, вчора вони прорвали металевий парапет перед входом до Верховної Ради. Вимога «афганців» — відкликати проект Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який насправді стосується не стільки судів, скільки обмежує пільги для низки категорій громадян, зокрема воїнів–«афганців». >>

«Помаранчева революція не скінчилася»,

Перебуваючи у США, Віктор Ющенко в ніч із понеділка на вівторок за київським часом отримав від Dole Leadership Prize — Премію Доула за лідерство. Цю нагороду Інститут Роберта Доула (відомого в минулому американського сенатора, лідера республіканців) присуджує щорічно, починаючи з 2003 року, особі або групі осіб, чиє служіння державі надихає інших. >>

Асоціація без світла в кінці тунелю

Угода про асоціацію Євросоюзу з Україною, якщо вона буде підписана, не міститиме згадки про перспективу членства України в ЄС. Так само, як і згадки про ст. 49 Європейського договору, що гарантує таку перспективу. Таке категоричне твердження прозвучало в інтерв’ю єврокомісара з питань розширення Євросоюзу Штефана Фюле газеті «Коммєрсант–Україна». Також Фюле висловив сподівання, «що цей факт не стане (...) перешкодою для підписання українською стороною угоди про асоціацію». >>

Рушила далі...

Іще недавно Камерон Діаз збиралася заміж за бейсболіста Алекса Родрігеса: пара намагалася проводити разом весь вільний час і виглядала цілком щасливою. Аж раптом, як грім серед ясного неба, новина: закохані розійшлися й «вирішили залишитися друзями». >>

Свіжий Гіннесс розкаже,

Днями у світовий продаж надійшла свіжа редакція Книги рекордів Гіннесса — видання 2012 року.

Серед нових оригінальних досягнень, згаданих у книжці, — власниця найдовшого у світі язика. Виявляється, такою є чорношкіра студентка з Каліфорнії Шанель Теппер. Довжина її язика становить 9,75 см, якщо міряти висунутий язик від кінчика до верхньої губи. В інтерв’ю, яке дівчина дала упорядникам, вона повідомила, що помітила свою незвичайну властивість у віці восьми років і цілком звикла до «язичеських» розмірів (справа у вродженій відсутності вуздечки). >>

ПРИКОЛИ

— Вибач, я не почув, як ти дзвонила...

— Та, нічого страшного...

— От і я теж відразу так подумав, побачивши 62 пропущені дзвінки. >>

«Розмова з Богом» при свідках

Офіційно організаторами Другого міжнародного фестивалю церковного дзвону «Диканські передзвони» стали Полтавська єпархія Української православної церкви, Диканська райдержадміністрація та Фонд відродження пам’яті Марії Башкирцевої. Хоча головними рушіями і, власне, ініціаторами цієї богоугодної справи були фундатори згаданого фонду — подружжя москвичів, вихідців із Диканщини, знаних у рідному краї меценатів Миколи і Тетяни Швеців. Саме вони торік започаткували таке свято дзвонарів на своїй малій батьківщині. За словами керівника згаданого Фонду Тетяни Швець, сталося це після того, як дослідники життя і творчості видатної землячки — художниці й письменниці, котра в ХІХ столітті підкорила Париж, — натрапили в її щоденнику на те місце, де Марія Башкирцева розповідає про власне захоплення багатоголоссям передзвонів у київських храмах. Тоді ж на подібному фестивалі в Казані зустріли справжнього подвижника відродження дзвонарського мистецтва з Архангельська, дзвонаря–віртуоза, композитора і педагога Володимира Петровського. Він став їхнім найпершим помічником і незмінним художнім керівником дійства на батьківщині «парижанки з Гавронців». >>

«Коли людина ти — зітхни за ним!»

Народившись 4 серпня 1861 року, він не дожив якихось 45 днів до свого 30–річчя. Попри це його творча спадщина настільки багата, а громадська діяльність була такою активною, що науковці донині аналізують феномен цього письменника, публіциста і фольклориста. Здобуваючи за сприяння Михайла Грушевського освіту в Києві, він мешкав у Михайла Комарова, спілкувався з Оленою Пчілкою, Михайлом Старицьким, Миколою Лисенком; роками листувався з Борисом Грінченком... >>

До Бога — в погонах

«Професійні» та «соціальні» (як от для заробітчан та їхніх родин) прощі до однієї з найбільших католицьких святинь України вже стали доброю традицією, яка підсилює духовну єдність людей спільністю їхніх життєвих проблем та інтересів. Тож цих вихідних у славнозвісному селі Зарваниця Теребовлянського району Тернопільщини відбувалася Всеукраїнська проща військових, у якій взяло участь понад півтори тисячі солдатів та офіцерів з усіх регіонів держави — представники Збройних сил України, внутрішніх військ, міністерств внутрішніх справ та надзвичайних ситуацій, державних пенітенціарної та прикордонної служб у супроводі військових капеланів та духовних настоятелів. >>

Як мед — то ложкою

Коли збираєтеся готувати на кухні, варто хоч трохи згадати біологію і хімію. На­приклад, таке: людська кров містить 24 мікроелементи, і майже всі вони, за винятком двох, є в... медi. Тому не випадково останній, як кажуть японські лікарі, — король продуктів. Він є обов’язковим у меню навіть космонавтів. Хоча усім, незалежно від професії, саме час балувати свій організм свіжозібраним і переробленим трудівницями–бджолами нектаром квітів. Окрім як узяти ложку меду до чаю, з ним можна приготувати безліч смачних і навіть несподіваних страв. >>

По–європейськи й по–азійськи

Бджоли мед носять не лише в Україні. І споживають цей продукт у кожній країні по–своєму, вигадуючи власний рецепт страв iз медом. >>

«Подарунок» від терориста

У Мінську триває суд над двома молодими людьми, яких звинувачують в організації вибуху на станції метро «Жовтнева» 11 квітня. На лаві підсудних Верховного суду Республіки Білорусь — 26–річні токар та електрик із Вітебська Дмитро Коновалов і Владислав Ковальов. Крім теракту в метро, що забрав життя 15 людей, їм пред’явлено обвинувачення ще за кількома кримінальними епізодами — від вибухів вікон у під’їздах і підпалу кіоску у Вітебську до терактів у вітебському кафе 2005 року та під час святкування Дня незалежності в Мінську 2008–го. У результаті Коновалова звинувачують за 12–ма статтями Кримінального кодексу, Ковальова — за дев’ятьма, в тому числі у приховуванні інформації про злочин, що готується. Найголовніша ж стаття — «тероризм» — уже сама по собі, без решти на кшталт незаконного зберігання вибухівки або злісного хуліганства, загрожує підсудним смертною карою. >>

Неполітична несправедливість

Європейський суд з прав людини визнав російську владу винною в порушеннях під час банкрутства нафтової компанії ЮКОС. У висновку Страсбурзької Феміди, зокрема, сказано, що було порушено право корпорації на справедливий судовий розгляд, оскільки її юристам не дали часу підготуватися до численних податкових позовів. Проте жодного рішення щодо компенсацій (відповідний позов у найвищу судову інстанцію Ради Європи подавало колишнє керівництво компанії) суд не ухвалив. Питання про суму позову, висунутого захистом ЮКОСа до Росії (98 мільярдів доларів) суд поки що відклав, давши сторонам три місяці на те, щоб вони «домовилися полюбовно». >>

Європейський реванш

Не встигли майстри академічного веслування вгамувати емоції, пов’язані зі світовою першістю, як через кілька тижнів їм довелося «переварювати» вже наслідки чемпіонату Європи. Нагадаємо, що зі словенського «мундіалю» українські «академісти» повернулися без медалей. Щоправда, потішили чотирма олімпійськими ліцензіями. А медальний «реванш» удався в болгарському місті Пловдив, де минулого тижня відбувався чемпіонат континенту. На рахунку українців — дві золоті та дві бронзові нагороди. >>

Чому в Туреччині — лише Ібрагім і Тетяна

Як правило, у передолімпійський рік представники олімпійських дисциплін намагаються здобути якомога більше ліцензій, аби залишок часу присвятити планомірній підготовці до головних змагань чотириріччя. Однак за таким алгоритмом не змогли спрацювати українські борці, які зі стамбульського чемпіонату світу привезли лише дві ліцензії, відклавши формування олімпійського складу на весну 2012 року. Як довідалася «УМ» у тренерському штабі, в Лондоні планується висадка чималого — 15—16 борців — «синьо–жовтого» десанту. Але, щоб забезпечити таке представництво, доведеться добряче попітніти. >>

Так закінчився Третій рейх

Малопомітну вулицю Бареншанцештрасе, яка знаходиться зовсім недалеко від станції нюрнберзької «підземки», сьогодні не знають навіть мешканці цього району. Два повороти ліворуч, і в глибині району, серед невиразних післявоєнних будівель, перед очима з’являється фундаментальна цегляна споруда з високим пологим дахом... Утім рівно 65 років тому це була чи не єдина добре збережена будівля у місті, за підрахунками істориків, зруйнованому бомбардувальниками союзників на 96%, а під’їзди до Бареншанцештрасе — районом, що охоронявся чи не найпильніше у цілій переможеній Німеччині. Адже за цими стінами у залі №600 майже рік тривало, а 1 жовтня завершилося чи не найвідоміше судове засідання у світовій історії — Нюрнберзький процес. >>

Дари храму Донаторів

Крим завжди вабив своїми східними мотивами, переплетенням традицій усіх тих, хто тут побував у той чи інший історичний проміжок. Тут витає дух чогось неукраїнського, чаруючого, як завжди буває з чимось чужим, малознайомим. Оригінальна кримськотатарська кухня, колоритні назви поселень, які не раз виринали з розповідей знайомих, кликали до себе…

Півострів, на якому свої сліди лишили різні народи, чомусь асоціюється із Маланюковими рядками «Куди ж поділа, степова Елладо, варязьку сталь і візантійську мідь? ... Коли ж, коли ж знайдеш державну бронзу. Проклятий край, Елладо Степова ?!» із «Варязької балади». А далі спливає і сама «Степова Еллада»: «Прокинеться, зітхне, і буйна тирса / Зеленим морем знов на нім зросте, /І побіжать зелені хвилі». Ці степи підкорювали в усі часи. Вони чи не найкрасивіші в усій Україні. >>

Сам собі промоутер

Існує думка, що оперний спiвак — це професiя зрiлого вiку, яку обирають не на початку самостiйного життєвого шляху, а дещо пiзнiше, коли вже вдалося набути певного фаху i спробувати свої сили в iнших сферах дiяльностi. Пiдтвердженням цьому є бiографiї багатьох корифеїв оперної сцени, зокрема, Анатолiя Мокренка та Ірини Архипової. Натомість майстрiв академiчного вокалу, котрi вже у шкiльнi роки вирiшили обрати саме цей напрям, загалом небагато. І серед них — 23–рiчний оперний спiвак, цьогорічний випускник Нацiональної музичної академiї України iм. Чайковського Юрiй Самойлов. Не так давно він успішно дебютував у Києві, Одесі та Львові, де разом із симфонiчним оркестром Амстердамського унiверситету виконав цикл Гюстава Малера «Пiснi мандрiвного пiдмайстра». Однак, як з’ясувалося, Юрiю Самойлову минулого року вже iз захопленням аплодували в Нiдерландах, Великій Британії, Італiї. >>

«Чорний Ворон» летить до Голлівуду

Як Ерленд Лу зробив висновок, що в Україні немає належного соціального захисту, просто спостерігаючи за старими людьми на вулицях, так і ми, прості смертні, можемо констатувати, що в Україні немає кінопроцесу, з однієї новини, яка вчора порвала iнтернет. Повідомлення приблизно такого змісту — «Ющенко пообіцяв Шкляру домовитися із Гібсоном щодо екранізації «Чорного Ворона» — було розтиражоване кількома популярними онлайн–виданнями. При тому що на загал це зовсім і не новина, а чергове струшування повітря, бо всі, хто більш–менш слідкують за історією «Чорного ворона» Шкляра, знають, що подібні повідомлення звучали і місяць тому, і два тому, включно iз заявою про гіпотетичну участь у проекті польського класика Єжи Гофмана. Проте українського кіно як такого наразі немає, доводиться роздувати щоки й робити новини з Мела Гібсона, як раніше — із Жерара Депардьє, який нібито мав перевтілитися у Тараса Бульбу. Чим закінчилися ті прожекти — ми знаємо. Тьху–тьху, щоб не наврочити зараз... >>

Окультний Єшкілєв

За минуле десятиліття прозовий доробок «сірого кардинала» сучасної української літератури, як прийнято називати Володимира Єшкілєва, суттєво змінився — від герметичних екзерсисів до популярної белетристики. Варто згадати такі збірки малої прози, як «Візантійська фотографія», «Інше гроно проникнень і свідчень» і «Країна У», разом з якими були видані романи «Пафос», «Богиня і консультант», а також «Побачити Алькор», який вийшов цього року у видавництві «Фоліо». >>

Коляда на нарах

У резонансній справі екс–судді Ігоря Зварича поставлено крапку: Оболонський районний суд Києва засудив колишнього голову Львівського апеляційного адміністративного суду до 10 років тюремного ув’язнення. Таке рішення головуючий у справі суддя Владислав Дев’ятко оголосив учора — після дводенного зачитування чотирьох томів вироку. Крім цього, суд заборонив Ігорю Зваричу займати посаду судді на три роки з позбавленням усього належного йому майна. Суд також визнав винним і підлеглого Зваричу суддю В’ячеслава Любашевського — його засудили до 5 років позбавлення волі. Колезі Зварича також заборонено обіймати посаду судді на два роки з конфіскацією майна. Термін відбування покарання для судді–«колядника» починається з 9 березня 2009 року — дня, коли його арештували, а для В’ячеслава Любашевського — із 20 вересня 2011. >>

АТН «наживо»

Опозиційну харківську телекомпанію АТН досі не випускають в ефір. Аби підготовлені новини не застаріли, журналісти вирішили прочитати їх наживо під стінами мерії. Там же намагалися вручити міським чиновникам і символічну домовину з убитою свободою слова, але ніхто до них не вийшов. Делегацію від самих пікетників до міської управи теж не пустили. Тепер у Харківському регіоні більше не залишилося жодної незалежної від влади телекомпанії, а більше сотні телевізійників поповнили лави безробітних. >>

Інсулін відібрали у рейдерів

Позов прокуратури був спрямований проти офшорної компанії Storke Holdings Limited, якій нібито незаконно було передано пакет акцій на єдине в Україні підприємство з виробництва вітчизняних інсулінів — ЗАТ «Індар». Відтак Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким держава в особі Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» повертає право власності на об’єкт у вигляді 11 437 581 акцій. >>

Постріл у Донбас

Двоє чоловіків перегородили дорогу Андрію Оресту біля кінотеатру «Жовтень», вимагаючи зняти футболку тут з написом «Спасибо жителям Донбасса за президента пи...са» . Андрій намагався уникнути конфлікту, тому просто пішов далі. Однак за це отримав... кулю, яка пройшла навиліт через долоню лівої руки. Постраждалий дістався офісу громадянського руху «Спільна справа», який розташований неподалік, де йому надали першу медичну допомогу. Після того як зупинили кровотечу та наклали пов’язку, хлопець звернувся до лікарні. Нині його хочуть повезти до військових хірургів, аби ті чітко вказали, який тип зброї вразив потерпілого, та вилікували його руку — два пальці вже не ворушаться. >>

Людина у вогні

Чоловік підійшов до адміністративної споруди на вулиці Винниченка і, обливши себе невідомою рідиною, підпалив на очах у свідків. «Усе сталося раптово, — розповідає «УМ» депутат Львівської облради Михайло Задорожний. — Ми з колегами стояли біля входу до будівлі, і за кілька метрів від нас спалахнула людина. Це було жахливо! Він кричав від болю, у нього був шок. Ми кинулися рятувати чоловіка. >>

Нащадку генія — від сучасників

Шестикімнатна квартира на столичній вулиці Володимирській залишається у повному розпорядженні Дарії Тарасівни Франко. Про це заявив і особисто приїхав повідомити онуці Івана Франка голова Київміськ­держадміністрації Олександр Попов: «Я звернувся до одного з благодійних фондів Києва, і найближчим часом борги за комунальні послуги будуть погашені. Після чого буде оформлено субсидію на всю площу квартири, і надалі Дарія Тарасівна платитиме не більше 10 відсотків від суми, нарахованої за комунальні послуги». До того ж Попов дав доручення соціальним службам взяти на контроль питання надання медичної та продовольчої допомоги Дарині Тарасівні. >>

У гості до стародавньої столиці

Наступними вихідними в парку «Київська Русь» відбудеться грандіозний міжнародний фестиваль клубів історичної реконструкції «Гості стародавнього Києва XV століття». Учасників фестивалю (а це не лише українці, а й гості з Польщі, Білорусі, Литви та Росії — дійство відбуватиметься під патронатом посольств цих країн в Україні) поселять у реконструйованому середньовічному військовому таборі поруч iз відтвореним київським дитинцем. «Удень ми змагатимемося в чесних, часто жорстких поєдинках, можливо, навіть із травмами. А вночі біля вогнища будемо обговорювати минуле своїх країн та народів. Це хороший привід дійти до компромісів у складних питаннях, які виникають у сусідніх народів», — розповів під час учорашньої прес–конференції в інформагенції УНІАН другий секретар посольства >>

Повернення митрополита

Завтра в Українському католицькому університеті у Львові розпочнеться конференція, присвячена «закордонному» періоду діяльності Української греко–католицької церкви у часи, коли ця церква була заборонена на території України. Точніше — в УКУ відкриватимуть сторінки біографії маловідомих у нас діячів УГКЦ — митрополита Костянтина Богачевського, першого очiльника УГКЦ у США, та єпископа Пряшівського Павла Гойдича. Серед учасників цієї конференції буде відомий історик Марта Богачевська–Хом’як, яку з митрополитом поєднують родинні зв’язки. >>