Забава для галочки
Четвертий рік поспіль Космач, що на Косівщині, славиться так званим міжнародним фестивалем «Великдень у Космачі». Перші два рази на травневі свята у гуцульський край з’їжджалося стільки люду, що яблуку ніде було впасти. Приручили фестивальників київські організатори Наталя Лещенко та Валерій Гладунець. Вони настільки точно продумували програму, запрошуючи кращі колективи України, що спраглим до гуляння меломанам годі було відійти від сцени упродовж дня і ночі. Звісно, не обходилося і без місцевого колориту. Гуцули одягали святкові строї, грали на трембітах, рогах, дримбах, співали сороміцьких співанок. І не тільки на сцені. Артиста з народу можна було перестріти будь–де — в магазині, на стадіоні — і попросити, щоб навчив свого ремесла. Цьогоріч на 1—2 травня я за інерцією подалася у Космач, сподіваючись, що поталанить і з музикою, і з гуцульськими жартами. Але вже від першої картини, яку вздріла у Космачі, схопилася за голову. >>
