«Леді» показала зуби

Із небезпечних вод навколо східного узбережжя Африки надійшло чергове повідомлення про піратський напад на українське судно, проте цього разу — швидше, обнадійливе. Виявляється, з сомалійськими піратами боротися можна і треба. Днями у Аденській затоці корсари обстріляли з автоматів та гранатометів українське вантажне судно «Леді Джулієт», яке прямувало у західному напрямку. Провівши таку «артпідготовку», із піратського судна–бази спустили два моторні човни з абордажною командою, які кинулися навперейми «Леді Джулієт». Та ледве вони наблизилися, як із борту мирного, на перший погляд, вантажного судна відкрили вогонь у відповідь. Як повідомив речник військово–морського антипіратського контингенту Євросоюзу командор Джон Харбур, на «Леді Джулієт» була приватна охорона, співробітники якої й відкрили вогонь. За словами пана Харбура, ошелешені пірати розвернулися і втекли на своє судно–базу, причому двох із них охоронці таки поранили. Ні серед 23 українців–членів екіпажу «Леді Джулієт», ні серед охоронців ніхто не постраждав. >>

Він іде, але обіцяє повернутися

Другу хвилю грипу A/H1N1 в Україні слід очікувати в грудні 2009 — січні 2010 року, а третю — восени 2010 року. Про це на селекторній нараді з подолання епідемії грипу та ГРВІ в Україні під головуванням міністра охорони здоров’я Василя Князевича повідомила заступник головного санітарного лікаря України Людмила Мухарська. У свою чергу, доцент кафедри захворювань та імунології Національної медичної академії післядипломної освіти імені Шупика лікар–імунолог Федір Лапій заявив учора, що друга хвиля грипу може й оминути країну, якщо буде створений так званий імунний прошарок. «Імунний прошарок населення буде сформовано тоді, коли більш як у 70% буде імунітет до даного вірусу грипу», — пояснив доктор Лапій. Такий прошарок, з його слів, можна створити кількома способами: або в результаті захворювання, коли до нього виробиться загальний імунітет, або за допомогою вакцинації, передає «Інтерфакс–Україна». >>

Героїновий «герой»

Візит співробітників Київського райвідділу міліції Полтави до помешкання цієї родини, здавалося, не віщував господареві жодних неприємностей. Адже 37–річний чоловік, хоча й перебивався випадковими заробітками, із законом не конфліктував, спокій сусідів не порушував... Правоохоронці спершу звернули увагу лише на те, що в нього немає будь–яких документів, які б ідентифікували особу. При цьому «безпаспортний» полтавець назвав прізвище, ім’я та по батькові, яких не було в жодній базі даних. Справжні ж «пригадав» лише в райвідділі. Саме після цього і з’ясувалося: Ігор уже сім років перебуває у міжнародному розшуку. У 2002 році один із судів Російської Федерації «відміряв» йому десять років позбавлення волі за зберігання та збут великих партій особливо небезпечного наркотика — героїна. Однак ще в залі суду він симулював різке погіршення стану здоров’я, після чого просто накивав звідти п’ятами... >>

Київ піде наліво

Поки економічна криза по всій Україні загальмувала будівництво житла, доріг, соціальних об’єктів, у Києві тішаться думкою, яким буде Київ у 2025 році. Відтак у столиці два дні тривала конференція «Концептуальні засади генерального плану розвитку Києва». На ній зарубіжні експерти, які розробляли генеральні плани для німецьких і французьких міст, поділилися досвідом зі столичними зодчими. >>

За щучим велінням

Після святкування 60–річного ювілею жительки райцентру Ріпки на Чернігівщині 18 її гостей відправили до інфекційного відділення лікарні з попереднім діагнозом «гостра кишкова інфекція». Постраждалих могло бути й більше, адже на святкову вечерю в місцевому кафе «Транзит» того дня зібралося 30 осіб. За попередніми даними, інфекційне захворювання у людей викликала фарширована щука. >>

«Відкати» на крові

Виявляється ще у вівторок на Різницькій порушили кримінальну справу за фактом недбалості при закупівлі медобладнання для потреб Міністерства охорони здоров’я у 2008 році. За словами заступника Генпрокурора Тетяни Корнякової, слідчі виявили факти того, що минулого року Міністерство охорони здоров’я закупило «контейнери подвійні для крові за п’ять мільйонів гривень, тоді як була альтернативна пропозиція за один мільйон». >>

Людське сальдо

Кількість українців усе ще невпинно зменшується, однак темпи нашого «вимирання» трохи вповільнилися. Згідно з даними Держкомстату, за вересень нас стало менше на 4,8 тисячі осіб, за останніми підрахунками, українців нині — 46 мільйонів 11 тисяч. Для порівняння: за серпень населення скоротилося на 6,1 тисячі осіб, а за липень — майже на 7 тисяч. Така тенденція спостерігається на тлі збільшення природного приросту населення. Він усе ще від’ємний, проте кожен місяць зростає більш ніж на тисячу людей. Крім того, в Івано–Франківській області вперше за 12 років народжується більше, ніж вмирає. >>

Янукович зірвав голос за відставку Юлі

За певного збігу обставин сьогодні Партія регіонів може порушити в парламенті питання про недовіру уряду Юлії Тимошенко. Напередодні «витік» інформації з цього приводу відбувся в радіопрограмі «Ранок з Бі–Бі–Сі», де нардеп–«регіонал» Олександр Стоян розповів про відповідні наміри його фракції. Підстава — принципове невиконання Кабінетом Міністрів закону про підвищення соцстандартів — мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму. «У якій країні це можливо, щоб уряд не виконував закон України, указ Президента? Тим більше, з такого болючого питання, як підвищення соціальних стандартів, — сказав Стоян і додав: — Уряд, вибачте за слово, тупо ігнорує Верховну Раду, Президента. Складається враження, що Тимошенко сьогодні хоче стати диктатором і одноосібно керувати державою». >>

У мене задзвонив телефон. Хто не говорить? Президент

Креативники зі штабу Віктора Ющенка спробували досі не знайомий українській аудиторії спосіб агітації. З нагоди Дня студента (17 листопада) на «помаранчевому» сайті Nashvybir.net розмістили звернення до студентів: «за допомогою можливостей інтернету кожен бажаючий може отримати привітання від Ющенка особисто або ж надіслати таке привітання другу. По­тріб­но лише ввести у відповідну форму номер телефону — і Віктор Ющенко зателефонує до абонента з привітаннями». >>

Базовий тест не пройшли

В Україні — п’ятниця, останній день агітації. Уже через день — другий тур виборів. Віктор Ющенко в останні години кампанії мав виступити на кількох телеканалах зі спростуванням відеоролика, який пов’язував його із «громадянською війною». Під пісню Йосипа Кобзона зі словами «Всьо ето будєт (мирне і щасливе життя. — Ред.), єслі нє будєт гражданской войни» аудиторію переконували, що Ющенко–Президент неминуче принесе країні силове протистояння. За даними штабу Ющенка, в монтажі було застосовано технологію 25–го кадру — детальний розбір відеоряду справді підтверджував наявність зображень гармат і ракет, не помітних неозброєному оку. Втім, «помаранчевий» кандидат не отримав ефіру: на телеканалах «не пройнялися» рішенням суду. >>

Шахи в небі

Об’єднані Арабські Емірати, Дубаї, середина дня. На узбіччі шляху на аеропорт сидять люди — робітники, які ремонтують неподалік дорогу, чоловіки й жінки в пристойному одязі, діти з роззявленими ротами. Всі погляди звернуті в один бік і вгору, на небо. Моляться чи що?

І собі задираємо голови. Виявляється, що, попри таки небесну сферу, все значно приземленіше: «шарові» глядачі спостерігають за авіашоу. Видовище справді вражаюче. Багатотонні й неповороткі, на перший погляд машини (літаки в небі явно більші розмірами за військові), виробляють такі піруети, що серце закочується в п’яти. Але чи не найбільше вражає «танець» військового гелікоптера. Важкий гвинтокрил стрімко злітає вгору, на мить зависає і сторчголов падає по вертикалі вниз. Здається, з карколомного піке його не виведе вже ніяке диво. Але за якусь дещицю від землі гелікоптер вирівнюється, завмирає і грайливими «вісімками» знову піднімається на солідну висоту.

Спостерігати за майстерністю пілотів можна довго — аж доки шия не заболить. Проте в рамках «Дубаї авіашоу», третьої за значимістю авіаційної виставки у світі, яка завершується сьогодні, і на землі було на що подивитися. У цьому переконався й Президент України Віктор Ющенко, який відвідав Дубайський авіасалон під час свого офіційного візиту в ОАЕ. >>

Ткач скалічених доль

...Галина Кирилівна досі пам’ятає той день, коли забрали Яшу. Випроводжаючи 14–річного сина в школу, навіть не підозрювала, що чекати його додому доведеться впродовж багатьох років. Яшу забрали просто з уроку англійської. Батькові, який працював у школі, навіть нічого не сказали. Коли він дізнався і вибіг на вулицю, міліцейська машина вже поїхала. Перше побачення з сином батьки отримали аж через два роки. Вже після судового процесу, який закінчився для хлопця найтяжчим, як для неповнолітнього, покаранням — 15 роками позбавлення волі за вбивство дев’ятирічної Яни Попович. Коли в 2005 році заарештують «пологівського» маніяка Сергія Ткача, він, зокрема, візьме на себе й це вбивство. >>

«На справу» — з марлею

В Україні спостерігається чергова хвиля нахабних пограбувань банків, пунктів обміну валюти та ювелірних крамниць. «Співучасником» грабіжників стала епідемія грипу та паніка, пов’язана з нею. Ще б пак! Грабіжникам не треба робити маски з прорізами для очей — вдягнув марлеву пов’язку чи перев’язав півобличчя шарфом — і «на справу»! Адже так виглядає нині чимало українців, тож загубитися у натовпі після нападу, не так уже й складно. Останнє пограбування сталося позавчора вранці у Києві: молодик у медичній масці зайшов до філії «Індекс–банку», що по вул. Фрунзе, дістав невеличку сокиру й розтрощив скло каси. Після чого перестрибнув через огорожу й украв близько сотні тисяч гривень. Кілька жінок–співробітниць нічим завадити не змогли (приватна охорона прибула на виклик, коли грабіжник утік), а камера відеоспостереження зафіксувала лише очі нападника, його маску та шапку. З такими «прикметами» його навряд чи вирахують. >>

Ой–ля–ля, пограбуймо «короля»

За інформацією прес–служби Запорізької обласної міліції, нахабний напад стався у понеділок: «Близько полудня до чергової частини Орджонікідзевського райвідділу міліції надійшло повідомлення про розбійний напад, скоєний приблизно об 11.20 на центральному проспекті Леніна. Жертвою двох зловмисників став 55–річний громадянин, керівник одного з товариств з обмеженою відповідальністю... Розбійники застосували травматичну зброю, спричинивши підприємцеві поранення голови» і «заволоділи грошима у розмірі 60 тисяч гривень...Вживаються заходи щодо встановлення осіб зловмисників та їх затримання». >>

«50 ярдів, і ні на крок ближче!»

Акторка і світська левиця Ніколь Річі — одна з улюблених «мішеней» американських папараці. Дійшло до того, що на початку жовтня 28–річна зірка потрапила в госпіталь Лос–Анджелеса, коли в її машину врізалося два авто набридливих фоторепортерів. Тоді зірка подала позов до суду, і ось феміда «Міста ангелів» винесла вердикт. Суд заборонив двом фотографам — Едуардо Аррівабене та Айвону Мігелю — наближатися до Ніколь у наступні три роки на відстань ближчу за 50 ярдів (приблизно 45 метрів). Така ж заборона поширюється і на доступ до будинку, автомобіля та дітей Ніколь. >>

Поїдем, Шаляпін, кататися!

Мистецтво в маси можна не лише нести — іноді воно спроможне їхати туди саме. Такий принцип узяли на озброєння керівники Баварської державної опери в Мюнхені. І створили будівлю оперного театру на колесах. >>

ПРИКОЛИ

Новини. Барак Обама пожертвував Нобелівську премію миру на війну в Іраку. >>

Про голод — мовою дітей

Як пояснити малечі, що відбулося в Україні у страшні 1932—33 роки і при цьому не травмувати дитячих душ? 28 листопада, згідно з указом Президента, «в усіх навчальних закладах України проведуть «Урок пам’яті», також відбудуться тематичні виставки та скорботні заходи». Чи не повториться в ці дні минулорічна помилка багатьох директорів шкіл, завпедів і керівників районних та обласних управлінь освіти, коли навіть молодшим школярам упродовж «тижня пам’яті» веліли малювати кістяки та надмогильні хрести і читати зі сцени вірші про смерть. Як наслідок, у вікнах українців поменшало свічок пам’яті. А в школярів замість співчуття до своїх предків і усвідомлення шкоди від тоталітаризму лише посилився страх, який людина, самозахищаючись, блокує байдужістю. >>

Злочин на кордоні з Росією

Фільм «Закляття без­пам’ятства. Голодомор 1932—33 років на Луганщині» починається із запитання: чому ми живемо гірше, ніж сусіди: поляки, чехи, словаки, угорці? Прірва пролягає між нашим життям і життям у Ізраїлі — маленькій країні серед пустелі. Автори роблять висновок, що різниця — у ставленні до пам’яті про національну трагедію. Досі багато хто переконує, що голодна смерть мільйонів українців — то «нещасний випадок» в історії, за який ніхто не має відповідати. У часописах Луганщини друкують численні статті, що заперечують або спотворюють інформацію про Голодомор. У містах і селах області бовваніють пам’ятники особам, котрі, згідно з висновками істориків та правознавців, є злочинцями — організаторами геноциду на українських теренах. >>

Що маємо — не дбаємо,

Майдан 2004 року дав нам, народу України, можливість стати українцями у великій державі. Ми обрали Народного Президента. Але замість того, щоб допомагати йому розбудовувати демократичну самодостатню державу, ми склали руки, очікуючи, що на нас впаде манна небесна. А вже через деякий час давай лаяти його, звинувачуючи в усіх можливих і неможливих гріхах. Чому б ні? Адже це конкретна людина, а не аморфний парламент чи уряд, та й себе ж, милого, не будеш винити. >>

Досвітні вогні

Знаменною подією в національному державотворенні став Майдан 2004 року, який, безперечно, постав із доби козаччини, доби Української Повстанської Армії. Характерно, що на всіх цих історичних етапах національного визволення гасло боротьби було єдине: за Бога, за правду, за Україну! >>

Сади справжні, а не замучені

Сад треба створювати на основі трьох передумов: досвіду, науки та історії. Якщо ж правильно підходити до вирощування садів, то декілька тисяч центнерів яблук із гектара стануть не мрією, а реальністю. >>

Обережно — сік

Фахівці держкомітету перевірили більш як 116 тисяч літрів сокової продукції, з яких майже 57 відсотків забракували і зняли з виробництва. Виявилося, що лише 25 відсотків товарів відповідали державним стандартам. «Незважаючи на те, що в Україні соки і соковмісна продукція повинні пройти обов’язкову сертифікацію, цієї вимоги дотримуються не всі виробники. На кількох підприємствах Держспоживстандартом зафіксовано незадовільний стан устаткування, а на одному і зовсім виявлено фальсифікат», — відзначив перший заступник голови Держспоживстандарту Юрій Ширко. >>

Штучна нирка по–німецьки

Свого часу «УМ» повідомляла про плани медиків звести в Черкасах сучасний діалізний центр. Відтоді минуло дев’ять місяців, і колишній корпус Першої міської лікарні перетворився на новітній лікувальний заклад для людей із хворими нирками. >>

Квартира для гінеколога

У славному місті Чигирин, що на Черкащині, місцева влада взялася боротися з дефіцитом лікарів власним методом. Посадовці на всю область оголосили, що в місцевій центральній районній лікарні є вакансія гінеколога. А фахівцеві, який захоче посісти вакантне місце, відразу вручать ключі від просторої трикімнатної квартири. Адже в Чигирині нині працює тільки один фахівець такого профілю. І він фізично не може проконсультувати всіх жінок, котрі цього потребують. «Причому ця квартира буде з євроремонтом, склопакетами, автономним опаленням, — розповідає «УМ» головний лікар Чи­гирин­ської ЦРЛ Анатолій Тамко. — А коли до нас приїде родина лікарів, то ми будемо дуже раді. Бо наш медичний заклад потребує ще й окуліста, невропатолога, терапевта». >>

Шрами геть!

За інформацією МОЗ Росії, до цього часу операції з видалення жовчного міхура в країні проводилися через розріз в області підребер’я завдовжки 15—20 сантиметрів. А менш травматичні втручання з використанням ендоскопічного обладнання здійснювалися через чотири розрізи черевної стінки загальною довжиною близько п’яти сантиметрів. Новий же метод передбачає проведення всіх етапів операції через один розріз в області пупка завдовжки всього 1,5 сантиметра. >>

Офіцер екрана

Актору було 68 років, за його плечима — більш ніж 60 фільмів і 40 років роботи на кіностудії Довженка. Російського хлопця з села Опіхаліно Вологодської області доля занесла спочатку в Ленінградський державний інститут театру, музики і кіно, потім його активно запрошували в фільми про військових — «Дні льотні», «Звільнення», «Назад дороги немає», «Океан», є інформація, що Леонід Биков запрошував його в картину «В бій ідуть одні старики», а далі він надовго осів в Україні. >>

Модерн–фольк

Прикро визнавати, але факт: назва «Українські барви» мало що говорить більшості наших співвітчизників. З одного боку, через те, що вісім років із десяти інструментально–вокальний квінтет пропрацював за кордоном. З іншого — через те, що класична та народна музика у нас мають обмежене коло слухачів. Тепер «Барви» хочуть змінити ситуацію. «Довгі роки ми мали можливість демонструвати українську музику за кордоном. Але зрозуміли, якщо так триватиме й надалі, то в Україні про нас узагалі забудуть», — каже керівник ансамблю, енергійна білявка Оксана Стебельська. >>

Прирощення буття

«Ми всі перебуваємо в очікуванні снігу, затято тримаючи очима нерухомість грудневого краєвиду. В оцьому триманні — одна з найбільш характерних рис нашого людування, нашого способу виконувати буття. Перебування в очікуванні і триманні, хисткий трон, з якого ми правуємо незримо окресленим простором краю між сущим та істотним. Коли приходять сніги — а вони таки приходять рано чи пізно, — вони застають нашу бездержавну владу вкрай роззосередженою...» >>

У чужий монастир із нашим уставом

Двоповерхова ошатна будівля монастиря сестер–служебниць розташована відразу за кафедральним собором у селі Руський Керестур. Це поселення у Сербії відоме тим, що заснували його вихідці з Закарпаття ще в 1751 році. Відтоді тут живуть наші далекі «родичі». Хату під монастир подарувала сестрам самотня набожна жінка. З тих пір свята обитель суттєво виросла.

Мій тутешній проводир — панотець Михайло Малацко — натискає ґудзик дзвінка, і нам відчиняє молода черниця, яка, угледівши нас, аж розцвітає.

Ми проходимо до затишної кімнати і через хвильку до нас виходить усміхнена старша монашка у темно–синіх шатах та чорній хустці, гарно зав’язаній на маківці. «Сестра Юлія Бойчук, настоятелька Провінції святого Йосифа згромадження Сестер–служебниць непорочної Діви Марії», — представляється вона. Ми з отцем сідаємо на канапі. Господиня частує нас «соком». (Так у Воєводині називається будь–який солодкий напій — чи то газована вода, чи компот). >>

Газ пробив вікно в Європу

Учора президент Росії Дмитро Медведєв у Стокгольмі провів переговори з головою Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу та прем’єр–міністром Швеції (яка нині головує в Союзі) Фредеріком Рейнфельдтом. Сам факт зустрічі в Європі оцінили дуже позитивно, адже раніше Кремль посилено натякав на неможливість саміту через прохолодне ставлення ЄС до Росії. Проте після того, як Швеція 5 листопада дала згоду на прокладання газогону «Північний потік» дном Балтики, Москва «змилостивилася» і гідно оцінила такий крок назустріч їй. Відтак учора в Стокгольмі на саміті Росія—ЄС поновилося обговорення важких тем, насамперед енергетичних. >>

Що тобі сниться, крейсер «Аврора»?

Спершу новина для тих, кому за 30: крейсер «Аврора», який буцімто своїм залпом дав сигнал до штурму царського Зимового палацу, від чого й розпочалася у 1917 році Велика жовтнева революція більшовиків, досі перебував не у статусі музею (хоча екскурсії на крейсер водили, і музей там було облаштовано ще в 1948 році), а на балансі Військово–морського флоту Росії. Лише днями легенду, «розпіарену» Радянською владою до неможливості, передали до відом­ства Військово–морського музею Санкт–Петербурга. Цю новину з посиланням на петербурзький сайт «Фонтанка.ру» передрукували російські інформ­агенції. Таке рішення ухвалив головком ВМФ Росії Володимир Висоцький після перевірки деяких обурливих фактів, які компрометували почесне ім’я крейсера. Йдеться про VIP–пиятику, яка відбулася на борту «Аврори» ще влітку і зчинила чималий скандал. >>