Хоч би що відбувалося в державі, які б політичні й економічні катаклізми не струшували суспільство, футбол і далі залишається об’єднавчим явищем — розминутися з ним не вдається практично нікому. Навіть ті, хто не палає любов’ю до «спорту номер один», у дні визначних матчів мають небагато шансів сховати свої вуха від розмов на вулицях чи в транспорті, не кажучи вже про радіо, газети й телебачення. Ми знаємо, що цього дня в редакцію «УМ» обов’язково зателефонують кілька читачів і спитають про час початку зустрічі.
Якщо «Динамо» або збірна грають у Києві, фани з інших міст за кілька годин розпочнуть «підготовку» на майдані Незалежності. Перед позавчорашнім поєдинком із «Рубіном» під носом у міліціянтів «підігрівала» себе група простих хлопців із зеленими шарфами. Сходилися на стадіон і десятки відомих персон. Скажімо, автогонщик Олексій Мочанов пришкандибав на «Динамо» навіть на милицях. А заможний газетний редактор Дмитро Гордон, котрий зекономив 500 гривень, «діставши» акредитацію, кілька хвилин старанно витирав пластикове крісло в ложі преси одноразовими хусточками, поки вони в нього не закінчилися, — аби не зіпсувати дорогий костюм.
Ціни на квитки й справді «кусалися» — викласти від 100 гривень до півтисячі може дозволити собі далеко не кожен уболівальник. Але Ліга чемпіонів — шоу, яке того варте. Щоправда, з огляду на невисокий авторитет казанського «Рубіна», цього разу особливого ажіотажу навколо кас не спостерігалося — роботи у спекулянтів практично не було. До того ж завжди знайдуться «кмітливі», котрі проб’ють собі шлях на трибуну й без квитків. >>
