Цього року дизайнерка Олеся Теліженко поки придумала і реалізувала тільки одну знакову річ — хрестильну сорочку для свого маленького сина Аскольда. Це і є відповіддю на запитання, чому цікавої і перспективної Теліженко не було у весняному графіку UFW. Дизайнерка так упевнено ввійшла в лідерську обойму українських модельєрів, що якось мимоволі забуваєш, що вона лише минулого року закінчила Академію мистецтв у Львові та зробила тільки три колекції. Не її провина, а, мабуть, таки заслуга, що всі три колекції, показані в рамках українського тижня прет–а–порте, були такими самобутньо–виразними і свіжими, що запам’яталися модникам і фешн–критикам як яскраві образи. Вона заявила про себе в стилістиці етно і не збирається звертати зі «своєї колії».
Зате Аскольд допомагав мамі на шоу–румі UFW — тим, що не заважав. З його ж ласки молода мама–дизайнерка у травні взяла участь у двох конкурсах — у київському «Льон–фесті–2008» перемогла, а в московському імені Надії Ламанової просто показалася. «На київському конкурсі головою журі був В’ячеслав Зайцев, він похвалив мою колекцію «Скіфія. Дикий степ» і запросив на конкурс Ламанової. До московського конкурсу залишався тиждень, і я всім казала, що не поїду, бо це ж зовсім крейзі — такі короткі терміни. А мені всі, наче змовилися, казали: їдь негайно, це такий шанс! Знайшли ми в Москві Будинок моди Слави Зайцева, підходимо, і тут сам модельєр мені двері відчиняє. А потім уже, коли диплом вручав, запитав: «Когда же ты успела?», я йому: «Вы же пригласили, я и приехала. Правда, я ехала за победой». «Я тебе десятку поставил», — сказав Зайцев». Влітку вона встигла поторгувати футболками, сумками і красивими шкіряними пасками у скіфському стилі на «Країні мрій» і потрапити в малесенький корнер молодих українських дизайнерів, що відкрився в червні у книгарні–кав’ярні «Купідон». Тепер вона зайнята підготовкою нової колекції на осінній UFW, по секрету — це буде весна–літо–2009 у стилістиці витинанки. І, можливо, восени ми побачимо дизайнерський тандем Олеся Теліженко — Катя Пшеченко, яка теж працює в напрямку слов’янської етніки.
За черешнями і соком ми з Олесею говоримо про те, як вона курсує маршрутом Київ—Черкаси, як важливо жити з коханою людиною і про те, що глобалізм у моді ні до чого хорошого не приведе. Словом, за життя... >>