Така вже наша реальність: замість того, щоб учитися, грати у футбол і спілкуватися з однолітками, чимало дітей змушені заробляти собі на хліб насущний. Міжнародна організація праці (МОП) відзначає, що в усьому світі близько 250 мільйонів дітей віком від 5 до 17 років займаються важкою фiзичною працею. З них майже половина не вчиться взагалі. Найстрашніше, що дітей використовують за мізерну винагороду, а то й без такої, шкідливих виробництвах промисловості, на полі й навіть у шахтах, й каменоломнях. Нерідко діти відпрацьовують борги своїх батьків. Вiдтак молодий, незміцнілий організм одержує букет захворювань і біологічну старість у дитячому віці. Причиною всьому — надзвичайна бідність у родинах або сирітство.

Про історію полтавчанки Ольги Митрофанівни Самойляк «УМ» уже писала. Відбувала ця 85-річна бабуся, ветеран війни, покарання за замовне вбивство сусідки (теж літньої жінки) на Харківщині (в Качанівській виправній колонії №54) і просила у Президента Віктора Ющенка про помилування. Хотіла бабуся, що відбула три роки за гратами і вже покаялася за скоєний важкий гріх, як сама вона казала, померти вдома. Тоді Комісія при Президентові України з питань помилування довго розглядала це питання, вагалася: злочин важкий, але й бабуся ж літня, має заслуги перед Вітчизною...

Як бути молодому фахівцеві, який щойно закінчив ВНЗ і ще не «обкатаний» досвідом роботи? Знайти пристойне робоче місце та хороший заробіток без знайомих щастить далеко не кожному. Ось і виходить, що чимало здібних та непогано освічених випускників університетів часто-густо залишається безробітними. Альтернативних варіантів у такому випадку залишається не так багато. Хтось влаштовується у галузях зовсім далеких від професійної освіти. А ще майбутні кваліфіковані фахівці часто залишають Україну, і більшість з них зовсім непогано працює за кордоном. До речі, за окремими експертними оцінками, українці, що виїхали за кордон, у цілому заробляють більше 2 мільярдів гривень на місяць. От і думай після цього: залишитися у власній країні на прожитковий кондомінімум чи «плюнути» на навчання й поїхати за кордон «здобувати» капітал.

Хоча багато студентів опиняються у нелегалах добровільно, катаючись за програмами обміну, все-таки певний відсоток молодих людей стає жертвами работорговельного бізнесу. Отож пропонуємо курс молодого бійця: як не потрапити на гачок фірмам-фантомам, які постачають дешеву робочу силу за кордон. Зазвичай «бандітто» працюють під прикриттям туристичних фірм та агенцій з працевлаштування. Тому, по-перше, прискіпливо перевір фірму, через яку збираєшся виїздити. Попроси показати ліцензію агенції на працевлаштування за кордоном. З'ясуй, чи є у неї контракт з фірмою-роботодавцем. Де його підписано? Якщо у якійсь третій країні, то до місця нової роботи ти, швидше за все, не доїдеш. Контракт вивчи уважно, він має бути і в україномовному (російськомовному) варіанті. Просто необхідно прискіпливо проаналізувати вашу угоду з кадровою агенцією. У ньому має бути чітко зазначено: «працевлаштування за кордоном», а не подані якісь туманні формулювання про віртуальний підбір вакансій, консультування і т. д. Краще вже перестрахуватися і порадитися з юристом. Для цього треба не полінитися, зняти копію угоди, а особливо якщо пояснення співробітника агенції видалися непереконливими. Перед від'їздом зроби копії усіх документів та заховай у надійному місті свого багажу. Тут неприпустимі похибки.

Помітивши здалеку невисоку чорнокосу дівчину і ще не встигнувши розглянути її взуття, по якому мені належало її впізнати, я відразу здогадалася, що це саме Яна — светр на ній був у тон черевиків, жовтогарячий. Дівчина говорить, що цей колір додає їй впевненості й оптимізму. У неї справді величезні плани на майбутнє, які, вона упевнена, обов'язково збудуться. Тому що інвалідом випускниця Полтавського інституту економіки і права Яна себе не вважає.

Щоб несподівано опинитися усією родиною у казковому Діснейленді, виявляється, досить лише щось придбати в магазині. Причому без грошей. Якщо вам це здається неймовірним, то запевняємо, це дійсно можливо. Головне — мати при собі платіжну картку Visa.

Незабаром у Броварах під Києвом з'явиться перше в Україні дитяче містечко для сиріт — такого у нашій країні ще не було, а от у світі подібна практика досить поширена. Асоціація «СОС-Кіндердорф Інтернешнл» ось уже 55 років вирішує проблему сирітства в оригінальний спосіб — створює цілі міста для обділених батьківською любов'ю дітей, де малюки знаходять справжні рідні домівки. Український дитячий «населений пункт» з'явиться у рамках всесвітньої акції цієї асоціації за кошти Всесвітньої федерації футболу — ФІФА (цього року вона фінансує створення шести подібних містечок у світі). Наскільки ж така система виховання прийнятна для українських дітлахів, наразі не може сказати ніхто. Результати побачимо під кінець наступного року — за словами організаторів, саме у грудні 2006-го місто буде готове прийняти своїх перших маленьких жителів.

Кількість безробітної молоді віком 15—19 років становить на сьогодні близько 40 відсотків у містах та 25,2 відсотка в сільській місцевості. 83 відсотки українців, котрі мають проблеми із вживання наркотиків, — це молоді люди віком 15—17 років. Приблизно 50 відсотків новоінфікованих людей належать до вікової групи від 15 до 24 років. Боротися з цими негативними явищами планує український уряд та Організація Об'єднаних Націй. «Створення безпечного середовища для молоді України» — це перша комплексна програма ООН, яка працюватиме для молодіжного сектору одразу у трьох напрямах: політичному, соціальному та економічному.

Зовсім нещодавно в столиці стався одночасно трагічний і показовий випадок: семирічний хлопчик, cтомлений від постійних побоїв батьків та їх збоченого розуміння батьківського обов’язку, вистрибнув із вікна власної квартири на п'ятому поверсі. Хлопчика, за життя якого тривалий час боролися медики, вилікували. Проте доля продовжує з маленьким Назарієм свою злу і несправедливу гру...

Десять серпневих днів поблизу селища Білики Кобеляцького району тривав збір еколого-патріотичного табору для юнаків і дівчат віком 13—18 років, організований Полтавською станицею Національної скаутської організації України «Пласт». Намети пластунів із п'яти осередків Полтавщини цього разу вгніздилися на мальовничій лісовій галявині неподалік берега тихоплинної Ворскли. Одразу з'ясувалося, що «аборигенами» тієї місцини були досить грізні комахи — оси та джмелі, гнізда яких знаходилися в різних кінцях галявини. Однак, дотримуючись одного з найголовніших принципів пластунського руху — жити у гармонії з природою, гості не стали тривожити чи «виселяти» звідти крилатих «господарів». Навпаки, обгородили згадані гнізда стовпчиками і подбали, щоб ніхто бодай випадково їх не зруйнував. Тож під час таборування між пластунами і комахами не виникало жодних «непорозумінь».