Наталочка дуже схожа на свою маму Валентину: про це тепер говорять усі, хто їх бачить разом. «У нас навіть смаки однакові — ми обидві любимо рибні страви», — усміхається Валентина Олександрівна. Правда, 10-річна Наталка не називає пані Валентину мамою. Дівчинці зробити це не так легко, адже в родині Валентини та Олега Гладунів із села Руська Поляна Черкаського району вона мешкає усього кілька тижнів. У цієї дитини досить нелегка доля — у березні в неї померла мама. Вони мешкали в Корсунь-Шевченківському районі, і з рідних у Наталі залишилася тепер лише одна літня бабуся, котра хворіє й доглядати за внучкою не має змоги. Тому дівчинка й потрапила до школи-інтернату.

Новий міністр праці та соціальної політики України Іван Сахань збирається дотримуватися курсу свого попередника, а пріоритетом його відомства має стати «загальне підвищення рівня життя людей — зростання зарплатні та соціальних виплат малозахищеним верствам населення». «Пріоритети сформовано, і говорити про те, що вони змінилися, немає підстав, — запевнив міністр. — На перше місце ми маємо поставити питання загального підвищення рівня життя, зокрема зростання заробітної плати працюючого населення, бо так чи інакше саме населення, що працює, створює матеріальні блага. Але і велика кількість людей, що потребують соціального захисту, теж повинна бути в полі зору держави. Йдеться про 13 мільйонів пенсіонерів, про малозабезпечені сім'ї, про сім'ї з дітьми — це теж напрям роботи, який потребує нашої постійної уваги, тому досягнутий у цьому напрямі прогрес має бути підтриманий». Серед нагальних завдань Іван Сахань також визначає підвищення рівня зайнятості населення, розвиток соціального страхування, розв'язання проблем інвалідів та роботу з громадськими організаціями інвалідів.

Гасло «Молодь — на шахти!» нині покрилось товстим-претовстим шаром архівного пилу. Це колись молоді люди з'їжджалися сюди з усіх усюд будувати й відбудовувати вугільний Донбас. А нині на околицях Донецька — «на посьолках» — серед тутешніх юнаків навіть побутує такий витвір усної народної творчості: «Ти слона у шахті бачив? Ні? Ну й мене там ніколи не побачиш!..»
Утім керівники міста та області не втрачають надії якось повернути престиж шахтарської праці серед молоді. Однак як? Новими квартирами для гірників у центрі Донецька? Чи, може, «довгим карбованцем», що колись був своєрідною візиткою «гвардії праці»? І тим, і іншим — вирішили в Донецькій облдержадміністрації.

Дітей, котрі залишилися без батьківського тепла і ласки, співчутливі українці щиро жаліють і навіть допомагають чим можуть. І за християнськими приписами, і по совісті. Але що робити з багатотисячною масою знедолених маленьких українців як iз глобальною проблемою у нашому бідному суспільстві? Здається, знайти відповідь на цей виклик часу не простіше, ніж винайти еліксир безсмертя. Від радянської соціальної системи залишилися дитячі будинки та школи-інтернати з колективізованими вихованцями, котрим у теперішньому дорослому житті самотужки важко дати собі раду. Від західного світу до нас прийшла мода на дитбудинки сімейного типу та масове усиновлення дітлахів, позбавлених батьківської опіки. Проте перенесені на специфічний вітчизняний грунт ці багатообіцяючі паростки ще не дали очікуваних результатів.
Поки кращі педагогічні, соціальні, психологічні уми держави міркують над розв'язанням цієї проблеми, виростає нове «незалежне» покоління. Залишене без відповідної уваги, воно може приголомшити суспільство вкрай небажаними кримінальними сюрпризами. З ними мало не щодня стикається старший помічник прокурора Івано-Франківська Олена Костирєва, яка вже 20 років спеціалізується у сфері нагляду за дотриманням законів про неповнолітніх і підтримує в суді обвинувачення, висунуті проти цієї вікової категорії громадян. Її спостереження та висновки як юриста, матері і просто небайдужої людини, зроблені впродовж двох десятиліть на «останньому рубежі», очевидно, варті уваги.

Для трьох маленьких дівчаток тут усе чуже, не лише дитяча клініка в Констанц. Мову, якою з ними спілкуються лікарі, вони також не розуміють, адже Люда, Таня та Ліна приїхали з України. Всі вони мають вроджені вади серця. Саме таку історію нещодавно опублікувала одна з газет Німеччини.

На сьогодні в Україні, за даними Мінпраці, кількість безробітних сягає трьох мільйонів. Втративши з тої чи іншої причини роботу або отримавши диплом, і її, роботи, не знайшовши, українці шикуються в черги до місцевих центрів зайнятості. Інші ж —офіційно реєструють свій статус безробітного, отримуючи мінімальну допомогу 108 гривень на місяць. Але віднедавна існує ще один спосіб для тих, хто ще не знайшов свого «робочого місця під сонцем» стати корисним суспільству — взяти участь в оплачуваних громадських роботах. Це, здебільшого, підсобні й допоміжні роботи на переробних підприємствах, будівництві, упорядкування та благоустрій парків, скверів, заготівлі макулатури, ліквідація наслідків стихійного лиха абощо.

Міжнародний центр дитячо-юнацького туризму ще з радянських часів дислокується в невеликому приміщенні одного з київських житлових будинків. Ентузіасти-мандрівники, загартовані у «військово-польових» умовах походів, не лише продовжують навчати школярів туристичних премудростей. Вони ще й організовують пільгове оздоровлення гуртківців у трьох профільних туристсько-оздоровчих таборах України. Тільки цього літа тут зміцнили своє здоров'я та активно відпочили майже півтори тисячі київських школярів.

Терміново приїхати до Першотравенська люди мене не просто просили, а благали. Мовляв, тут таке робиться — переслідують активістів Помаранчевої революції.
Звісно, не відгукнутися на цей голос розпачу я не міг. До речі, в цьому шахтарському місті мені довелося бувати доволі часто. І не в останню чергу через те, що люди буквально стогнуть від дій місцевої влади, яку упродовж багатьох років очолює Віктор Іванович Рудих, який є ватажком місцевої організації Народно-демократичної партії...

Ушколярів навчальний рік у розпалі... Однак не всі дітлахи зранку йдуть до школи, малюють палички, читають і рахують. Чимало дітей взагалі не знає про те, що існує така традиція: щодня йти до школи... Традиційно цієї осінньої пори правоохоронці проводять профілактичні рейди під умовною назвою «Урок», виявляють на вулицях маленьких бродяжок і намагаються їх повернути до нормального життя. Під час рейду, проведеного нещодавно відділом кримінальної міліції у справах неповнолітніх Головного управління МВС України в Києві, був присутній і кореспондент «УМ».

Лікарі певні: тварини можуть лікувати людину — і тіло, як-то кажуть, і дух. Вочевидь недаремно в Харківському зоопарку з середини 90-х років існує «контактний зоопарк», суть якого полягає в наданні можливості дітям, які виросли в умовах міста, безпосередньо контактувати з тваринами.