Перший шок від призначення комуністки Ольги Гінзбург керівником Державного комітету архівів України, думається, вже минув. Час спитати, а чи були підстави для такого шоку? Ярослав Кендзьор, народний депутат і знаний рухівець, не лише висловлює переконання у наявності подібних підстав, а ще й змальовує достатньо чорну картину животіння архівів під проводом пані Ольги.

7 вересня Кабмін звільнив доктора історичних наук Геннадія Боряка з посади голови Держкомархіву і призначив його першим заступником нового керівника архівної галузі — комуністки Ольги Гінзбург. Ольга Петрівна здобула освіту в Конотопському індустріально-педагогічному технікумі та в сумській філії Харківського політехнічного інституту — заочно. Пройшла трудовий шлях від робітниці до секретаря парткому й заступника директора Конотопського арматурного заводу. Двічі була депутатом Верховної Ради, фракція комуністів (брала участь у засіданнях Комітету з питань промислової політики). Завідувач відділу Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України Ігор Гирич висловив думку архівістів з цього приводу: зміни в керівництві галуззю — це повернення у старі часи, коли архівами керували нефахівці. Президент України назвав нове призначення «абсурдним» і таким, що «не робить компліменту владі».

Уряд у своєму проекті Держбюджету на 2007 рік пропонує фінансувати соціальний захист «дітей війни». Як зазначає урядовий портал, наступного року розпочнеться поетапне практичне запровадження Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який був прийнятий Верховною Радою у листопаді 2004 року. Для цього у проекті Державного бюджету на 2007 рік Кабінет Міністрів України пропонує «забити» 430,3 мільйона гривень.

На екрані кіровоградського місцевого телебачення час від часу з'являється імпозантний чоловік у темних окулярах: грає на фортепіано, співає, спілкується з гостями передачі, готує їжу. І важко відразу зрозуміти, в чому його відмінність від інших. Хіба що беруть за душу історії з сучасного життя людей з особливими потребами, інвалідів — із них дуже мало веселих чи зі щасливим кінцем... Настільки знати усі проблеми цих людей, відчувати їхній біль може хіба що людина з тим же досвідом. 56-рiчний Григорій Рева і справді один із них, він втратив зір давно, але життя не зламало цього чоловіка. Він продовжує боротися і допомагати іншим.

Знову готуймо калькулятори — з 1 жовтня на нас чекає третє і останнє за 2006 рік підвищення прожиткового мінімуму, передбачене ще минулим урядом. Цьогоріч державний бюджет «відмірював» нам зростання «стратегічної» суми в січні, квітні й жовтні — від 453 гривень до 472. Останнє, нинішнє, підвищення передбачає «обважніння» гаманців на 7 гривень. Так що збагатитися навряд чи вийде. Цьогоріч ще заплановане одне підвищення — цього разу мінімальної зарплати. З 1 грудня мінімальний заробіток українців «округлиться» до 400 гривень.

За законом, коли підвищується рівень прожиткового мінімуму, це автоматично збільшує й інші виплати, прив'язані до нього. Як пояснили «УМ» в прес-службі Мінпраці, це стосується, окрім мінімальної пенсії, ще й: пенсій за особливі заслуги перед Україною, державної допомоги особам, яким виповнилося 100 і більше років, щомісячної доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, вивільненим у зв'язку із закриттям Чорнобильської АЕС, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, інвалідам, допомоги на догляд (у тому числі й самотнім мамам за дитиною) і таке інше.
Отож рахуйте свої доходи.

Про торгівлю людьми i трудову експлуатацію дешевої робочої сили з України та інших східноєвропейських країн у Чехії переговорено вже стільки, що влада цієї країни потрохи почала реагувати на критику. Урядовці замислились: як вибити грунт з-під ніг аферистів і дати можливість українському заробітчанинові контактувати безпосередньо з працедавцем? Або, якщо вже без посередника не обійтися, то як його змусити надати працьовитому іноземцеві з України безпеку, зарплату, необхідні побутові, соціальні, медичні умови і, врешті-решт, легальне перебування та працевлаштування?
Ще 6—7 років тому українських заробітчан у Чехії сприймали винятково негативно. «Всі вони однакові, брудні, агресивні, вічно щось порушують, роботу у нас забирають...», — думали у країні, яка повним ходом йшла до Європи і хотіла позбутися усього, що було пов'язано із спогадом про колишній соцтабір. У 2000 році Чехія, фактично «без оголошення війни», запровадила новий закон про перебування іноземців та візовий режим. Багато українців через це враз стали нелегалами, а чеське МВС смакувало погрози масовими депортаціями та іншими каральними акціями.
Директиви ЄС змусили урядовців зрозуміти хибність такої політики. Та й самі чехи часто перебувають у становищі нелегальних іноземних трудівників у західних країнах. Свій ринок праці новим членам ЄС відкрили лише далекі Великобританія, Ірландія та Швеція. Звісно, до багатшої Німеччини чехам вже давно не потрібні візи, але робота там без спеціального дозволу жорстко переслідується. Чимало жителів Південної та Західної Чехії, наприклад, за 1000 євро, майже вдесятеро дешевше, без усіляких дозволів доглядають за дітьми чи людьми похилого віку в Австрії чи Німеччині. «Ми повинні розуміти проблеми трудових мігрантів», — закликають представники чеських громадських організацій. Головну проблему вони вбачають у посередниках, так званих «клієнтах»: ті, «допомагаючи» заробітчанам виїхати з України до Чехії, часто потім змушують їх важко працювати за половину зарплатні.

Із переконань послідовників Грабового виходить, що православна церква - це просто-таки сонмище фарисеїв, які не ймуть віри «новому спасителю», адже жодна з конфесій його не благословляла. Хоча ще не так давно він, очевидно, без усіляких на те підстав, стверджував, що таке благословення він має.

Учні «чудотворця» Григорія Грабового, який обіцяв воскресити загиблих бесланських дітей, проводять численні акції на захист свого «спасителя». Послідовники російського екстрасенса, якого вже півроку тримають у московському СІЗО, з'явилися і в Україні. Днями в 11 українських містах заговорили про Грабового послiдовники його «вчення» i вимагали звільнення «учителя» з-під варти. Чи насправді зцілилися жителі Києва, Львова, Чернігова, Запоріжжя чи їх просто ошукали?