При плановій кількості цьогорічного набору до професійно–технічних училищ Полтавщини у сім тисяч учнів реальне бажання вступити туди виявили тільки 2,2 тисячі дев’ятикласників і 1,6 тисячі одинадцятикласників. Тож, за словами заступника начальника управління освіти і науки облдержадміністрації Володимира Дуброви, згаданий план виконано поки що тільки на 53, 5 відсотка. Коли ж врахувати, що й до робітничих професій симпатії випускників розподіляються, м’яко кажучи, нерівномірно, то деякі ПТУ взагалі опинилися на межі закриття.

«Промінь», єдина в Україні газета для сліпих та слабкозорих, може припинити існування. 95 тисяч гривень — стільки становить борг за оренду приміщення редакції на Печерську в Києві. Десять тисяч гривень щомісяця сплачує видання Українського товариства сліпих (УТОС) комунальному підприємству «Липки житлосервіс» за оренду... власного приміщення.

Програма свята багато в чому нагадувала подібні міські заходи — концерт місцевих «артистів» і виступи «гастролерів» з Василькова та Києва, торгівля з автолавок, вечірній феєрверк. Але якщо, скажімо, у столиці багато хто з киян День міста вже давно сприймає як стихійне лихо, намагаючись якомога далі втекти від святкового гамору, то в Мархалівці останньої суботи липня всі чекали з нетерпінням. На свято з’їхалося багато колишніх мархалівців, дехто прихопив із собою й друзів. І, гадаю, навіть найвибагливіший гість не розчарувався. Бо хоч концертним номерам іноді, може, й не вистачало досконалості, проте в них було головне — непідробна щирість і безпосередність. А вся атмосфера навколо нагадувала велике родинне свято, де кожен кожному радий.

Виявляється, існують люди, яких не тішить, а дратує дитячий сміх, перші кроки малюків та щира беззуба посмішка. Добровільна бездітність — їхнє життєве кредо. Ці люди ліпше заведуть кота чи вибагливу пальму, ніж зважаться народити й виховати дитину. Ці люди бояться втратити фігуру, гроші, здоров’я, спокій, вільний час для розваг. Вони бояться відповідальності, дитячих хвороб, невдячності нащадків — всього на світі, пов’язаного з дітьми. А ще — дуже люблять себе. Вони воліють відпочивати подалі від чужих малюків, об’єднуватись у спілки «дитячих ненависників» і навіть створювати партії. Такі люди називають себе прихильниками ідеології «чайлд­фрі». І вони вже є в Україні.

Трохи більше місяця тому Вишгородський район Київської області відсвяткував 35–річчя з дня свого заснування. Вже після того влада регіону підписала домовленість про співпрацю зі Всеволозьким районом Ленінградської області. Вишгородський район був єдиним із 25 адміністративних одиниць Київщини, представників якого запросили на зустріч такого рівня. А днями сюди завітали інвестори з Об’єднаних Арабських Еміратів, щоб домовитися про співпрацю в рамках підготовки до чемпіонату Європи з футболу Євро–2012.

Народження трійні — подія неординарна. У середньому трійнята в Луцькому пологовому будинку народжувалися один раз на п’ять років. Зате нинішній рік виявився надзвичайно врожайним: за неповні півроку трійня народилася у двох породіль. Ще одна мама до Луцька доїхати не встигла і народжувала двійко хлопчиків і дівчинку у Володимирі–Волинському.

«У тата є комп’ютер і в мами є. А тепер і в мене — особистий!» — раділа дев’ятирічна Анастасія Єфремова з Краматорська, розглядаючи свою нагороду — новенький ноутбук. Настя перемогла в дитячому конкурсі «On–ляндія — моя безпечна веб–країна», 11 фіналістів якого отримували призи і привітання в столичному «Бейбі–барі». У конкурсі взяли участь діти від семи до 14 років з усіх регіонів України. Учасники мали написати твір–сценарій про On–ляндію — український інтернет–сайт для дітей, запущений у світову «павутину» два місяці тому.

Ми вже писали про першу україномовну іграшку, що розвиває, «Чарівний Горщечок» від компанії Fisher–Price. Тепер цей же виробник пропонує дітлахам нову розумну забавку «Розумне Цуценя» — для дітей віком від шести місяців до трьох років. Торік «Розумне цуценя» стало лідером продажів на світовому ринку.

Те, з якою увагою минулого вівторка зустрічали в аеропорту «Бориспіль» моряків із судна «Леманн Тімбер», показало, наскільки актуальною стала для України нова «екзотична» проблема — піратство. З початку цього року українці вслід за дикторами теле– та радіоновин, за газетними рядками повторювали іншомовні назви кораблів, захоплених піратами: «Поннант», «Леманн Тімбер», «Лурдес Тайд», «Сент Патрік». На кожному з них — наші моряки, змушені заробляти гроші в далеких світах, у важких умовах, без жодних гарантій з боку працедавців, наражаючись на постійну небезпеку. Перед компаніями–судновласниками, перед піратами, перед сильними світу цього, які мають гроші, наші моряки абсолютно безсилі, і кожного разу просто стають заручниками обставин.

Найбільше під час цьогорічних військових навчань «брезентове гніздо» антиНАТОвські сили, серед яких кримські козаки, «вітренківці», «русблоківці», комуністи та до них подібні, звели неподалік озера Донузлав. Там налічувалося близько півтисячі «багнетів». Особливо немолодим поборникам партійної ідеї та дисципліни не позаздриш: вистояти з прапорами і транспарантами у відкритому степу під палаючим сонцем (температура в ці дні сягає 35—37 вище нуля) — це яке ж треба мати здоров’я! Утім подейкують, цей «подвиг» сповна компенсується солідними «польовими» — чи то у гривнях, чи то в російських рублях, що не є великим секретом принаймні для українських військовослужбовців.