Сьогодні в Україні 100 тисяч дітей живуть в інтернатах і дитячих будинках. Сто тисяч обділених ласкою та ніжністю душ, незважаючи ні на що, з дня на день, щохвилини продовжують вірити і сподіватись на диво. І мріють про те, що в одну прекрасну мить зможуть міцно пригорнутися до найріднішої істоти на землі — мами. Мабуть, щось не так у нашому суспільстві, якщо невмолима статистика просто волає 100–тисячними цифрами. Кажуть, на Заході такої проблеми не існує взагалі. Чому ж тоді в нас це явище процвітає навіть сьогодні, коли проголошено стільки державних програм, коли мамам обіцяно фінансову підтримку після народження дитини?
Здавалося б, немає у світі такої сили, яка б змогла відірвати дитину від матері. Тільки маленьке дитяче серце здатне на таку велич і такий безмір любові. Ще немає оцінок, не робляться порівняння, не вишукується користь, біль і образи не затримуються в душі. А є просто мама і віра в те, що навіть це одне слово спроможне захистити маленьку людину від усього зла на землі.
Але трапляється ж у природі страшний генетичний збій, коли в тої, яка дала світу нове життя, раптом всередині з’являється пустка — ні тривоги, ні обов’язку, ані почуттів — лише холодна байдужість...

Минулої п’ятниці 28 із 42 присутніх на позачерговій сесії міськради депутатів проголосували за погодження місця розташування пам’ятника гетьману України Івану Мазепі на Соборному майдані Полтави. У такий спосіб вони нарешті відгукнулися на звернення облдержадміністрації, політичних партій і громадських організацій патріотичного спрямування та деяких народних депутатів України щодо встановлення майбутнього пам’ятника переможців конкурсу на краще ескізне вирішення його проекту скульптора Миколи Білика й архітектора Віктора Шевченка у самісінькій історичній «пуповині» обласного центру.

«Для мене Іван Мазепа — це особистість номер один. І не тільки в Україні, а й у всьому світі. Я не так давно знайомий з його поезією, але можу як фахівець сказати, якщо людина яскраво, глибоко пише вірші, пісні, то це не може бути негарна людина або бездарний політичний діяч», — каже лідер гурту «Воплі Відоплясова» Олег Скрипка на презентації проекту «Мазепа. Made in Ukraine».

За радянських часів існувала ціла мережа магазинів, де люди так званих пільгових категорій, малозабезпечені громадяни мали змогу «у злагоді» з власним гаманцем придбати все необхідне для сімейного продуктового кошика. Невдовзі після розпаду Союзу від дешевих продуктових крамниць відмовилися, посилаючись на збитковість таких закладів. Проте сьогодні вони знову повертаються. Принаймні у Києві, утримуючись за рахунок комунального бюджету і благодійної допомоги за програмою «Турбота», соціальні магазини з’являються масово — їх уже понад півтори сотні. Цікаво, чи відчули полегшення від їхнього функціонування малозабезпечені верстви населення? Адже в іншому випадку важко пояснити, кому потрібен цей ентузіазм.

Недавно Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) намагався з’ясувати — які цінності сучасна людина визнає найголовнішими в житті. І практично всі опитані — люди середнього віку — на перше місце поставили родину і спілкування з дітьми. Однак коли соціологи «копнули» глибше, виявилось, що кожній четвертій дитині сьогодні не вистачає спілкування з батьками. Час диктує свої умови, сучасні мами і татусі переймаються фінансовим добробутом родини і власним кар’єрним ростом, а на виховання та спілкування з дітьми залишається дедалі менше часу. Тому вислів «діти — наше майбутнє» іноді лише успішно виконує роль складової «джентльменського набору» правильних гасел на всі випадки життя...

У людей нерідко доля складається так, що вони мусять починати своє життя спочатку. Хто не злякається і без жалю відпустить старе, отримує нагороду. Родина Світлани та Анатолія Гороховатських із міста Вовчанськ, — саме такі щасливці. Шукаючи власне місце під сонцем, вони знайшли п’ятьох малюків, які допомогли їм освоїти нелегку професію прийомних батьків. Жити заново вони тепер вчаться разом.

Із міфами прощатися важко. Зі звичками — також. А з міфами, що переросли не лише у звичку, а й у спосіб мислення, — важче вдвічі. Переосмислити радянські міфи про те, що можна і чого не можна породіллі, де і як їй народжувати, непросто, а тим паче розпрощатися з ними було складно не лише жінкам, які пройшли весь жах радянських «роддомів». Позбутися стереотипів, вкладених у голови студентів ще в медичних інститутах і закріплених на практиці, ще складніше. На щастя, є і в нас заклади, де з цим вантажем минулого розпрощалися безжалісно і назавжди.

Тисячі українських дідусів і бабусь живуть у скрутних умовах, вони купують одяг та взуття у «секонд–хенді» й найдешевші продукти харчування на ринках. А також збирають пляшки з–під пива, вигулюють чужих собак, здають макулатуру та поліетиленові пляшки. Це лише малий перелік того, чим займаються вітчизняні пенсіонери, «доганяючи» стандарти добробуту, які мала б забезпечити їм держава з огляду на довгі роки праці. Майже 30% українців перебувають за межею бідності, а 44% бідних становлять домогосподарства, де проживають пенсіонери.

Цьогорічне літо майорить яскравими та резонансними подіями. З–поміж них відокремимо Всеукраїнський конкурс для дівчат–лідерок «Перший крок до успіху–2008», який уже третій рік поспіль проводить Український жіночий фонд за підтримки Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, Українського освітнього центру реформ, благодійних фондів «Товариство «Приятелі дітей» та «Здоров’я жінки і планування сім’ї». 30 переможниць було запрошено до столиці для почесного вручення нагород та спілкування з відомими жінками–лідерками, які вже досягли успіхів у професійній кар’єрі та громадській діяльності. Дівчат вітали Ольга Герасим’юк, Лари­са Мудрак, Наталія Сумська, Олена Шоптенко, Тетяна Піскарьова та інші.

Будівельний бум, який охопив Україну впродовж останніх кількох років, виявляється, має суттєві проблеми. Фахівці ринку праці констатують: сьогодні в Україні відчутний гострий брак кваліфікованих кадрів робочих і будівельних спеціальностей. Знайти висококваліфікованого токаря, газозварювальника чи муляра нині стає надзавданням, першокласний будівельник — одна з найбільш затребуваних і високотехнологічних професій. Тому нерідко перед тим, як розгорнути будівельний майданчик, виконроби з майстрами буквально падають з ніг у пошуках дефіцитних спеціалістів.