Розшукуючи людину, не треба втрачати надію навіть, якщо тобі 87 років. Навіть якщо всі сподівання здаються марними, а пошуки — безуспішними. Дивовижна історія, про яку ми розповімо нижче, черговий доказ цьому.
...Вони розлучилися зовсім молодими, а зустрілися, коли всім перевалило за вісімдесят. Вони вік прожили далеко одне від одного і втратили надію бодай колись побачитись. Двоє братів не дочекалися цієї надзвичайної хвилини. А ті, хто дожив, 87–річна Меланія, 85–річна Євгенія та 82–річний Аркадій — не можуть наговоритися, адже не бачилися цілу вічність — 67 років...
Ця унікальна зустріч відбулася минулої п’ятниці в аеропорту «Бориспіль». Євгенія Яківна Кавчак (в дівоцтві Бабенко) на Батьківщині не була з 1942 року, коли зовсім юною потрапила на примусові роботи до Німеччини.

Немає добрішої, ніжнішої істоти на землі, як мати. Немає жорстокішої, егоїстичнішої істоти, як мати. У цьому протиріччі й увесь парадокс. Хоча наділив Бог людину здатністю мислити, та, може, саме цей дар і затуманює деяким мамам розум, штовхаючи на страшні речі — дітовбивство? Може, їхній розум біжить у критичних ситуаціях попереду почуттів, емоцій і навіть вроджених інстинктів?

Недавно на Сумщині святкували дату, яка не позначена в жодному календарі. Двадцять років тому було утворено перший в області дитячий будинок сімейного типу. У 90–х кількість таких дитбудинків зросла до п’ятнадцяти. Минуло досить багато часу, аби нова форма виховання утвердила себе. Щоправда, нині таких дитбудинків–родин у регіоні менше — чотирнадцять. І така ситуація, запевняють жінки–виховательки, які свого часу об’єдналися у громадську організацію «Калинове гроно», по усій Україні. Чому? Можливо, ця форма не виправдала себе?

Перше червня відзначатимемо Міжнародний день захисту дітей. Від чого ж сьогодні дорослі мають охороняти малечу? Яким чином і кого найперше? Відомо, що близько дев’яти мільйонів мешканців України — кожен п’ятий наш громадянин, — перебували під слідством, відбули покарання за злочин чи нині позбавлені волі.

У Міністерства освіти і науки бракує коштів на виплату стипендій. Про це йдеться в офіційному листі МОН до Міністерства фінансів. 651,338 мільйона гривень — саме стільки не вистачає головному освітньому відомству країни, аби виплатити стипендії у повному обсязі, а також надати соціальний захист найбільш незахищеним студентам. Причому, як зазначається в листі, вищим навчальним закладам для виплат стипендій бракує 390, 803 млн. гривень, а соціально незахищені категорії студентів (діти–сироти, інваліди, чорнобильці) можуть недоотримати 260, 535 млн.

Коли 24–річний Олексій Ганшин подорожує Черкащиною на «лежачому» велосипеді, який він зробив сам, то люди здивовано озираються йому вслід. Мало хто бачив такий засіб пересування. Особлива реакція і в автомобілістів: вони гучно сигналять. Сам же конструктор зазначає, що захоплення майструванням двоколісного транспорту для нього — гарний настрій, здоровий спосіб життя і можливість розмірено споглядати довкілля.

Пік зростання безробіття Луганщина пройшла ще в лютому. Принаймні так запевняє директор Луганського обласного центру зайнятості Андрій Черкасов. Нині на державному обліку перебуває майже 34 тисячі безробітних луганчан, а це, мовляв, практично на дві тисячі менше, ніж було на початку січня. На думку Андрія Володимировича, однією з причин цього феномену став початок весняно–польових робіт на селі. А крім того, ситуацію врятувало те, що на промислових підприємствах не стали масово скорочувати персонал, чого фахівці служб зайнятості боялися найбільше. Утім є серйозні підстави стверджувати, що керівники промисловості реально влаштували так зване приховане безробіття, скоротивши робочий тиждень до трьох, а подекуди й до одного робочого дня, а також повідправляли людей у неоплачувані відпустки.

Розмови про те, що в центрах зайнятості Прикарпаття всім без винятку клієнтам, зокрема й представникам інтелігенції, дають мітли в руки і, погрожуючи позбавленням виплат із безробіття, змушують «ганяти» міську пилюку, виявилася банальними чутками. «Це — ніщо інше як вигадка, — переконує «УМ» директор обласного центру зайнятості Григорій Горбаль. — Примусово підмітати вулиці ніхто не змушує. Можливо, хтось має на увазі громадські роботи, але й на них нікого силоміць не тягнуть».

Вітчизняні фахівці тішать українців: дно економічної кризи ми вже минули — отож найгірше позаду. Але розкажіть про це тисячам українців, які упродовж багатьох місяців марно шукають роботу. Держава ж під час кризи до безробітних ставиться уже не так поблажливо, як раніше, і готова допомогти лише тим, хто згоден працювати на будь–якій роботі. Самим же шукачам «місця під сонцем», аби прогодувати сім’ю, доводиться часто–густо погоджуватися і на не найкращі умови праці, й на низьку заробітну платню.

«Як у вас із грошима? Добре? Погано? То ми вам допоможемо з бізнесом, і ви швидко розбагатієте, якщо будете вірити в Ісуса. От я, наприклад, маю власний бізнес і прибуток понад п’ять тисяч доларів у місяць», — так зазвичай хваляться пастори неокультової організації «Посольство Боже», коли вербують новеньких. «А чом би й ні, все ж криза», — міркує чимало українців. Умови для бізнесу стали жорсткішими, купюри вже страшно віддати у банк чи вкласти у власну справу. На цьому тлі, як вважають аналітики, бізнес неокультових релігійних організацій — чи не єдиний, що не постраждає. Паралельно з долученням людей до духовного такі угруповання організовують бізнес–тренінги за принципом мережевого маркетингу: їхні лідери приваблюють до себе нових небідних членів, роздаючи щедрі обіцянки, що гроші неодмінно примножаться.
«Кількість адептів різноманітних деструктивних неокультів і окультних груп зазвичай збільшується у період фінансової кризи, — розповідає «УМ» старший науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології Олена Ліщинська. — Так було й по завершенні радянської окупації на початку 1990–х, і в період дефолту 1998–го року». На думку експерта, у стані паніки раціональний розум людини гальмується і приймає імпульсивні, необдумані рішення. «Безперечно, лідери неокультів грають на прагненнях людини до швидкого збагачення», — каже пані Ліщинська. Особливо це практикується у харизматичних церквах — «Посольство Боже», Церква «Перемога», «Нове покоління», «Слово життя»… Таких організацій в України нараховуються вже сотні. У них проводять спеціальні бізнес–служіння для неофітів. Навіть на телефонній лінії довіри «Любов проти гомосексуалізму» жінка солодким голосом повідомляє, що у їхній Церкві «Перемога» можна не лише боротися з содомітами, а й заробити грошенят.