Ця історія сягає своїм корінням ще 2005 року, часів, коли в Україні різко зросли ціни на металобрухт. Отож мисливці за доволі легкою наживою стали копати глибше. У Калуші на Івано–Франківщині, відомому колись потужним хімічним виробництвом, це відбулося у прямому сенсі. Спритники спромоглися відкопати три теплообмінники загальною вагою 183 тонни на спеціальному полігоні міста, де зберігалися особливо небезпечні відходи. Теплообмінники опинилися тут з огляду на те, що в їхніх металевих конструкціях зашлакувалося до 50 відсотків гексахлорбензолу — стійкої органіки, яка входить до переліку 22 небезпечних речовин, визнаних у світі глобальною екологічною проблемою, їх iще називають «невидимими вбивцями».

З давніх–давен говориться, що та чи інша дія людини має наслідки для кількох поколінь її нащадків. Упродовж багатьох­ років працюючи з різними людьми, відома психотерапевт Людмила Гридковець дійшла висновку, що великий душевний злам 1930–х позначився на психіці дітей і онуків українців, якi постраждали від колективізації, штучного голоду і масових арештів та розстрілів. Тоді чоловіки зневірилися, що можуть захистити свої сім’ї, а в їхніх нащадків посилилася схильність до залежностей. Причому статистика свідчить, що найбільше різного роду залежностей фіксується на Східній Україні, де довший час панувала тоталітарна влада.

Тему для цього матеріалу мені «підкинула» знайома молода мама, розповівши якось свою історію звільнення з колишньої роботи. Шеф попросив вагітну жінку написати заяву за власним бажанням. Мовляв, і конторі від цього буде добре, і жінка абсолютно нічого не втратить. Керівник обіцяв «золоті гори»: з часом узяти на вищу посаду, дати кращу зарплату. Жінка й погодилася. А тепер про це дуже шкодує, бо фактично не отримує тих грошей, на які могла розраховувати. «УМ» запитала в експертів і з’ясувала: справді, від наявності чи відсутності офіційного працевлаштування залежать розміри соціальної допомоги, яку держава виплачує за лікарняним листом. І різниця між виплатами непрацюючій жінці та працівниці, яка мала гарну зарплату, іноді сягає 10 і більше тисяч гривень! Тому фахівці соціальних служб наполягають: що б там не обіцяв начальник, як би він не намагався випхати працівницю з підприємства, вагітна жінка не повинна звільнятися, щоб не втратити чесно зароблених грошей.

Багатії світу з 1970–х років сховали у податкових оазах від 21 до 32 трильйонів доларів, наголошується в оприлюдненому 22 липня дослідженні міжнародної неурядової організації Tax Justice Network («Мережа податкової справедливості»). Це сумарний річний ВВП США та Японії. Таким чином, держави не дорахувалися до 280 мільярдів доларів, які мали б надійти від сплати податків. Не інакше як «чорною дірою у світовій економіці» назвав проблему виведення капіталів автор дослідження Джеймс Генрі, колишній головний економіст консалтингової фірми «Маккінслі». Цих грошей вистачило б для прориву в розвитку найбідніших країн Африки або для вирішення боргової кризи у зоні євро.

Євро–2012 пройшло. І Україна, як то і належить напередодні чергових виборів, звично поринула в безодню політичних протистоянь. Зведення з цих фронтів класичні, немов написані за одним сценарієм. Наприклад, стали вже журналістським штампом «юнаки спортивної статури». Які то в майках «Свободи» протистоять «Беркуту» в Києві під Українським домом («проти влади»), то у формі працівників ЖЕКу розганяють у Харкові прихильників Юлії Тимошенко («за владу»).

Пригадуються останні паради до Дня Перемоги. Добре, що не було пісень зразка 1938 року: «Когда нас в бой пошлет товарищ Сталин... пойдут машини в яростный поход». Зараз дзенькати зброєю нерозумно. Поряд Китай, iз потужнiшою економікою, армією, в 10 разів більшим населенням і вже потужним прошарком китайців у Москві та інших містах, які не лінуються вивчати російську мову та інформувати кого треба про стан справ у регіонах Росії. Сьогодні цивілізація не витримає Третьої світової. Пошкоджені реактори АЕС перетворять країни на пустелі, а залишки людей повільно вмиратимуть від радіації і голоду. Зараз потрібно ресурси спрямовувати не на модернізацію знарядь смерті, а на лікування природи і збереження життя людей.

Напевне, кожну нормальну людину вражають злочини, скоєні проти дітей. І тим паче не залишають нікого байдужими злодіяння, скоєні проти власної дитини матір’ю. На жаль, нинішні реалії такі, що матусь, які доводять до смерті своїх кровиночок, з року в рік більшає. «Заморила дитя голодом», «діти померли від недоїдання» — повідомленнями такого змісту рясніють українські кримінальні новини. І не лише українські — на пострадянському просторі подібне трапляється дуже часто, особливо в сусідній Росії. І якщо кільканадцять років тому це було в принципі неможливим або вважалося подією винятковою, то тепер ці факти перестають вражати. Ми навіть не задумуємось: як сталося, що в наш час, без війн і голодоморів, малюки гинуть від недоїдання й недогляду матерів? І як наші бабусі й мами, не маючи ані багаторічних декретних відпусток, не отримуючи від держави ні копійки за народжену дитину, ростили дітей, тяжко працювали й від голоду чи недогляду навіть у найтяжчі часи їхні дітки не помирали?

Здавалося б, Росія вже нічим не може здивувати у своїй «братерській любові» до України. Але українофобське джерело північних сусідів, схоже, не всохне ніколи. Черговим доказом цього стала нещодавно оприлюднена інформація: у Російській Федерації за зберігання чи розповсюдження книжок про Голодомор 1932—33 років, архіви НКВС, український визвольний рух та український націоналізм можна отримати тюремний термін. Перелік заборонених творів розміщено на сайті Міністерства юстиції Росії у так званому «Федеральному списку екстремістських матеріалів» — він доступний будь–якому користувачу інтернету. У чому, власне, «УМ» і переконалася.

Аристократія у Галичині була здавна — ще починаючи з короля Данила. А їхня історія почалася з тих далеких часів, коли християни організовували хрестові походи. «Переважно люди, які на них зголошувалися, були синами заможної німецької аристократії, — розповідає «УМ» історію походження шляхти її молодий нащадок Назар Лебяк. — Рiч у тiм, що всю спадщину і титул отримував лише старший син, тож усім іншим доводилось самотужки шукати щастя. Так багато лицарів і опинилося на «святій землі». Серед них були і Драго–Саси, чиї нащадки i зараз живуть у Галичині. Після хрестових походів лицарі залишались жити на «землі невірних», адже, по–перше, дома їх нічого не чекало, а по–друге, награбувавши який–не–який маєток, можна було починати життя і на чужині».

Росія вчора указом президента Путіна офіційно була в жалобі — не лише через трагічні події в Краснодарському краї, де затопило ціле місто Кримськ, а й у зв’язку з катастрофою російського автобуса в Україні, яка призвела до численних людських жертв.