У суботу, 13 жовтня, біля будинку № 127 по вулиці Мандриківській у Дніпропетровську звично зберуться люди, щоб згадати трагедію, яка сталася тут п’ять років тому. Тоді вибух газу забрав 23 людські життя... І хоча відтоді на теренах України зафіксовано ще 29 аварій, спричинених саме недбалим поводженням з «голубим вогником», які, зокрема, у Євпаторії, спричиняли й більше людських жертв, ця дотепер залишається наймасштабнішою. Адже причина тієї трагедії пов’язана не тільки з недбалістю якоїсь однієї людини, а з недбалістю, що пускала своє коріння роками.

У село Северини, що на Хмельниччині, гості з’їжджалися звідусіль — із Закарпаття, Києва, сусідніх сіл. Бо ж має Пелагея Марківна Кучман, чи як її тут всі називають — баба Палажка, шістьох дітей, 12 онуків, 14 правнуків та 6 праправнуків. Коли ж родичі, зібравшись, почали з’ясовувати, хто кому й ким доводиться, сміху було! Правнукові Марку лише рік виповнився, а його дядьку Славі — вже буде сорок!

Дбайливі господарі завжди хочуть знати, де перебуває, що робить, наскільки активно розмножується і чи не лізе в шкоду ввірена їм худоба. Народні обранці, стурбовані занадто повільним просуванням покращення, очевидно, також хочуть навести лад у державі. Тож днями ухвалили закон, згідно з яким усі дані про громадян України мають бути зібрані в одному місці (Єдиному державному демографічному реєстрі), причому цитуємо: «Порядок взаємодії між уповноваженими суб’єктами, вид і обсяг інформації, надання якої необхідне для ведення Реєстру, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням уповноваженого органу». Тобто саме Кабмін визначатиме, які дані «уповноважені суб’єкти» збиратимуть про всіх нас.

«Убивця прийшла, дивіться, убивця! Квартиру вона заробила!» — кричить в обличчя колишній працівниці соціального центру Соснівського району Черкас Наталії Осташовій жителька обласного центру Лідія Варварич. Жінки зіштовхнулися у коридорі Черкаського апеляційного суду Черкас перед самим його засіданням. І Лідії Михайлівні важко контролювати та стримувати свої емоції, адже вона судиться з Наталією Миколаївною за власну двокімнатну квартиру.

Уже зі старту нового навчального року студентів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника ошелешили неприємною звісткою — замість традиційних п’яти щотижневих днів їх змусили гризти граніт науки ще й у суботу. Як компенсацію обіцяли додати десять днів до зимових канікул, продовжуючи таким чином вакації на весь січень. Цю новацію керівництво найбільшого на Прикарпатті ВНЗ мотивувало передусім прагматичним наміром зекономити взимку кошти за оплату комунальних послуг, зокрема теплової енергії.

На 75–річчя Анатолія Петровича Ткаченка у затишному черкаському кафе зібралося до сотні родичів. Були і їхні із дружиною Валентиною Іванівною дві доньки із зятями, онуками та правнуками. Приїхали на ювілей і давні добрі друзі — Ольга Степанівна та Олександр Дмитрович Орлови, їхні чотири сини зі своїми сім’ями, усі вони мешкають в Одесі. Неймовірно, але у Ткаченків та Орлових — одна незвичайна життєва історія на чотирьох, цікава й щаслива.

Кілька років поспіль у нашій країні спостерігається зменшення кількості розлучень. За статистичними даними, минулого року взяли шлюб 189818 пар, а розлучилися — 39089 пар, тоді як у 2010 році розірвали шлюб 88 тисяч 337 пар. Науковці з Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи НАН України пояснюють зменшення кількості розлучень аж утричі тим, що все більше молодих людей спершу вирішують жити спільно, у так званому громадянському шлюбі, а вже потім наважуються вести своїх обраниць до РАЦСу. Відповідно, невдалі спроби сімейного життя залишаються не на офіційних паперах, а в серцях, чи в когось хіба що у випадкових спогадах. Соціологи вважають, що в громадянському шлюбі понад три роки живуть чимало українців — 10—12 відсотків пар.

Передвиборчі перегони. З екрану телевізора, величезних бігбордів мене переконують: стабільність настала — прямуємо до добробуту. І тут же, з того ж екрану і знову ж бігбордів — вже інших: ми всі на межі — так жити далі не можна.

Український уряд днями ухвалив головний кошторис держави на 2013 рік і передав його на розгляд до Верховної Ради. Фінансовий план, за яким ми житимемо наступного року, в багатьох експертів уже зараз викликає чимало питань. А в урядових чиновників — навдивовижу оптимістичне захоплення.

Днями на оспіваній Гоголем Диканщині відбувся вже традиційний, третій міжнародний фестиваль церковного дзвону «Диканські передзвони–2012». Як і раніше, тривав він два дні. Спершу — в Свято–Троїцькому храмі села Великі Будища, оновлення якого завершують уродженці цих місць, знані меценати й водночас ініціатори та головні рушії згаданого фестивального проекту Микола і Тетяна Швеці.