На сторожі того, щоб не стати малим народом, в Україні стоїть місто Лева! Хай ця велична сторожа завжди буде ревною і достойною. Цього потребує Україна.

В країні розпочався парад велюрових суверенітетів. Міста і містечка одне за одним заявляють про часткове скасування карантину. Чхати вони хотіли на заборони уряду. Міністр внутрішніх справ топає ногою, погрожуючи карами і справедливо зазначаючи , що зараз епідеміологічні показники гірші.

Саме за Скоропадського ми стали державою від "Сяну до Дону"- практично всі етнічні землі були об'єднані під синьо-жовтим прапором. Не всі здобутки семи з половиною місяців правління Гетьмана були перевершені і за сьогоднішнього часу

Якось у неділю ввімкнув польський телеканал, а там транслювали службу з костелу і всі присутні молились за польського жовніра (солдата).

Почалася гра в слова, заради якої це все й провокувалося: Голодомор - фуршет, національна пам‘ять - «В‘ятрович забув»

І що ж надумали сказати світу,
Щоб світ забув про Крим і про Донбас,

«Мова і пісня — душа народу» — ці слова потрібно знати нашим учням, їхнім батькам, депутатам, керівним особам. Українська мова виникла у народу з подальшим розвитком нації, а кожна нація має свою мову, свою територію.

Найяскравішою заявою президента Володимира Зеленського минулого, «ювілейного», тижня, на мою думку, стала обіцянка створити в Україні державну авіакомпанію рівня «Туркіш Ейрлайнс».

Що було в нас на цьому тижні?
Чом раптово ми стали забудьками?

Спочатку зелене воно ще хоч трошки загравало з патріотичним наративом. Бодай технологічно, бодай поверхнево — але воно принаймні намагалося враховувати почуття й очікування великого масиву майданних людей. Тепер же воно попливло настільки, що навіть не приховує свого занурення в тотальний антимайдан