Після майже трьохсот п’ятдесяти років російського панування в Москві твердо були впевнені, ніби Україна навіки вже розчинилася в неосяжних просторах імперії. А вона відродилася. І хіба це не є наше справжнє воскресіння як великого європейського народу?

Нас вибрав час —
Не ми його обрали.

У цю благодатну пору,
Як літо прощається з нами,

До чого ми дожилися... Десь ото візьметься на нашу голову якась напасть — як не зе-пошесть, то коронавірус. І скільки нещасть, людських життів уже покладено на терези історії. Хотіли ж бо як краще, а воно респектабельний Голобородько з наполеонівськими амбіціями виявився банкрутом Голохвостим.

Ким же насправді постає для нас Іван Мазепа, який тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років. Це був період політичної стабілізації й економічного піднесення України-Гетьманщини, розквіту церковно-релігійного життя, національної культури та освіти.

Кремль може скористатись політичною дестабілізацією у Білорусі, так як у 2014 році зробив це з Україною, анексувавши Крим та розв’язавши війну на Донбасі. Білорусь потребує захисту від агресивного зовнішнього тиску.

«Хочу сала!» — «Свиня ногу всрала!». Така незначна обставина має тяжкі наслідки: спіймав облизня! Народна мудрість — проста й глибока. Наче з випадковості, з жартівливої притичини наші люди застерігали — дрібна пригода здатна викликати справжнє лихо. Діалог із двох речень відкриває нам цілий світ.

Ще 20 років тому прізвища Маск, Безос чи Цукерберг були відомі невеликому колу людей. А сьогодні четверо найбагатших людей - власники високотехнологічних компаній.

Позич мені усмішку, друже!
(Мої ж, розгубившись, втекли...)

Це не камінь в чужий город.
Нам важливі сусіди наші.