Стоп-кадр у Шевченковому краї
Спомин про земляка, Юрія Іллєнка, який народився 9 травня 1936 року в Черкасах. >>
Шановна редакціє газети «Україна молода»! Я проста пенсіонерка, постійний читач та передплатник вашої газети.
Газета мені дуже подобається, бо вона правдива, патріотична. Я вам пишу, оскільки в мене немає інтернету і ніяких сторінок у «Фейсбуці», ніяких сайтів, а тільки «Україна молода», тому дуже прошу через вашу газету передати на канал «Прямий», який я дивлюся, подяку всім тим телеведучим, які висвітлюють правду, допомагають людям розібратися в подіях, професійно пояснюють нам різні ситуації.
Тільки одному ведучому каналу я б зробила зауваження — це Матвій Ганапольський, оскільки він цікавиться, що пишуть люди. Так ось що я скажу: ви, як ведучий канала, часто при виконанні своїх журналістських обов’язків переходите на російську мову — мову окупанта.
Часто запрошуєте гостей, які живуть в Україні, але розмовляють російською мовою. Вдома зі своїми дітьми розмовляйте, як вам заманеться, хоч китайською, але на роботі говоріть державною українською мовою.
Тому й не дивно, що через таких журналістів та гостей студії Дмитро Разумков — голова Верховної Ради України — говорить, що треба переглянути закон України про українську мову.
Потрібно брати приклад із шановного Ахтема Чийгоза, який намагається розмовляти українською, хоча все його непросте життя та складна доля його народу не дозволяли йому цього робити раніше.
Спомин про земляка, Юрія Іллєнка, який народився 9 травня 1936 року в Черкасах. >>
Продаємо голос владам, делегуємо питання
Компетенція і досвід — вимагають виконання >>
Санкції на Богдана мені не зміг обґрунтувати чи пояснити реальними фактами жоден юрист та депутат. >>
Коли наш воїн, наш звитяжний лицар Микола Андрійчук відходить у вічність, сама українська земля, в образі цього благородного птаха, приходить віддати йому останню шану. Це не просто лелека. Це — дух нашої нації, це голос тисячолітньої історії, що схиляє голову перед подвигом Героя. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>