Наша футзальна збірна, попри скромний статус внутрішнього чемпіонату, на міжнародній арені демонструє хороші результати. На семи попередніх єврофорумах «синьо–жовті» двічі вигравали «срібло», одного разу ставали четвертими. Власне, це найсильніша команда з усіх збірних України, що представляють ігрові види спорту. Цього тижня на чемпіонаті Європи в Хорватії наші хлопці обмежилися чвертьфіналом, як і на попередньому ЧЄ–2010. Це сприймається як невдача, хоча, скажімо, для збірної з «великого» футболу потрапляння в таку стадію змагань було б неабияким звершенням.

Якщо на першому чемпіонаті Європи з міні–футболу, який відбувся 1996 року, грало лише шість збірних, то на цьогорічному єврофорумі в Хорватії змагається вдвічі більше команд. З огляду на особливості формату й регламенту (чотири групи по три збірні, до «плей–оф» виходять по дві), стартовий поєдинок української збірної мав вирішальне значення. Потрапивши в групу до п’ятиразових чемпіонів континенту — іспанців, задля виходу до чвертьфіналу підопічним Геннадія Лисенчука необхідно було переграти третього учасника пульки — збірну Словенії. А вона свій виступ на турнірі почала з поразки піренейцям з рахунком 2:4.

Минулого літа жереб визначив суперницями українок в 1/4 фіналу І Світової групи Кубка федерації команду Італії, яка два роки поспіль — у 2009–му та 2010–му — вигравала цей неофіційний чемпіонат світу серед жіночих збірних. Уже тоді оглядачі відводили нашим дівчатам роль аутсайдерок у цій дуелі. Та й напередодні матчу в Бієллі мало що змінилося. Адже за півроку потенціал української збірної не зріс. Колишня перша ракетка країни — Олена Бондаренко — досі заліковує травму, а її молодша сестра Катерина ніяк не може повернутися на попередній рівень. Водночас італійки під національним прапором зібрали найсильніших. Окрім маститих Франчески Ск’явоне (11–та ракетка світу) та Флавії Пеннетти (22), до табору триразових володарок Кубка федерації викликали сенсацію «Аустреліен оупен»–2012 Сару Еррані, яка на мельбурнських кортах в одиночному розряді дійшла до чвертьфіналу, а в парі зі своєю співвітчизницею Вінчі взагалі стала фіналісткою відкритого чемпіонату Австралії.

На перших шести етапах Кубка світу жоден із вітчизняних «стріляючих лижників» не піднімався на п’єдестал. Продуктивність наших біатлоністів суттєво підвищилася на чемпіонаті Європи, який із 27 січня по 2 лютого проходив у словацькому Осрблі. Там українці здобули вісім нагород (три золоті та п’ять срібних) і посіли перше командне місце. Таке «чудове перевтілення» наших спортсменів має просте пояснення. Для лідерів європейського біатлону чемпіонат континенту — подія другорядна, яку вони дружно ігнорують. Натомість українська сторона розглядає ЧЄ як один із двох (після чемпіонату світу) ключових стартів сезону, за підсумками яких Міністерство освіти, молоді, сім’ї та спорту робить «фінансові висновки».

Якщо попередній Кубок африканських націй, який у 2010 році приймала Ангола, запам’ятався стріляниною бо­йовиків–сепаратистів у провінції Кабінда (тоді під обстріл потрапила збірна Того), то цьогорічний, 28–й за ліком, форум найсильніших команд Чорного континенту проходить у спокійній обстановці.

Перший суперник харківського «Локомотива» в Кубку виклику–2011/2012 — швейцарський «Амрісвіль» — виявився доволі крихким горішком. Дві «сухі» перемоги «залізничників» — тому підтвердження. Проте по ходу «плей–оф» рівень суперників зростатиме.

У будь–якому турнірі, навіть швидкоплинному, кінець першого кола — час для попередніх висновків. У позавчорашньому матчі третього туру другого групового етапу Кубка Європи, який провели підмосковні «Хімки» та БК «Донецьк», визначався проміжний лідер квартету J. Нагадаємо, на етапі «топ–16» лише переможці кожної з чотирьох груп потраплять до «фіналу чотирьох», що пройде саме в Хімках. З огляду на такі розклади, місцеву команду вважають головним претендентом на перемогу як у групі, так і в турнірі.

Рік тому головний тренер національної збірної з шорт–треку Віктор Харламов в інтерв’ю «Україні молодій» сказав, що «великі» ковзани в Україні померли, а головне завдання профільної федерації — підтримувати реноме вітчизняних ковзанів на міжнародній арені через шорт–трек. Наші шорт–трековики, на відміну від своїх колег — «великих» ковзанярів, мають місця для тренувань, без особливих проблем поміщаючись на ковзанках у «коробках». Щоправда, «житлову площу» вони щоразу ділять iз фігуристами та хокеїстами, і такі недоліки підготовки позначаються на результатах. Хоча виконанню міжнародних нормативів для участі в турнірах «на Європі» це не заважає.

Третій рік поспіль на знаменитому ралі–рейді «Дакар» нашу державу представляла команда «Sixt Ukraine» на помаранчевому позашляховику «Міцубісі L 200». Для її лідера, бізнесмена Вадима Нестерчука з однойменної автопрокатної фірми, перша гонка 2009 року завершилася сходженням із дистанції. А от два наступні ралі український «Рижик» подолав від початку до кінця, показавши в підсумку 35–й та 37–й результати відповідно. В усіх випадках Нестерчук і компанія отримували від організаторів гонки медалі, щоправда, не «призерські», а пам’ятні. «У нас уже є три такі нагороди, а це, як казав один мультиплікаційний персонаж, — купа. Тепер, вважаю, настав час здійснити якісний стрибок. Думаю, що наступного року все буде інакше. Плануємо потрапити як мінімум до десятки. Будемо старатися», — пообіцяв Вадим Нестерчук на підсумковій прес–конференції, що відбулася по його поверненні з Південної Америки в невеличкому столичному ресторанчику з відповідною назвою «Париж — Дакар». Новоспечений майстер спорту (а це звання Нестерчукові присвоїла Державна служба молоді та спорту) розповів журналістам, як він планує підкорювати нові висоти «Дакара» та що завадило здолати їх цього разу.

Українські призери I зимових Юнацьких Олімпійських ігор, що завершилися 22 січня в Інсбруку, а також їхні наставники отримуватимуть стипендії від Національного олімпійського комітету. За рішенням виконкому НОК України, ця програма вартістю 100 тис. грн., розрахована на два роки, почне діяти вже післязавтра – 2 лютого.