Дебютна четвірка на коротких ковзанах

Рік тому головний тренер національної збірної з шорт–треку Віктор Харламов в інтерв’ю «Україні молодій» сказав, що «великі» ковзани в Україні померли, а головне завдання профільної федерації — підтримувати реноме вітчизняних ковзанів на міжнародній арені через шорт–трек. Наші шорт–трековики, на відміну від своїх колег — «великих» ковзанярів, мають місця для тренувань, без особливих проблем поміщаючись на ковзанках у «коробках». Щоправда, «житлову площу» вони щоразу ділять iз фігуристами та хокеїстами, і такі недоліки підготовки позначаються на результатах. Хоча виконанню міжнародних нормативів для участі в турнірах «на Європі» це не заважає.

Центрів культивації шорт–треку в Україні небагато. Одна група спортсменів тренується в Києві, на ново­збудованій Льодовій арені, друга — базується в Харкові. Там і відбувся черговий Кубок України, за підсумками якого було сформовано збірну для участі в чемпіонаті Європи–2012.

Форуми найкращих шорт–трековиків Старого світу почали проводити з 1997 року. Якщо в інших видах спорту континентальні першості найчастіше обирають столиці країн, то єврозмагання на «коротких треках», як правило, відбуваються в «регіонах». Цьогорічний ЧЄ віддали чеському містечку Млада–Болеслав, що неподалік Праги. У 1956 році тут збудували льодову арену, й відтоді головними дійовими особами на льоду місцевої ковзанки були хокеїсти «Млади–Болеслав», згодом тут грала й хокейна збірна країни. А серйозні змагання з шорт–треку, на кшталт етапів Кубка світу чи планетарної першості серед юніорів, у Младі–Болеслав уперше провели 2004 року.

Захищати кольори України на чемпіонаті Європи відрядили дев’ятьох ковзанярів — п’ятьох хлопців та четвірку дівчат. По двоє спортсменів від України — Євген Гутенєв та Сергій Лифиренко, а також Софія Власова й Олена Пащенко — змагалися в індивідуальних турнірах, ведучи боротьбу на дистанціях 500, 1500, 1000 метрів.

У суперфіналі (3000 м), куди по­трапляють найбільш рейтингові спортсмени за підсумками змагань на цих дистанціях, українців не було, адже результати наших співвітчизників у трьох обов’язкових дисциплінах зазвичай обмежувалися третьою десяткою.

Як виняток, можна назвати 15–те місце харків’янина Гутенєва на тисячі метрів (на 1500 м він — 21–й; на 500 м — 24–й) та 19–ту позицію киянки Власової на 500–метрівці (1000 м — 22–га; 1500 м — 20–та).

При цьому старожил збірної Сергій Лифиренко на 500 м став лише 29–м, на 1000 м — 23–м, а на 1500 м — 29–м. Друга представниця України в «індивідуалці», Олена Пащенко, кілометрову дистанцію завершила з 24–м часом, 1500 м — з 33–м, а на 500–метрівці була дискваліфікована.

Попри блідий виступ в окремих видах, наші співвітчизники значно потужніше пробігли в естафетах. Якщо по турнірній сітці в «одиночці» українці лише одного разу дісталися чвертьфіналу (15–те місце Гутенєва на 1000 м), то в командних змаганнях обидва наші квартети — чоловічий (Олексій Кошеленко, Гутенєв, Дмитро Полтавець, Валентин Даниловський) та жіночий (Власова, Пащенко, Діана Михальчук, Юлія Семирей) — пробилися до півфіналів, де показали сьомий та восьмий час відповідно.

У «медальному» заїзді змагалися чотири збірні, і найсильнішими в обох випадках стали представники Голландії.

Щодо підсумків єврофоруму, то головний тренер збірної Віктор Харламов так прокоментував їх «Україні молодій»: «Виступили нормально, хоча нам ще далеко до ідеальних результатів. Хай там як, але порадували обидві естафетні команди. А за дівчат приємно вдвічі, адже вперше за десять років нам вдалося виставити на міжнародних змаганнях жіночу четвірку».