Історія Скандинавської гімназії у Києві розпочиналася дуже навіть прозаїчно: будівельники ще завершували свої роботи, а в цей час у вагончику вчителі вели запис майбутніх гімназистів. Усі, хто бачив цю картину суворих педагогічних буднів і не був на Позняках останні десять років, мабуть, зараз і не впізнають ні сам молодий район, ні Скандинавську гімназію. Сьогодні тут навчаються понад тисячу шістсот учнів, а скандинавський профіль забезпечив школі справді унікальний статус — іншого такого навчального закладу немає в усій Європі. Тут пропонують до навчання повний комплект скандинавських мов (шведська, фінська, датська, норвезька), а в тій же Росії, наприклад, є деякі школи, де можна вивчати лише фінську чи шведську. Відповідно, за ці вісім років школа зібрала таку тематичну бібліотеку скандинавської літератури мовами оригіналу та відеотеку, якій можуть позаздрити навіть профільні факультети спеціалізованих вишів.

Хороший загальний бал під час вступної кампанії абітурієнту сьогодні забезпечує не лише сертифікат Зовнішнього незалежного оцінювання. Додаткових 20 балів можна накинути, якщо відвідувати підготовчі курси при університетах і успішно їх закінчити.

«Скринька зі шпаргалками: англійські дієслова у віршах і малюнках» — так називається новий навчальний посібник, презентація якого відбулася у приміщенні благодійного фонду «Смолоскип». Цього разу автори підійшли до питання створення посібника творчо.

Звістку про «бронзу» юного земляка, здобуту в жовтні 2012–го на Міжнародній олімпіаді з астрономії у південнокорейському місті Кванджу, мешканці прикарпатської Долини сприйняли спокійно, як цілком прогнозований успіх.

Сьогодні, 4 січня, розпочинається реєстрація охочих пройти Зовнішнє незалежне оцінювання. Потрапити до списків учасників тестувань можна до 5 березня — саме до цієї дати ще можна відправляти документи до регіональних відділків Українського центру оцінювання якості освіти.

Відбулася чергова щорічна конференція Академії наук вищої школи України — всеукраїнської громадської наукової організації, яка об’єднує понад 300 провідних учених, що працюють у ВНЗ нашої держави. Цього року її було присвячено 20–річчю академії, установчі збори якої відбулися 27 листопада 1992 року. В конференції взяли участь 104 науковці, які представляли головні університетські центри держави (Київ, Харків, Львів, Донецьк, Дніпропетровськ, Одесу, Запоріжжя, Чернівці, Ужгород, Івано–Франківськ, Сімферополь) й увесь спектр наукових досліджень, що розвиваються в державі. У залі вченої ради КНУ ім. Шевченка зібралися учені різних поколінь (від 93–річного математика В’ячеслава Добровольського й до 36–річного політолога Івана Монолатія), у тому числі й восьмеро з 50 тих професорів, хто засновував академію 20 років тому. На жаль, час невблаганний, і більшості академіків–засновників, у тому числі й ініціатора i першого президента академії, відомого вченого–фізика Віталія Стріхи, вже немає з нами...

Нещодавно на Камерній сцені Національного театру імені Івана Франка незвичайне дійство влаштували вихованці та педколектив київської гімназії №56. День наро­дження навчального закладу, історія діяльності якого започаткована ще 1882 року, відзначили урочистою презентацією посібника «Інновації в сучасній школі у контексті педагогічних культур», який підготували разом з інститутами педагогіки НАПН України та інноваційних технологій і змісту освіти МОН, Київським лінгвістичним університетом, управлінням освіти Печерської райдержадміністрації Києва та Державною науково–педагогічною бібліотекою імені Василя Сухомлинського і видали за підтримки держпідприємства «Мистецький арсенал».

Парадокс: про Український вільний університет, що діє в Мюнхені, в самій Україні майже нічого не відомо. Як потенційним студентам, так і ширшим та більш просунутим колам громадськості. А проте УВУ — унікальний у своєму роді вищий навчальний заклад принаймні для Старого світу. «Спроби створити щось подібне були і в інших народів, — каже нинішній ректор УВУ Ярослава Мельник. — Зокрема, був Балтійський університет, але протримався він недовго. В Німеччині є дуже потужна російська громада, росіяни мають тут свою пресу, дитсадки, школи, але російського університету — немає. Повноцінний закордонний виш із національною мовою навчання в Європі є лише в українців».

Ми спілкуємося з пані Ярославою в її кабінеті у новій будівлі УВУ на Барелліштрассе, 9–а. Колись це було передмістя столиці Баварії, а тепер — один із мальовничих районів Мюнхена. Звідси рукою подати — якихось 700 метрів — до королівського палацу й парку Німфенбург. Перший блок зимового семестру почався тут 5 листопада, закінчився — вчора. До кінця січня ВНЗ бере новорічну паузу, тоді заодно й відзначить 92–гу річницю від свого заснування (урочистості призначено на 6 лютого).

Далеко не всі навіть із тих, хто цікавиться життям української діаспори в Німеччині, знають, що скрутні часи УВУ лишилися позаду й університет узяв новий, успішний старт у цьому досить скромному двоповерховому особняку в районі Нойхаузен–Німфенбург. Адже значно відомішою була будівля УВУ за адресою Пінценауерштрассе, 15 (інтернет–сервіс Google Maps і досі позначає цю споруду як «Украініше Фрає Універзітет»). Років три–чотири тому подейкували ледве не про кінець легендарного діаспорянського вишу. Але він знайшов спосіб, як вижити, і залишився одним із провідних центрів наукового й громадського життя українців у Німеччині.

Іноді життя через одноманіття дій і вчинків здається дуже нудним. «Ось у артистів (шоуменів, політиків, журналістів) воно цікаве й насичене, не те що моє», — думаємо ми. Парадокс у тому, що й письменники, й художники, й актори, і зірки естради — всі втомлюються від ВЛАСНОГО звичного будення. І розумієш: ким би ти не був, час від часу потрібно вириватися з тенет убезпеченої реальності — міняти картинку. Звільняти себе від звичної рутини. Вдихати повітря свободи дій і творчості. Пізнавати нове. Так i вони, рядові калуські вчителі, знайшли справу для душі — міжнародну проектну діяльність, яка базується на міжкультурній співпраці молоді, — бо активували не лише власне «я», а й своїх вихованців. Знайшли однодумців на Кіпрі, Мальті, у Франції, Румунії, Словенії, Польщі, Німеччині... Взаємини з учителями й учнями з вищезгаданих країн не обмежилися спілкуванням у віртуальному світі, а завдяки підтримці вітчизняних і закордонних громадських організацій переросли у теплі незабутні зустрічі.

Микола Іванович Шкіль. Один із найбільших авторитетів у корпусі ректорів флагманських вишів України. Майже третину століття під орудою цього поважного вченого, академіка успішно зростав і утверджувався славний Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова.