Відтоді як РФ розпочала свою агресію щодо України у спортивному світі було вирішено звести до мінімуму можливість зустрічей на міжнародній арені українських та російських команд, особливо тих, що мають великий суспільний резонанс.

Перед стартом чергового чемпіонату для його організаторів збільшення кількості учасників національної першості виглядало справою принциповою.

Повторний прихід Мірчи Луческу в український чемпіонат став запорукою пожвавлення в «золотій» гонці.

На відміну від найсильнішої жіночої команди країни з Южного, котра нинішній єврокубковий сезон розпочала з Ліги чемпіонів, лідер українського чоловічого волейболу — «Барком-Кажани» — для своєї нової міжнародної кампанії обрав скромненький Кубок Виклику.

Результати, котрих на старті групового етапу Ліги чемпіонів досяг донецький «Шахтар», виглядали багатообіцяючими.

Досвід України у проведенні великих міжнародних форумів з ігрових видів спорту зовсім мізерний.

Відтоді як Василь Ломаченко втратив усі свої чемпіонські пояси у легкому ваговому дивізіоні, вся увага вітчизняних шанувальників профібоксу переключилася на українського важковаговика Олександра Усика, котрий хоч і не володіє наразі чемпіонськими трофеями, однак переповнений бажанням їх здобути.

В умовах коронавірусної пандемії тестування на збудника цієї напасті стало невід’ємною частиною людського життя.

Через масовий характер позитивних коронавірусних тестів у гравців клубу запорізький «Мотор» був змушений пропустити два тури групового етапу гандбольної Ліги чемпіонів і майже два тижні провести на карантині без ігрової практики.

У другому турі Ліги чемпіонів обидва українські флагмани розжилися заліковими очками. І «Шахтар», і «Динамо» свої матчі проти «Інтера» та «Ференцвароша» відповідно завершили внічию. І хоча в обох випадках підсумок двобоїв однаковий — післясмак у кожному з цих випадків різний.