Кажуть, Анатолій Криволап — відлюдник і самітник. Кажуть, нікому не розкриває своєї формули — особистий рецепт змішування акрилових та емалевих фарб, — що створює тактильну поверхню зі струмками кольору. Кажуть ще багато чого. Але є одна людина, яка знає про Криволапа більше за тих, які «кажуть». Це внук відомого художника — Олексій Криволап, студент другого курсу в Національній академії керівних кадрів культури та мистецтв, за спеціальністю менеджер інформаційного та виставкового бізнесу.

Церемонія нагородження ХVІ Всеукраїнського рейтингу «Книжка року’ 2014» зібрала відомих літературознавців, письменників, літературних критиків, політиків. Серед присутніх — директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Микола Жулинський, голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, президент українського ПЕН-клубу Микола Рябчук, перший заступник міністра культури Ігор Ліховий та інші.

Фестиваль досяг цілком поважного віку — хоча, за європейськими мірками, ще не пенсійного. У ХХІ столітті споруджено сучасний комплекс будівель, справжній фестивальний центр, предмет заздрощів багатьох фестивальних команд. Програма фільмів щороку збагачується і розширюється, з урахуванням світової кон’юнктури та змін у технології.

Вінницький гурт «Тверезість і Культура» («ТІК») взявся за добру справу — вирушив у ювілейний тур по всій країні «Люби ти Україну». Зазвичай музиканти, коли планують кількамісячну гастроль, починають із невеликих міст, або ж своєї малої батьківщини, і тоді вже язик до Києва їх заводить. Але «ТІК» вирішив, що столиця і без розігріву їх любить.

Коли це все закінчиться? Чи станемо ми жити краще під мирним небом? Як зберегти віру в життя після всього побаченого? Ці питання раз по раз виникають не тільки в голові мільйонів українців. Американська красуня, найбільш високооплачувана акторка Голлівуду Анджеліна Джолі, яка може звести з розуму кожного чоловіка на планеті, добрий десяток років розмірковує про людські долі під час війни.

Днями у Мінкульті відбулася нарада, на якій директорів національних музеїв і заповідників просили оновити експозиції, переглянути тексти екскурсій, бо події на сході — це наслідок відсутності культурної політики в країні у глобальному сенсі, і застарілі радянські експозиції в українських музеях — в локальному. «УМ» вирішила провести ревізію по музеях і з’ясувала, що проблеми є, і то чималі. Десятки краєзнавчих та історичних музеїв грішать радянщиною. Але якраз заповідників і національних музеїв це стосується найменше. Та Міністерство культури береться за перезавантаження лише найбільших установ, а музеї по регіонах залишає напризволяще.

За СРСР компартійні кадри на Прикарпатті, яке «завинило» перед радянською владою непримиренним рухом опору в післявоєнні роки, будь-що намагалися «прогнутися» перед Кремлем. І якось знайшли розкішний привід. Хтось із метких дослідників краю підказав, що в містечку Болехів по вулиці Шевченка, 29 упродовж серпня 1944-го перебував начальник політвідділу 18-ї армії, майбутній генсек Леонід Ілліч Брежнєв.

Я думаю: як добре, що доля буває щедрою на такі зустрічі. Як добре, що я тоді працювала у відділі культури, як добре, що зважилася набрати його номер телефону. І що Всеволод Зіновійович не відмовив у зустрічі, і що вийшло цікаве інтерв’ю з моїм найулюбленішим письменником дитинства в газеті «Молодь України».

Віктора Шпортька можна було охарактеризувати трьома словами: професійність, людяність, скромність. А ще — вроджена інтелігентність, яка одразу виділяла його як на сцені, так і в житті. «Він був справжнім артистом. Коли виходив на сцену — завжди підтягнутий, стрункий, з усмішкою.