«Хіба це мистецтво? Та мій малий у садочку кращі шедеври малює», — не раз доводилося чути від дорослих при перегляді абстрактних картин. Майже безсенсово пояснювати, що сучасні художники — у системі. Щоб розуміти їхні творіння, треба знати, чому Боттіччелі намалював Венеру в мушлі, що такого гарного у Джоконді да Вінчі, як винайдення поїздів вплинуло на мистецтво, навіщо Пікассо писав своїх дружин зі спотвореними обличчями і чому деякі картини такі недбалі.

Десятий зимовий фестиваль ленд-арту «Міфогенез», що його традиційно проводять наприкінці лютого, відбувся на території скіфського городища під Немировим на Вінниччині. Ідея належить ВОГО «Лабораторія актуальної творчості» та його керівникові, вінницькому художнику Олександру Никитюку.

«Ким є для нас Михайло Вербицький? Яке місце займає він у розвою нашої музики? Оце питання, на які повинна би відповісти кожна українська дитина, про що повинні б уже співати горобці на українських хатах. Але здається, на жаль, не буде зайвим і в цім місці цю справу ще раз коротко з’ясувати», — так у 1934 році висловлювався один із найавторитетніших західноукраїнських композиторів Станіслав Людкевич, назвавши Вербицького «не тільки музикантом, а також символом нашого національного відродження в Галичині».

Навіть якщо ви не любите мистецтва, не вірите у Бога і не визнаєте ікон, усе одно обов’язково потрібно відвідати виставку «Ікона під час війни», яка днями відкрилася у галереї «Хлібня», що на території Національного заповідника «Софія Київська».

«Наше минуле непередбачуване» — над цим парадоксальним висловом тужать історики, вкотре витягуючи «на світ Божий» черговий документ із засекречених архівів. Проте і в контексті української театральної культури теж іноді згадуються ці слова.

У видавництві «Український пріоритет» вийшла нова книга Степана Процюка «Десятий рядок». Про цей твір не вдасться говорити відсторонено, адже різні, почасти взаємно заперечні, рецензії витворили певний контекст сприйняття, уникнути якого буде досить складно. Варто сказати, що книга в своїй основі має щось «нероманне», таке, що суперечить структурі роману.

Нині українська «скрипалька світового рівня» Богдана Півненко активно готується до концерту «Подарунок коханій», що відбудеться 7 березня в Жовтневому палаці. Глядачам обіцяють позитивні емоції, подаровані музикою виданих композиторів. «Весна, що асоціюється з народженням чогось нового, дарує надію на краще. Й українська жінка, яка несе красу, класні емоції.

«Данко, Зірка та Фабіян» — відважні, проте дуже тендітні, — вирушили супроти війни…» Ось такі ніжні та заразом мужні — герої свіжоспеченої книжки Романи Романишин та Андрія Лесіва, відомих ілюстраторів, засновників львівської творчої студії «Аґрафка».

Американський мультфільм «Книга життя», бюджет якого склав 50 млн. доларів, окупив себе вже прокатом лише у США, плюс виручка від показу в інших країнах — більше 45 млн. доларів. Відсьогодні анімаційну картину режисера Хорхе Гутєрреса можна дивитися у вітчизняних кінотеатрах.