У новий театральний сезон столичні театри входили традиційно по-різному. Деякі, навіть не дочекавшись осені, покликали своїх глядачів до глядацьких залів ще наприкінці літа. Серед них — театр «Колесо», який уже встиг відзначити п’ятиріччя «Камінної зали» і заанонсував на листопад прем’єру «Мишоловки» за Агатою Крісті.
Перша асоціація після знайомства з творчістю Любові Голоти — в ній є щось дуже «тютюнниківське». Певна річ, не буквально, радше — енергетично. А ще — за своєю вимогливістю до слова: здається, в Голоти немає випадкових слів; кожне має свій аромат, своє світло (чи тінь), свою тональність. І підтвердження цієї «невипадковості» — знову-таки «тютюнниківське»: вона знає свої твори напам’ять (принаймні оповідання й новели).
Козацькому (читай, українському) роду нема переводу… Фраза красива, та чи це так? Адже гумка історії безповоротно стерла з її мегалітичних, кам’яних, глиняних, пергаментних скрижалів десятки й сотні етносів. Українці виняток? Авжеж, ні! Просто треба мати незамилене око, неупередженість і… клепку.
Тринадцятий Міжнародний музичний фестиваль «Джаз Коктебель» у Затоці завершився ще влітку, але його «камбек» відіграли 26-27 вересня у київському Будинку «Майстер Клас». Осіннім київським акордом Koktebel Jazz Festival став окремий фестиваль Voloshin Jazz Weekend — сцена, з якої тринадцять років тому і починався один iз найатмосферніших українських музичний фестивалів просто неба.
Українська сучасна література розвивається досить швидко. Конкуренція значна, і читачі потребують цікавого, сучасного, якісного чтива. До формування такої літератури долучаються і зовсім молоді письменники, які, незважаючи на складнощі книговидавництва України, пишуть і видають свої твори.
Музей кіно у Києві ще з десяток років тому міг з’явитися в «Мистецькому арсеналі» біля Києво-Печерської лаври. Трохи пізніше мріяли, що місце йому в центрі столиці, неподалік Хрещатика. Тепер з’явилася перспектива розмістити його на п’ятому поверсі колишньої Київської кінокопіювальної фабрики на Голосіївській площі — не те, щоб зовсім на манівцях, але й не надто близько від основних туристичних принад.
Днями в київському Будинку вчителя презентували другий том видання «На полі чести», в якому містяться спогади та статті, написані за життя Євгена Сверстюка — відомого дисидента, філософа, правозахисника.
У Львові громадські активісти просять Президента забрати звання народних артисток України в Ані Лорак, Таїсії Повалій та Ірини Білик. На площі біля Оперного театру у середу представники Економічного бойкотного руху, ГО «Галицька фортеця» та Волонтерського полку тримали плакати з написами: «Геть колаборантів з української сцени» та «Ми нє куріци, нє птіци, ми — народниє певіци».
— Вітаю, Ігоре, і з книжкою, і з її нагородженням англійським ПЕН-клубом! Книга позиціонується, як робота «язичницького» поета: вона висловлює глибокий особистий зв’язок з пейзажами України й потужну чутливість до її неспокійної історії.
Бібліотечка лавреатів «смолоскипівської» літературної премії поповнилася збіркою київського поета Зази Пауалішвілі «Реґіна Ольсен» (К.: Смолоскип, 2015).
