У Вінницькому обласному академічному музично-драматичному театрі відкрився 82-й театральний сезон. На цей раз глядачі зможуть насолоджуватися не лише традиційним репертуаром, а також прем’єрою — виставою «Моя прекрасна леді». Поставив цю виставу новий режисер театру, вінничанин Тарас Буга, який раніше працював у Криму.

Мудре народне прислів’я гласить: «Кожне сільце має своє слівце». В глибині цієї простої і водночас філософської істини сповна переконуєшся, читаючи виданий нещодавно в Києві «Словник говірки села Шендерівка та інших населених пунктів Могилівського Придністров’я» авторства журналіста, письменника, краєзнавця Дмитра Крохмалюка.

У Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові триває виставка, приурочена до недавнього дня народження неперевершеної української оперної співачки. Центральну частину «Скарбів Соломіїного дому» відведено під матеріали, які представляють постать цієї надзвичайної жінки.

Днями у Великому залі Національної музичної академії України імені Чайковського пройшов вечір пам’яті народного артиста Віктора Петриченка — багаторічного диригента уславленої на весь світ хорової капели «Думка».

Рік тому — під час показу фільму «Літні ночі», який йшов у рамках фестивалю «Молодість», — невідомі підпалили найстаріший у Києві кінотеатр «Жовтень». Стрічку тоді показували в рамках програми фільмів, присвячених тематиці ЛГБТ. Нині у кінотеатрі ще тривають роботи з відновлення. До офіційного відкриття кінотеатру залишилося менше місяця.

Уже двадцять другий раз у різних концертних залах міста проходить міжнародний фестиваль класичної музики «Харківські асамблеї». Ініціатором та художнім керівником фестивалю є народна артистка України, професор і ректор Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського Тетяна Вєркіна. «Героями» асамблей за цей час були Вівальді та Глінка, Моцарт і Чайковський, Бетховен і Мендельсон.

У новий театральний сезон столичні театри входили традиційно по-різному. Деякі, навіть не дочекавшись осені, покликали своїх глядачів до глядацьких залів ще наприкінці літа. Серед них — театр «Колесо», який уже встиг відзначити п’ятиріччя «Камінної зали» і заанонсував на листопад прем’єру «Мишоловки» за Агатою Крісті.

Перша асоціація після знайомства з творчістю Любові Голоти — в ній є щось дуже «тютюнниківське». Певна річ, не буквально, радше — енергетично. А ще — за своєю вимогливістю до слова: здається, в Голоти немає випадкових слів; кожне має свій аромат, своє світло (чи тінь), свою тональність. І підтвердження цієї «невипадковості» — знову-таки «тютюнниківське»: вона знає свої твори напам’ять (принаймні оповідання й новели).

Козацькому (читай, українському) роду нема переводу… Фраза красива, та чи це так? Адже гумка історії безповоротно стерла з її мегалітичних, кам’яних, глиняних, пергаментних скрижалів десятки й сотні етносів. Українці виняток? Авжеж, ні! Просто треба мати незамилене око, неупередженість і… клепку.

Тринадцятий Міжнародний музичний фестиваль «Джаз Коктебель» у Затоці завершився ще влітку, але його «камбек» відіграли 26-27 вересня у київському Будинку «Майстер Клас». Осіннім київським акордом Koktebel Jazz Festival став окремий фестиваль Voloshin Jazz Weekend — сцена, з якої тринадцять років тому і починався один iз найатмосферніших українських музичний фестивалів просто неба.