Початок кампанії «Нашої України» збігся з остаточною перемогою опозиції: саме в п'ятницю, коли лідер НСНУ В'ячеслав Кириленко прибув до Луцька, стало відомо, що політична криза завершується, адже керівництво ВР таки зачитало 155 заяв опозиційних депутатів про вихід із фракцій «Нашої України» та БЮТ. Про те, що Верховна Рада п'ятого скликання таки «почила в Бозі», сам Кириленко та окремі «нашоукраїнці» дізналися в дорозі. Тож i В'ячеслав Кириленко, i Руслан Князевич, i Ольга Герасим'юк, i Лілія Григорович впевнено казали людям у Луцьку, Рівному, Житомирі та Бердичеві: «Президент переміг! Вибори будуть! На них ти обереш Народну владу! «Наша Україна» піде на вибори з програмою, яку ми напишемо разом».

Як і попередницю, її звали Рада. Рада П'ята. Вона теж була шалапутною дівкою. Більше того — грошовиті чоловіки розбестили її й зробили найбільш продажною з усіх Рад, що досі траплялися. Підхопивши якусь заразу, вона, слава Богу, мучилася недовго. Після занесення тієї інфекції хворіла неповний рік. І ось вона померла. Скажемо щиро: нам її не шкода.

Мабуть, це несправедливо: незважаючи на те, що у двох минулих скликаннях Верховної Ради Богдан Костинюк активно працював і в законодавчому, і в політичному сенсі, чи не найбільше уваги преси до нього привернуто саме тепер. Ще б пак — депутат, який найменше пробув у складі парламенту. Костинюк як член Народного руху і, відповідно, виборчого списку блоку «Наша Україна» пройшов до нинішньої ВР замість призначеного міністром від коаліції Анатолія Кінаха, але одразу ж склав мандат. Залишається сподіватися, що в наступному парламенті йому пощастить більше, адже Богдан Іванович достойний посісти значно вище місце у списку. Він ніколи не зраджував рідну фракцію й партію і не раз доводив свою принциповість. До речі, незважаючи на можливість стати киянином (адже як і всі парламентарії попередніх скликань, він отримав квартиру у столиці), член політради НР Костинюк залишається в рідному Івано-Франківську. «Можливо, у мене якісь консервативні погляди на це питання, але мене завжди тягне додому, — пояснює політик. — А Київ... Там я — на вахті».

Наша розмова з В'ячеславом Кириленком відбулася в партійному офісі на вулиці Спаській. Зауважте: не в приміщеннях Верховної Ради та її комітетів. Від минулого тижня Кириленко — не депутат. Як відомо, парламентарії «Нашої України» та БЮТ написали заяви про вихід із фракції, а це є підставою для позбавлення повноважень. А якщо «мандатогубців» більше 150 — такий парламент втрачає повноважність.
Тепер у Кириленка є інший клопіт — підготовка до виборів. Інтерв'ю відклалося на кілька годин, бо В'ячеслав Анатолійович їздив на Банкову на переговори з приводу створення блоку з «Народною самообороною» та «Правицею». Після цього надійшла приємна для «помаранчевих» звістка: вони підуть на вибори в одному блоці.
Що й казати, це непоганий подарунок до дня народження, який лідер «НУ» відзначав учора. 7 червня йому виповнилося 39 років. Колектив «УМ» вітає іменинника з днем народження. І — йому слово.

І знову трохи «старих пісень про головне»: ніхто нікуди не пішов, Верховна Рада легітимна, а тому працюватиме доти, доки... А втім, що потрібно для того, аби парламентарії від коаліції, як і домовилися раніше їхні лідери з Президентом, нарешті перестали пробувати себе в ролі сатириків і пішли на вибори, зрозуміти складно. Щодня вони, хоч і поріділими лавами (схоже, жорстка дисципліна у фракції Партії регіонів дещо послабилася), сумлінно збираються на засідання, проголошують нищівно-гумористичні заяви в бік опозиції та Банкової, за щось голосують і щось обговорюють. І хоча штаби «профільної» партії в регіонах уже потроху розгортають виборчу кампанію, а соціалісти явно не без прицілу на підняття рейтингу на повну піарять свого нового героя Василя Цушка, у сесійній залі з їхніх вуст лунає далеко не виборча риторика. Звісно, якщо судити з її змісту й не помічати «вух» передвиборчої агітації, які стирчать із кожної такої філіппіки.

— На мій погляд, коаліція втратила здатність раціонально аналізувати поточну ситуацію. Оскільки саме для коаліції будь-яке затягування зараз контрпродуктивне, тому що руйнуються ті інститути управління — економікою, соціальними процесами, — які потім дуже важко відновлювати. А це, природно, є найбільшою проблемою саме для тих сил, які перебувають при владі. Кожен серйозний політик завжди прораховує можливі ризики. Так от, ризики втрат, на думку багатьох зарубіжних аналітиків, з якими я спілкуюся, для правлячої коаліції в разі затягування кризи набагато більші, ніж вигоди, навіть у разі кінцевої перемоги. І якщо, скажімо, Морозові втрачати нічого, тож йому вигідно тягнути нинішню ситуацію якомога довше, то про Партію регіонів цього аж ніяк не скажеш.

28 травня виповнилося 10 років з моменту підписання угод, які дозволили російському флоту тримати на території нашої держави свою військово-морську базу. Цими днями починається друге і останнє десятиріччя дозволеного угодами перебування Чорноморського флоту Росії у Криму. Хоча затверджена Володимиром Путіним військова доктрина Росії і після 2017 року розглядає Севастополь як базу російського флоту на Чорному морі. Тим часом діяти в рамках угод і законодавства України російський флот так і не почав...

Рівно опівночі 31 травня українська Попелюшка, тимчасово перетворена на принцесу (йдеться про парламент, якому Президент повернув на дві доби повноваження) повернулася з балу, умовно кажучи, ні з чим. Закони щодо дострокових виборів, задля яких коаліція і опозиція збирались у сесійній залі, — не проголосовані. Фракції СПУ і КПУ заявляють, що й надалі не голосуватимуть за поправки до бюджету, які стосуються виділення коштів на виборчу кампанію, а БЮТ вкотре підозрює «Нашу Україну» в кулуарних домовленостях iз «Регіонами». Напруга істотно зростає, й ознака того — жарт серйозного (зазвичай) політолога Небоженка, який пропонує розпустити парламент iз психіатричним діагнозом — «повна неадекватність». Вочевидь, ситуація сягнула тієї межі, коли застосовувати більш звичні оцінки чи поради вже немає сенсу.