Рівно опівночі 31 травня українська Попелюшка, тимчасово перетворена на принцесу (йдеться про парламент, якому Президент повернув на дві доби повноваження) повернулася з балу, умовно кажучи, ні з чим. Закони щодо дострокових виборів, задля яких коаліція і опозиція збирались у сесійній залі, — не проголосовані. Фракції СПУ і КПУ заявляють, що й надалі не голосуватимуть за поправки до бюджету, які стосуються виділення коштів на виборчу кампанію, а БЮТ вкотре підозрює «Нашу Україну» в кулуарних домовленостях iз «Регіонами». Напруга істотно зростає, й ознака того — жарт серйозного (зазвичай) політолога Небоженка, який пропонує розпустити парламент iз психіатричним діагнозом — «повна неадекватність». Вочевидь, ситуація сягнула тієї межі, коли застосовувати більш звичні оцінки чи поради вже немає сенсу.
— Пане Вікторе, ваш сценарій: як розвиватимуться події після останньої парламентської ночі?
— Треба чекати третього президентського указу щодо остаточного припинення діяльності Верховної Ради. Аби усі політичні сили зібрались, власне, із силами і провели вибори тоді, коли будуть до цього готові. А готуватись до 30 вересня при повному саботажі однієї зі сторін — це нічого не дасть.
— А, може, й не буде саботажу? Ющенко продовжив повноваження Верховної Ради ще на один день, тож коаліція і опозиція знову засідають...
— Президент дає можливість відчути громадськості, що цей парламент принципово не готовий до роботи, навіть коли йому повертають повноцінну легітимність. Тобто тепер насправді зрозуміло, що справа вже не стільки в переходах депутатів iз фракції у фракцію, не у внутрішньому конфлікті між коаліцією і опозицією, скільки в тому, що Верховна Рада просто не вміє виходити на продуктивні результати. Тобто якість нинішнього депутатського корпусу — нижче нікуди.
— А третій указ Президента, про який ви говорите, на чому базуватиметься? На саморозпуску, до якого обіцяють вдатися зрештою БЮТ і «Наша Україна»? На плані «мінус 151 голос»?
— На такий варіант я б не надто розраховував — це значно ускладнює ситуацію. Навіть якщо знайдеться необхідна кількість «смертників», які отримують якісь компенсації, щоб дожити до наступної сесії, все одно така процедура не має юридичного обгрунтування, особливо на тлі рішення про переформатування ЦВК. Не може новий Центрвиборчком брати на себе відповідальність за те, що не доробив попередній його склад. Вибори відбудуться тоді, коли всі їхні учасники будуть до цього готовими. Вочевидь, не раніше, ніж за рік...
— І підставою для цих виборів буде...
— Повна неадекватність Верховної Ради. І до, і після указів Президента, і під час того, коли Ющенко повертає їй легітимність... Причому неадекватність на тлі того, що зовні депутати виглядають як нормальні люди — гортають якісь папірці, щось говорять у мікрофон, але перекласти на іноземну те, що вони вирішують чи приймають, неможливо. Бо й перекладати нічого.
— А як щодо перемовин на Банковій — вони продовжуватимуться?
— Можливо. І це правильно, бо переговорний процес — один з обов'язків політичної еліти. Тому не дивлячись ні на що, комунікація між першими особами держави — не їхнє бажання, а їхній обов'язок. Так мусить бути в Києві, Москві, Вашингтоні — де завгодно. Інша справа, що у Президента, Прем'єра і спікера — свої окремі інтереси.
— БЮТ каже, що у Президента і Прем'єра ці інтереси нібито вкотре збіглися. То що, слід чекати нового універсалу?
— До заяв БЮТ слід дуже обережно ставитись. Це глибоко романтична українська партія. І її заяви — зовсім не те саме, що насправді думає про ситуацію Юлія Володимирівна. Але зустрічі між представниками еліти будуть, підписання якихось документів — можливо, теж. Проблема в тому, що ці документи і домовленості не враховують інтереси політиків другого ешелону — тих- таки 150 депутатів, про яких ми вже говорили. Слухайте, вони ж заплатили по мільйону доларів! Що вони скажуть у сім'ї? «Дев'ять місяців тому я взяв iз сімейного бюджету такі от гроші, і тепер вони невідомо де поділись...»?! Потрібна ж якась компенсація! До того ж iз цих 150 осіб половина вже не потрапить до Верховної Ради — це ж яку треба мати мужність, щоб раз і назавжди закрити собі політичну перспективу!
— Повертаючись у «верхи», що домовляються без «другого ешелону». Бютівець Андрій Шевченко твердить, що призначення Медведька Генпрокурором — один iз пунктів кулуарних домовленостей між Президентом і Прем'єром. За його словами, відоме також і прізвище людини, що очолить ЦВК. Про що це, на вашу думку, свідчить?
— Про те, що паралельно до парламентського сум'яття йде боротьба між Президентом та Прем'єром за силовиків. Також паралельно, цілком ймовірно, триватиме і подальша «майданізація» Києва.
— А «майданізація» у серйозні сутички не переросте? Загалом, силовий сценарій можливий?
— Та ну що ви... Все буде в порядку. Ніхто у громадянській війні абощо сьогодні не зацікавлений. Ніякий силовий сценарій у країні, якою транспортуються 85 відсотків енергоресурсів для Європи, неможливий.
— Ми якось забули про Конституційний Суд. Ще тиждень тому всі чекали ключових рішень iз вулиці Жилянської... В якому форматі ви бачите його подальшу роботу?
— Думаю, що відбудеться переформатування й Конституційного Суду. Після чого слід чекати на пожвавлення його роботи. Але значно гірша ситуація складається наразі у Центральній виборчій комісії. Чому ви про ЦВК нічого не питаєте?
— Вочевидь, ви вважаєте, що за ЦВК точитиметься така сама боротьба, як і за силовиків?
— Звісно. Це дуже хлібні йі корупційні посади. І зараз, коли у нинішніх його представників забирають їхні преференції, Центрвиборчком, звісно ж, є ображеним. Водночас це ще один політичний гравець, на якого поки що звертають мало уваги. А він здатен дуже ускладнити ситуацію.
— Ви маєте на увазі, що від ЦВК залежить, зокрема, обнуляти чи ні списки політичних партій? І що Олександр Вєтров — 272-й номер зі списку БЮТ — уже оскаржив постанову ЦВК у Печерському суді, який, до речі, її скасував...
— І це теж... До історії з Кінахом (ЦВК відмовився анулювати списки «Нашої України» через те, що з'їзд «НУ» був нібито проведений з порушенням процедури — без участі Партії промисловців та підприємців. — Ред.) додається ще й це... Однак на нас чекають й інші конфлікти — от подивитесь, через певний час хтось iз тих 150 депутатів, які складуть свої повноваження, відмовиться визнавати власний підпис. Чи буде цей депутат з БЮТ чи з «Нашої України» — не знаю, та це й неважливо... Кажу вам ще раз: iз цією Верховною Радою вже нічого путнього не вийде.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
